Поняття, сутність, види і значення результатів пред'явлення для впізнання в розкритті й розслідуванні злочинів

Процесуальний порядок пред'явлення для впізнання окремо регламентований ст. ст. 174-176, 309 КПК України. Пред'явлення для впізнання, постаючи самостійною слідчою дією, має як процесуальні, так і тактичні особливості.

Пред'явлення для впізнання-це слідча та судова дія, здійснювана в порядку,регламентованому кримінально-процесуальним законом, яка полягає у пред'явленні потерпілому, свідку, підозрюваному, звинувачуваному або підсудному тих або інших осіб, трупів, предметів із метою встановлення останнім за уявним образом тотожності або розходження з об'єктами, котрі він спостерігав раніше у зв'язку з обставинами розслідуваної події.

До визначення мети пред'явлення для впізнання в криміналістиці існує два підходи. Відповідно до першого, метою цієї слідчої дії може бути встановлення тотожності (тобто проведення ідентифікації) та групової приналежності (А. Н. Колєсніченко, Н. В. Терзієв). Прибічники другого підходу метою пред'явлення для впізнання вважають встановлення лише тотожності (А. В. Дулов, Н. В. Жогін, Ф. Н. Фаткулін), що в тактичному аспекті є більш виваженим, адже слідчий, приймаючи рішення щодо пред'явлення для впізнання певного об'єкта, має на меті фіксацію факту впізнання чи невпізнання певного об'єкта. Сутність пред'явлення для впізнання полягає в тому, що впізнавач, зіставляє пред'явлені йому схожі об'єкти з уявним образом об'єкта, сприйнятого ним раніше (пов'язаного з розслідуваною подією), і визначає тотожність чи відмінність цього об'єкта, тобто за сутністю пред'явлення для впізнання є криміналістичною ідентифікацією за уявним образом у процесуальній формі.

Суб'єктом впізнання може бути потерпілий, свідок, підозрюваний, звинувачуваний, підсудний (тобто впізнавач).

Об'єктом впізнання може бути: людина (ст. 174 УПК України), труп та його частини, різні предмети (ст. 175 УПК України), домашні тварини.

Види пред'явлення для впізнання виділяють за такими підставами:

1) за об'єктом, що підлягає впізнанню, виділяють: пред'явлення для впізнання людей, предметів (різноманітних речей матеріального світу; стосовно документів питання є дискусійним у науці), тварин, трупів людей і тварин, приміщень та ділянок місцевостей (також є дискусійним у науці);

2) за суб'єктом упізнання (за процесуальним статусом суб'єкта): впізнання свідком, потерпілим, підозрюваним, звинувачуваним, підсудним;

3) залежно від того, в якому вигляді пред'являють об'єкти: в натурі чи за копією (фотознімками, відео -, кінозображеннями, звукозаписом, масками, зліпками, заливками);

4) залежно від ознак, за якими впізнають людей: за анатомічними чи функціональними ознаками (мова, хода, міміка, жести тощо);

5) залежно від контакту між особою, яка впізнає, і особою, яку впізнають: з безпосереднім контактом чи без такого між ними (поза візуальним спостереженням особи, яку впізнають, що здійснюється з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає);

6) залежно від черговості впізнання: початкове та повторне (припускається лише у виняткових випадках за умови повного дублювання початкового, зокрема: якщо в момент першого впізнання впізнавач перебував у стані тимчасового суттєвого розладу психіки, зору, слуху, через що не міг адекватно сприймати те, що відбувається; коли під час початкового впізнання умови сприйняття об'єкта були гіршими, ніж при початковому спостереженні особи або предмета (забруднення предметів, змінений зовнішності особи, пред'явлюваної для впізнання, наприклад, наявність бороди, вусів, відрослого волосся, ушкоджень на обличчі);

