16. Поняття ідентифікаційних ознак, їх властивості та класифікація.

Під ознаками розуміється об’єктивне зовнішнє відображення якостей предмета, його індивідуальних особливостей, які дозволяють відрізнити цей предмет від усіх інших. У криміналістиці розрізняють ознаки, які характеризують об’єкт, на ознаки групового та індивідуального значення.

Ознаки характеризують зовнішню будову об’єкта, але ідентифікаційне значення має сукупність цих ознак, їх вираженість, стійкість, незалежність.

Ознака вважається ідентифікувальною, коли відповідає певним вимогам:

1. Ознака повинна відображатися в ототожнюваному (ідентифікувальному) об’єкті. Відображення виникає внаслідок матеріальної та психофізіологічної взаємодії.

2. Ознака повинна бути нестандартною, будь-яким відхиленням від норми, дефектом від виробництва чи експлуатації.

3. Ідентифікаційна ознака повинна бути стійкою і в певних межах ідентифікувального періоду залишатися незмінною.

4. Ідентифікаційна ознака повинна бути відносно незалежною, тобто мінімально пов’язаною з іншими ознаками. Коли ознаки взаємопов’язані, їхня цінність менша, оскільки зміна однієї ознаки тягне за собою зміну іншої.

5. Ознака повинна бути доступна до сучасних методів пізнання. Не можуть бути ознаками відомості окультних знань, результати явищ і фактів, які науково не підтверджені.

Залежно від того, чи отримують результати ідентифікації значення доказів, розрізняють процесуальну та непроцесуальну форми криміналістичної ідентифікації.

Процесуальні – це ті форми ідентифікації, що прямо передбачені КПК. Вони можуть проводитися в разі: проведення ідентифікаційних судових експертиз (висновок експерта); пред’явлення для впізнання; огляду та освідування; виїмки та обшуку.

Результати ідентифікації відображаються в протоколах, які є доказами у кримінальній справі.

До непроцесуальних форм належить ідентифікація, яка здійснюється з оперативною метою. До них можна віднести: • проведення експертного дослідження (довідка експерта); • проведення слідчим самостійного чи спільно з фахівцем попереднього доекспертного дослідження (визначення зросту людини за слідом взуття тощо); • перевірка (встановлення) особи за документами; • використання криміналістичних і оперативних обліків тощо.

17. Структура процесу криміналістичної ідентифікації (Стадії ідентифікаційного дослідження).

Ідентифікація як процес встановлення тотожності розпадається на дві основні стадії: аналітичну і синтетичну. Ці дві стадії взаємозалежні.

Аналітична стадія починається з вивчення загальних, а потім окремих, індивідуальних ознак ідентифікованого об’єкта або ідентифікуючих об’єктів, походження яких безсумнівне, після цього вивчаються інші ідентифiкуючі об’єкти. Процес встановлення тотожності розпочинається з всебічного вивчення, аналізу ознак об’єктів ідентифікації.

Після проведеного вивчення ознак здійснюється їх порівняння. Ця частина роботи — порівняльне дослідження — є найважливішою в ідентифікації. Таке дослідження тісно пов’язане з безпосереднім аналізом, оскільки порівняння, відділене від аналізу, не може забезпечити детального зіставлення властивостей і ознак порівнюваних об’єктів.

Порівняння здійснюється за допомогою зіставлення ознак ідентифікованого об’єкта з ознаками ідентифікуючого або ознак тільки ідентифікуючих об’єктів. Цей останній випадок означає: а) відсутній ідентифікований об’єкт; б) порівняння з ознаками ідентифікованого об’єкта неможливе, важке, недоцільне через особливі умови слідоутворення.

Кожний із об’єктів має множинність ознак, однак при порівнянні використовуються не всі ознаки. Ідентифікаційними ознаками називаються ознаки, які слугують для порівняння.

Синтетична стадія. Якщо основним завданням аналітичної стадії було встановлення збігу і розбіжностей в ідентифікаційних ознаках, то перед синтетичною стадією ставиться завдання науково пояснити виявлені збіги і розбіжності та дійти висновку про тотожність або відмінність, іноді — подібність.

У результаті порівняння може бути встановлений збіг низки ознак і розбіжність інших.

Інша класифікація - Процес ідентифікаційного дослідження складається з таких стадій: 1) попереднє дослідження об'єктів; 2) детальне дослідження об'єктів; 3) співставлення окремих ознак об'єктів; 4) оцінка результатів та формулювання висновків.