48. Криміналістична документалістика, її система, місце у криміналістиці та наукові основи.

Криміналістична документалістика (документологія, документоскопія) - це система наукових знань про різновиди документів, що функціонують у кримінальному судочинстві, а також про засоби, способи, методи їх дослідження, використання цієї інформації у правових і криміналістичних цілях.

До системи криміналістичної документалістики входять декілька підгалузей: 1) техніко-криміналістичне дослідження документів: коли, на чому, чим виготовлено документ; 2) письмовомовно-криміналістичне дослідження документів, яке, своєю чергою, утворюється з почеркознавства та авторознавства.

Письмовомовне-криміналістичне дослідження документів, тобто авторо- і почеркознавство, у сучасній спеціальній літературі ще називають криміналістичною скриберологією.

Скриберологія - складова частина криміналістичної документалістики, що вивчає й розробляє проблеми дослідження письмової мови і почерку як носіїв інформації, що має значення для кримінального судочинства.

Серед загальних завдань криміналістичної документалістики можна вирізнити три групи таких: 1) Встановлення функції документа в можливій конкретній злочинній діяльності; 2) Встановлення виконавця документа (суть почеркознавства); 3) Встановлення автора документа (суть авторознавства).

Конкретним завданням техніко-криміналістичного дослідження документів виступають: а) встановлення способу виготовлення документа чи окремих його фрагментів; б) виявлення наявних у документі змін (ознак підроблення); в) відновлення видозмінених або ушкоджених (напів- або майже знищених, наприклад, спалених, залитих фарбою чи іншими барвниками, змитих, витравлених хімічними препаратами тощо) документів або текстів документів; г) дослідження посвідчувальних ознак на документах (відтисків, печаток); д) встановлення засобів і знарядь, що застосовувалися для виготовлення документів, і ряд інших завдань;

Отже, предметом криміналістичної документалістики є вивчення закономірностей щодо виготовлення та функціонування різноманітних документів, які потрапили до сфери кримінального судочинства.

49. Документ як об’єкт криміналістичного дослідження. Криміналістична класифікація документів.

Документ - це носій матеріально-фіксованої інформації, яка своїм змістом і власивостями відображає юридично значущі відносини й факти, які породжують правові наслідки під час використання її носіїв як джерела доказів.

Документи у криміналістиці поділяються на такі види:

1. За способом і засобами фіксації інформації: письмові документи; кінодокументи; фотодокументи; відеодокумеити; ізодокументи (наприклад, ізоробот розшукуваного злочинця; мальований, мальовано-композиційний і фотокомпози-ційний портрети); фоно- або тонодокументи (фонограми або тонограми тощо).

2. Письмові документи за формою письма: машинописні; рукописні; комп'ютерні.

3. За видом матеріалу, на якому зафіксовано документологічні об'єкти: а) документи, виготовлені на стандартному матеріалі з використанням стандартних речовин і приладів на папері - газетному, для рукописів, для машинопису, на обгортковому; на картоні з використанням чорнил, пасти для кулькових ручок, туші, штемпельної фарби тощо; б) документи, виконані нестандартним способом на нестандартному матеріалі (металі, дереві, фанері, камені, цеглі, різноманітних пластидівках тощо з використанням пишучої речовини, крові, сечі, калу, молока, речовин тайнопису, дряпанням тощо).

4. За метою виготовлення документа останні можна поділяти на ті, що: виготовлені у злочинних цілях; виготовлені у правомірних цілях.

5. За співвідношенням часу виготовлення документа і вчинення розслідуваного злочину: виготовлення до вчинення злочину; під час учинення злочину; після вчинення злочину, але під час провадження у справі.

6. За зв'язком виготовленого документа із діями злочинця чи інших учасників кримінального процесу: документи, пов'язані з діями злочинця; документи, не пов'язані з діяльністю.

7. За суб'єктом виготовлення документа: документи, складені злочинцем; документи, складені іншими учасниками подій; документи, складені слідчим; документи, складені прокурором.

8. За змістом і характером інформації документи поділяються на такі групи: письмові акти, які можуть слугувати доказами юридичних відносин або фактів, що обумовлюють правові наслідки; історичні достовірні письмена (архівні документи); матеріальні об'єкти, в яких міститься певна інформація (перфокарта, дискета тощо).

9. Письмові документи за джерелом складання та реквізитними ознаками можуть поділятися на: офіційні документи (публічні); неофіційні документи (приватні).

10. За юридичним значенням документи поділяють на: справжні; несправжні.

11. За стосунком до джерела походження або складання документів: оригінали; копії.

12. За доказовим значенням: документи, що мають доказове значення; документи, що не мають доказового значання.