5.3. Державне регулювання інфляцією

Основними формами стабілізації грошового обігу є антиінфляційна політика і грошові реформи.

Антиінфляційна політика – це комплекс заходів щодо державної регуляції економіки, які направлені на боротьбу з інфляцією.

У відповідь на взаємодію чинників інфляції попиту і інфляції витрат сформувалися дві основні лінії антиінфляційної політики:

• дефляційна політика (або регулювання попиту);

• політика доходів.

Дефляційна політика включає ряд методів обмеження грошового попиту через фіскально-бюджетний і кредитно-грошовий механізм: скорочення державних витрат; посилення податкового тиску; випуск державних цінних паперів; підвищення процентної ставки за кредит; лімітація випуску готівки.

Політика доходів передбачає державний контроль над заробітною платнею і цінами, зокрема: фіксація заробітної платні; фіксація цін на товари і послуги; встановлення темпів зростання заробітної платні і цін в певних межах; проведення жорсткої антимонопольної політики.

Варіанти антиінфляційної політики вибираються залежно від пріоритетів.

Грошова реформа - це повна або часткова перебудова грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення або поліпшення механізму регуляції грошового обігу.

По глибині заходів реформації грошові реформи діляться на:

структурні (повні), які передбачають не тільки упровадження в обіг нової грошової одиниці, але і структурну перебудову в економіці, державних фінансах, банківській і валютній системах;

часткового типа, які приводять до зміни окремих елементів грошової системи (масштаб цін, вид грошових знаків, механізм емісії), а структура економіки і грошово-кредитних відносин залишаються незмінними.

Залежно від повноти здійснюваних змін в грошовій системі реформи діляться на :

формальні (купюри одного зразка змінюються на купюри іншого зразка, а масштаб цін залишається незмінним;

деномінаційні (здійснюється деномінація грошей у бік збільшення грошової одиниці).

За характером обміну старих грошей на нові грошові реформи діляться на: конфіскаційні (співвідношення обміну грошей диференціюються залежно від суми запасу грошей, форми їх зберігання і статусу власника); не конфіскаційні (зміна запасів грошей, доходів і цін для всіх економічних суб'єктів здійснюється по єдиних співвідношеннях).

Залежно від порядку введення в обіг нових грошей реформи підрозділяються на: одномоментні (введення нових грошей в обіг здійснюється за короткий строк - 7-15 днів);

реформи паралельного типу (випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово і вони функціонують в обігу паралельно зі старими купюрами).

Грошові реформи, коли їх вдало здійснити, можуть призупинити інфляційні процеси або сприяти значному зниженню інфляції. Тому держава розробляє цілу систему заходів, спрямованих стримування інфляції, які в сукупності уособлюють антиінфляційну політику.

Список рекомендованої літератури

[3, 29, 35, 44, 52, 53, 71, 83, 86]

Лекція 6. Кількісна теорія грошей та сучасний монетаризм