7) залежно від спрямованості процесу при впізнанні живої людини: одностороннє та зустрічне (або двостороннє впізнання, коли слідчий планує пред'явлення для впізнання, наприклад, потерпілому звинувачуваного, де обидві особи виступають поперемінно в ролі впізнавача й особи, яку впізнають). Пред'явлення для впізнання тісно пов'язано з психологічною діяльністю - "впізнаванням". Це складний психофізіологічний процес, під час якого людина зіставляв об'єктивну реальність, що сприймається в конкретний момент, із зафіксованими раніше суб'єктивними образами і доходить висновку про наявність тотожності (М. О. Головецький та М. В. Салтевський). Процес упізнавання вміщує певні етапи, які збігаються з етапами формування свідчень впізнавача, зокрема:

1. формуючий етап, на кому здійснюється сприйняття людиною об'єкта за допомогою органів чуттів, їх запам'ятовування (здатність нервової системи людини і тварин зберігати інформацію, що за певних умов може бути виведена з цієї системи без порушення її властивостей і характеру);

2. репродукційний етап, на якому здійснюється відтворення інформації, повторне запам'ятовування об'єкта (словесне пригадування його ознак, наприклад, під час допиту);

3. етап власне порівняння та розпізнавання об'єкта (безпосереднє зіставлення особою раніше сприйнятого об'єкта з уявним образом).

Тому процес "впізнавання" є підґрунтям для процесу "впізнання" та більш широким поняттям. Факт упізнавання відображають у протоколах будь-якої слідчої дії (допиту, обшуку, пред'явлення для впізнання тощо) або в рапортах працівників органів дізнання та оперативно-розшукових підрозділів (оперативне впізнання).

Значення результатів пред'явлення для впізнання для розкриття і розслідування злочинів. Результати пред'явлення для впізнання, що містяться в їх джерелах (протоколі пред'явлення для впізнання та носіях інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано цю слідчу дію), використовують як докази для встановлення причетності особи до злочину та інших обставин у справі, передбачених ст. ст. 64,23 КПК України. Вони також відіграють важливу роль у побудові версій, плануванні розслідування, обранні тактики інших слідчих дій, зокрема допиту впізнаної особи, очної ставки між нею та особою, яка впізнає, тощо.

109. Загальна тактика пред’явлення для впізнання та умови прийняття рішення про його проведення.

Пред'явлення для впізнання - це самостійна слідча (розшукова) дія, яка проводиться уповноваженою особою у визначеному законом порядку і полягає у пред'явленні свідку, потерпілому, підозрюваному або обвинуваченому об'єкта впізнання з метою встановлення тотожності, подібності або відмінності певного об'єкта з тим об'єктом, який свідок, потерпілий, підозрюваний або обвинувачений спостерігав при певних обставинах раніше.

Залежно від об'єкта пред'явлення для впізнання розрізняють такі його види: пред'явлення особи для впізнання, пред'явлення речей для впізнання, пред'явлення трупа для впізнання.

Перед проведенням такої слідчої (розшукової) дії закон не передбачає винесення спеціальної постанови. Виключення із загального правила складають лише випадки, коли сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечують проти проведення впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування. Так, відповідно до ч. 2 ст. 232 КПК у разі, якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного досудового розслідування, слідчий, прокурор, слідчий суддя може прийняти рішення про його здійснення лише вмотивованою постановою (ухвалою), обґрунтувавши в ній прийняте рішення.

За своєю сутністю пред'явлення для впізнання полягає у проведенні ідентифікації об'єкта. З метою отримання об'єктивної інформації, перед пред'явленням для впізнання необхідно з'ясувати за якими ознаками чи прикметами особа може впізнати об'єкт, який їй пред'являється.

Пред'явлення особи для впізнання (ст. 228 КПК). Кримінальним процесуальним кодексом встановлено, що перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Проте може скластися ситуація, що особа, якій пред'являється для впізнання інша особа назвати прикмети особи, яка пред'являється для впізнання не може. Будучи допитаною про зовнішній вигляд особи, яку вона могла раніше бачити, а також про її прикмети і інші ознаки, які можуть свідчити, що саме цю особу вона могла бачити, особа, якій пред'являється для впізнання інша особа заявляє про те, що вона може назвати лише загальні ознаки, які в своїй сукупності можуть свідчити про те, що саме цю особу вона раніше могла бачити. Законодавець і в такому випадку дозволяє проводити пред'явлення для впізнання. Доказове значення результатів проведення пред'явлення для впізнання особи саме в такий спосіб не зменшується в порівнянні з пред'явленням для впізнання за конкретними прикметами.

