149. Криміналістична характеристика шахрайства.

Криміналістична характеристика шахрайства містить відомості про своєрідні ознаки (елементи), такі як:

1.Спосіб шахрайства: а) Способи шахрайства з метою заволодіння державним або колективним майном. б) Способи заволодіння індивідуальним майном громадян.

2.Місце і обстановка (обирається з урахуванням можливості реалізації обраного способу злочину, предмета посягання й особи жертви) 3.Час вчинення злочину. Важливо з”ясувати початок і закінчення шахрайського діяння, його протяжність у часі. У більшості випадків шахрайство вчиняється у денний час.

4.Предмет злочинного посягання (можуть бути матеріальні цінності у всій їх різноманітності:гроші;промислові товари, сировина;продукти харчування, спиртні напої і т.д.)

5.Слідова картина.( взагалі не характерні сліди, залишені на місці події.. У більшості випадків сліди злочинної діяльності зберігаються в документах та їх реквізитах. Характерними слідами для шахрайства є ідеальні сліди).

6.Особа злочинця (Суб”єкт шахрайства тільки приватна особа, яка досягла на момент вчинення злочину 16 років Шахраї можуть бути поділені на певні групи:

1.“нові” шахраї, що використовують механізми ринкових відносин; 2)шахраї-гастролери, які постійно роз”їжджають і негайно зникають з місць вчинення злочинних діянь;3)шахраї-гравці, які використовують азартні ігри; і т.д.

7.Особа потерпілого.Система ознак, що належить до особи потерпілого містить:демографічні відомості (стать, вік, місце проживання, роботи та ін.);дані про спосіб життя, риси характеру.

150. Початковий етап розслідування шахрайства. Типові слідчі ситуації, версії та програми розслідування за кожної ситуації.

.Діяльність слідчого на етапі розслідування розпочинається з аналізу й оцінки зібраних фактичних даних, урахування нових слідчих ситуацій, визначення подальшого спрямування розслідування.Типовими слідчими ситуаціями на цьому етапі розслідування можуть бути такі:

1) встановлено конкретну особу та її причетність до вчиненого шахрайства, пред’явлено обвинувачення;

2) є підозрюваний, зібрані докази, але їх недостатньо для встановлення причетності підозрюваного до вчиненого шахрайства, обвинувачення не пред’явлено;

3) зібрано недостатньо доказів, немає підозрюваного, не встановлено особу злочинця;

4) зібрані докази свідчать про відсутність складу злочину (шахрайства) у діях підозрюваного.

Типові версії шахрайства: заволодіння матеріальними цінностями чи грошима могло бути вчинене за допомогою підроблених документів;заволодіння грошима (іншими цінностями) передбачається вчиненим за допомогою азартних ігор.

У процесі розслідування мають бути доведені такі обставини: подія шахрайства (час, місце, спосіб вчинення злочину та ін.); винність конкретної особи у шахрайстві і мотиви вчинення злочину; обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; характер і розміри шкоди, заподіяної шахрайством; обставини, що сприяли вчиненню шахрайства.

Для перевірки версії про те, що шахрайства не було, необхідно встановити, чи мав заявник майно і цінності, на які він посилається як на предмет злочинного посягання, чи не міг він його розтратити. У такому разі необхідно детально допитати заявника про обставини передачі майна та його індивідуальні ознаки. У заявника доцільно з’ясувати, де і коли було придбане майно або цінності, хто знав про їх існування, тощо.

У разі підтвердження заяви потерпілого порушується кримінальна справа.

Якщо особа підозрюваного встановлена, то можуть мати місце такі типові слідчі ситуації при розслідуванні шахрайства: підозрюваний визнає себе винним; підозрюваний не визнає себе винним.

Типовими слідчими діями на наступному етапі розслідування є: допит свідків, допит підозрюваного (обвинуваченого), пред’явлення для впізнання, очна ставка, призначення та проведення експертиз та ін.

151. Особливості тактики здійснення типових слідчих дій під час розслідування шахрайства.

Діяльність слідчого на наступному етапі розслідування розпочинається з аналізу й оцінки зібраних фактичних даних, урахування нових слідчих ситуацій, визначення подальшого спрямування розслідування.

Типовими слідчими ситуаціями на цьому етапі розслідування можуть бути такі:

1) встановлено конкретну особу та її причетність до вчиненого шахрайства, пред’явлено обвинувачення;

2) є підозрюваний, зібрані докази, але їх недостатньо для встановлення причетності підозрюваного до вчиненого шахрайства, обвинувачення не пред’явлено;

3) зібрано недостатньо доказів, немає підозрюваного, не встановлено особу злочинця;

4) зібрані докази свідчать про відсутність складу злочину (шахрайства) у діях підозрюваного.

Якщо особа підозрюваного встановлена, то можуть мати місце такі типові слідчі ситуації при розслідуванні шахрайства: підозрюваний визнає себе винним; підозрюваний не визнає себе винним.

Типовими слідчими діями на наступному етапі розслідування є: допит свідків, допит підозрюваного (обвинуваченого), пред’явлення для впізнання, очна ставка, призначення та проведення експертиз та ін. На цьому етапі як свідків допитують осіб, які не були допитані раніше, але щось бачили, чули про розслідуваний злочин, знайомі з шахраєм. Свідків виявляють під час допиту потерпілого, огляду місця події, оперативно-розшукової діяльності. Під час допиту свідків з’ясовуються обставини вчинення шахрайства, дані, що характеризують підозрюваного (обвинуваченого), його спосіб життя, стосунки, встановлюються відомості про наявність у нього певного майна і місце його зберігання.

На наступному етапі розслідування проводиться допит підозрюваного (обвинуваченого). На час допиту слідчий вже має необхідну інформацію про подію злочину, зібрано необхідні докази для викриття допитуваного у вчиненні шахрайства. Слідчий може використовувати постановку контрольних запитань, пред’явлення доказів (у тому числі різного роду документів), оголошення показань свідків.

При пред’явленні підозрюваного для впізнання необхідно враховувати, що шахраї досить часто змінюють свій зовнішній вигляд перед вчиненням злочину, одягають невластивий їм одяг; змінюють зачіску, відпускають бороду чи вуса, надягають окуляри. Тому при пред’явленні їх для впізнання впізнаючому необхідно дати можливість спокійно й уважно ознайомитися із зовнішністю осіб, яких йому пред’являють. Пред’являються для впізнання також окремі речі чи предмети, що могли належати потерпілому.

Призначення і проведення судових експертиз пов’язано з необхідністю дослідження підроблених документів та інших предметів, що використовував шахрай. З цією метою призначається проведення почеркознавчої, техніко-криміналістичної експертизи (для встановлення особи, яка виконала текст документа чи підписала його, способів виготовлення документа, типу машинописних, поліграфічних або комп’ютерних засобів, змін у тексті документів, підробки відбитків печаток і штампів та ін.). Якщо на предметах чи документах виявлено сліди (рук, нігтів, мікросліди тощо), можуть бути призначені трасологічні та інші судові експертизи.