64. Характеристика та співвідношення властивостей і ознак зовнішності людини. Класифікація ознак зовнішності людини та її елементів.

У криміналістиці практиці поняття ознаки часто визначають через властивість і навпаки - властивість інтерпретують як ознаку.

Ознака - це зовнішній вигляд, вона є очевидною та доступною щодо безпосереднього сприйняття. Властивість - це частіше за все внутрішня сторона об'єкта, її якість уміщено в зовнішні обриси будь-якого тіла.

Через те в більшості випадків властивість є неочевидною, оскільки це - внутрішня якість об'єкта. Тому внутрішні властивості часто називають структурними. Спостерігач пізнає їх опосередковано, оскільки вони виявляються в русі, процесі взаємодії предметів.

Зовнішні властивості фізичних тіл називають ознаками, а внутрішні - властивостями. Ознаки і властивості притаманні будь-якому матеріальному об'єкту.

Люди і речі (предмети) становлять собою матеріальні утворення, кожний з них займе певний об'єм матеріальної субстанції, обмеженої просторовими межами, які утворюють зовнішню "оболонку", або зовнішність.

Зовнішність є очевидною, вона й вирізняє предмет у просторі. Тому її особливості - це ознаки зовнішності, або зовнішні ознаки. Будь-які об'єкти матеріальної живої та неживої природи характеризуються зовнішніми ознаками і внутрішніми властивостями.

Зовнішні ознаки (обриси) людини мають різноманітну форму, розміри, розташування і співвідношення.

Елементи зовнішності - будь-яка вирізнена в процесі спостереження й вивчення частина зовнішності людини. Це - певні анатомічні органи, частини тіла або прояви різноманітних функцій людини (наприклад, ніс, рот, очі, рухи рук, тіла тощо).

Використання ознак та елементів зовнішності людини і її елементів у кримінальному судочинстві вимагає їх класифікації, запровадження єдиної термінології. Бертільйон розробив спеціальну термінологію для позначення ознак зовнішності і створив систему їх опису, яку назвав словесним портретом. Бертільйон запропонував описувати анатомічні ознаки, що характеризують зовнішню будову тіла, а також його фізіологічну діяльність.

Тому першу групу ознак він назвав анатомічними, а другу групу ознак, власне, властивостей - функціональними.

Всі ознаки зовнішності можна поділити на дві групи: 1) особисті (тобто такі, що завжди й невід'ємно належать людині) ознаки людського організму або прояви його життєдіяльності (властивості); 2) супутні (тобто такі, що додатково характеризують зовнішність людини) - це ознаки предметів одягу, носильних речей, письмових приладів, прикрас тощо. Супутні ознаки не є елементами будови тіла людини чи проявами його життєдіяльності, але сприяють побудові висновку про особисті елементи та їхні ознаки (стать, вік, звички, ходу тощо).

Особисті ознаки поділяються на: 1) загальнофізичні ознаки зовнішності та її елементів: стать, вік, зріст, вага, будова тіла (статура) тощо; 2) демографічні та антропологічні ознаки: раса, національність, народність, етнічна група; 3) анатомічні (морфологічні) ознаки зовнішності будови тіла людини та його елементів; 4) функціональні властивості (ознаки), обумовлені специфікою проявів життєво важливих функцій організму людини: постава - стан, хода, артикуляція, жестикуляція, міміка, голос, мова, звички тощо.

Супутні ознаки та елементи (тобто елементи і ознаки одягу, дрібних речей, що носить особа) поділяються на: 1) виробничі, тобто ті, що утворюються у процесі виготовлення цих речей і предметів; 2) відображувані, тобто ті, що проявляються під час використання, експлуатації посильних речей, предметів.