Так, відповідно до закону, якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Проте законодавець встановлює при цьому вимогу до осіб, уповноважених на проведення такої слідчої (розшукової) дії, яка полягає в тому, що забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Законом врегульовано саму процедуру пред'явлення особи для впізнання. Так, особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються.

Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

Проведення слідчої (розшукової) дії - пред'явлення особи для впізнання має також певні особливості, які пов'язані із забезпеченням безпеки осіб, які приймають участь у кримінальному провадженні. Так, згідно з законом з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред'являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візуальним та аудіоспостереженням. Про умови проведення такого впізнання та його результати зазначається в протоколі. Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред'являлася для впізнання.

При пред'явленні особи для впізнання особі, щодо якої згідно з КПК вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу не вносяться і зберігаються окремо.

Закон передбачає також проведення пред'явлення для впізнання особи за фотознімками, а також матеріалами відеозапису. Таке пред'явлення для впізнання особи здійснюється за загальними правилами, передбаченими для пред'явлення особи для впізнання, про які йшлося вище. Так, у відповідності із законом, за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах 1, 2 ст. 228 КПК. При цьому закон встановлює застереження, що проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.

Кримінальний процесуальний порядок пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, а також матеріалами відеозапису проявляється в тому, що фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Матеріали відеозапису з зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред'явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

При пред'явленні особи для впізнання законом передбачена можливість залучення спеціалістів для фіксування впізнання технічними засобами, а також психологів, педагогів та інших спеціалістів.

Різновидом пред'явлення особи для впізнання є передбачена законом можливість здійснення пред'явлення особи для впізнання за голосом або ходою. При цьому закон встановив застереження, сутність якого полягає в тому, що впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред'явлені для впізнання.

Пред'явлення речей для впізнання (ст. 229 КПК). При пред'явленні речей для впізнання законом встановлені правила, які багато в чому схожі з правилами пред'явлення особи для впізнання. Так, згідно з ч. 1 і 2 ст. 229 КПК перед тим, як пред'явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети.

Річ, що підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

Проте закон передбачає і особливий порядок пред'явлення речей для впізнання. Так, якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред'являється в одному екземплярі (ч. 3 ст. 229 КПК).

Законом передбачено також проведення пред'явлення для впізнання під час досудового розслідування у режимі відеоконференції. Таке пред'явлення для впізнання можливе у окремих випадках, які перераховані в законі. Так, впізнання осіб чи речей під час досудового розслідування можуть бути проведені у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування) у випадках:

1) неможливості безпосередньої участі певних осіб у досудовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин;

2) необхідності забезпечення безпеки осіб;

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;

4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності досудового розслідування;

5) наявності інших підстав, визначених слідчим, прокурором, слідчим суддею достатніми.

Пред'явлення трупа для впізнання (ст. 230 КПК). Відповідно до ч. 1 ст. 230 КПК пред'явлення трупа для впізнання здійснюється з додержанням вимог, передбачених частинами 1 і 8 ст. 228 КПК.

Закон передбачає пред'явлення для впізнання під час судового розгляду. Так, відповідно до ст. 355 КПК свідкові, потерпілому, обвинуваченому під час судового розгляду можуть бути пред'явлені для впізнання особа чи річ.

Пред'явлення для впізнання проводиться після того, як особа, яка впізнає, під час допиту вкаже на ознаки, за якими вона може впізнати особу чи річ.

Під час пред'явлення особи чи речі для впізнання особа, яка впізнає, повинна зазначити, чи впізнає вона особу або річ і за якими саме ознаками.