Оцінка результатів слідчого експерименту

В теорії слідчого експерименту питання про оцінку його результатів займає особливе місце. Пов'язано це насамперед з проблемним характером деяких висновків про достовірність одержуваних результатів. У зв'язку з цим, приступаючи до оцінки результатів, слідчий повинен ще рал переконатися в правильності прийнятого рішення, поставлених цілей і способів їх реалізації. Кожен досвід повинен бути проаналізований з точки зору дотримання умов його проведення та ступеня їх відповідності існували в реальності. Всі допущені в умовах проведення дослідів відхилення повинні бути досліджені на предмет їх суттєвості і ступеня впливу на результат.

Про вірогідності результатів слідчого експерименту можна говорити у разі, коли всі виконані досліди привели до одного і того ж результату. Ця обставина свідчить про те, що отримані результати не випадкові і їм можна довіряти.

Прийнято вважати, що результати дослідів можуть бути позитивними або негативними. Позитивний результат має місце в ситуації, коли в ході дослідів встановлюється можливість здійснення якої-небудь дії, існування факту або настання події. Наприклад, при проведенні дослідів людина певної комплекції пролазить у кватирку певних розмірів. Разом з тим позитивний результат дослідів в цілому дозволяє зробити лише вірогідний висновок про можливість існування явища, факту або вчинення дії в реальності. Пролізти через кватирку можна, але це ще не означає, що подія відбувалася таким чином в реальності. Доведення факту існування в реальності і причетності до нього конкретної особи вимагає проведення подальшого розслідування і дослідження доказів у сукупності.

Негативний результат дослідів має місце у випадках, коли в процесі їх проведення встановлюється неможливість здійснення будь-яких дій, що існування факту або настання події. Ці результати, як правило, дозволяють зробити категоричний висновок про те, що дії не проводилися і подія не наставало. Якщо, наприклад, в ході дослідів встановлено, що при певних умовах об'єкт не можна побачити, то це означає, що в реальності його також не могли побачити. Однак і у випадках отримання в ході досвіду негативних результатів, остаточні оціночні висновки слід робити дуже обережно. Насамперед, необхідно ще раз ретельно проаналізувати результати, щоб виключити вплив на них випадкових факторів, а також втручання зацікавлених осіб (наприклад, підозрюваного, який є виконавцем дослідів).

Якщо ж результати дослідів не відрізняються стабільністю, одна частина дослідів призводить до одного результату, інша - іншого, то в цілому результати експерименту слід визнати недостовірними, і використовувати їх в процесі доказування не можна.

У будь-якому випадку результати слідчого експерименту потрібно оцінювати лише після проведення ретельного аналізу правильності прийнятого рішення, поставлених цілей, характеру досліджуваних обставин і досвіду кожного окремо.

109. Поняття допиту, його сутність і види.

Допит – це слідча дія, спрямована на збирання та первірку інформації щодо питань, які мають значення для встановлення істини у справі, шляхом особистого і безпосереднього спілкування слідчого (суду) з допитуваною особою із використанням напрацьованих криміналічтикою тактичних засобів.

Отже, завданням допиту є одержання якомога повних, достовірних і об’єктивних відомостей (інформації) стосовно обставин злочину, який розслідується або перевірка вже наявної інформації.

види допиту:

І. За суб’єктом проведення допиту:

а) допит проведений працівником органу дізнання;

б) – І І – слідчим;в) – І І – прокурором;г) – І І – суддею (судом).

ІІ. Залежно від процесуального становища допитуваного:

а) допит свідка;

б) допит потерпілого;

в) – І І – підозрюваного;

г) – І І – обвинуваченого;

д) – І І – підсудного;

е) – І І – експерта.

ІІІ. Залежно від вікових особливостей допитуваної особи:

а) допит малолітнього;б) – І І – неповнолітнього;в) – І І – дорослої особи;г) – І І – особи похилого віку.

ІХ. Залежно від певних так званих девіантних (особливих, виняткових, первинних) властивостей особи допитуваного:

а) допит звичних (без девіантних властивостей) людей;

б) допит рецидівістів;

в) допит осіб з психічними вадами, алкоголіків, наркоманів тощо;

г) допит засуджених, що утримуються в місцях відбуття покарання;

д)допит іноземців або осіб з особливим регламентно-свідоцьким статусом.

Х. Від структури учасників допиту, тобто від суб’єктного складу:

а) допит, що роводиться самостійно слідчим, прокурором, дізнавачем;

б) допит з участю третіх осіб: - з участю прокурора, нач. слідч. під.;

- захисника;

- представників (законних, адвоката);

-педагога, родичів, психолога, спеціаліста

ХЙ. За послідовністю (черговістю) проведення:

а) первинний;

б) повторний (з’ясовуються обставини, про які допитуваний вже давав показання під час первинного, з’явилась інформація, що ці свідчення умисно неповні, або виникли сумніви щодо їх достовірності, або первинний допит проведено неналежними способами та засобами тобто з порушенням процесуальної форми).

ХЙЙ. За об’ємом з’ясовуваних питань:

а) основний;

б) додатковий (отримання показань щодо окремих обставин, про які об’єктивних причин не йшлося під часпопередніх допитів).

ХЙЙЙ. Залежно від місця проведення допиту:

а) допит на місці події;

б) допит у кабінеті особи,у провадженні якої знаходиться кримінальна справа у залі судового засідання,за місцем проведення виїздного засідання суду;

в) за місцем знаходження допитуваного:вдома,в мед установі,за місцем навчання,роботи або за місцем реалізації застосованого засобу процесуального примусу тощо.

ЙЧ.Залежно від позиції, яку займе допитувана особа:

а) допит особи, яка дає правдиві показання;

б) допит особи, яка дає помилкові свідчення;

в) допит особи, яка дає завідомо неправдиві показання.

Ч. За ситуацією, що склалась на допиті:

а) допит у безконфліктній ситуації;

б) дрпит у конфліктній ситуації.

ЧЙ. Залежно від процесуально-тактичних особливостей:

а) звичайний допит;

б) допит під час очної ставки;

в) прехресний допит (судово-слідчий).

ЧЙЙ. У залежності від використання науково-технічних засобів:

а) допит із застосуванням звуко- та відеозапису;

б) допит без використання технічних засобів