Список рекомендованої літератури

[9, 23, 33, 34, 37, 70, 84]

Основні поняття і категорії

Абстрактна теорія грошей — підхід в економічній науці до вивчення теоретичних проблем функціонування грошей, представники якого досліджують внутрішню природу грошей.

Банкнота — вид грошового знака, що випущений банком у паперовому вигляді і є його простим векселем.

Бартер — форма обміну, за якої товари обмінюються безпосередньо, без участі грошей.

Білонна монета — розмінна монета з дрібною цінністю, яка карбується зі звичайного металу.

Біметалізм — грошова система, у якій роль загального еквівалента виконували два метали — золото та срібло; монети з цих металів карбувалися та оберталися на рівних засадах, банкноти розмінювалися на ці два метали.

Валюта – це будь-які грошові кошти, формування і використання яких прямо або опосередковано пов’язане із зовнішньоекономічними відносинами.

Валютна політика – це сукупність організаційно-правових і економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, направлених на досягнення визначених державою цілей.

Валютна система – це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин в межах певного економічного простору.

Валютний арбітраж – це комбінація з декількох операцій з купівлі продажу двох або більше валют за різними курсами з метою отримання додаткового доходу.

Валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої або в міжнародній грошовій одиниці.

Валютний ринок - це сукупність спеціальних інститутів і механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно купувати-продавати національну і іноземну валюту на основі попиту і пропозиції.

Валютний своп – це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну валюту.

Вексель — боргове зобов'язання, яке дає право його власнику вимагати від боржника сплати вказаної суми грошей у встановлений строк.

Гроші— специфічний актив, що має властивість обмінюватися на будь-які інші цінності та виконувати інші функції грошей.

Грошова база — показник, що характеризує запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

Грошова інфляція — теорія, згідно з якою причиною інфляції є розширення грошової маси в обігу.

Грошова система - форма організації грошового обігу в країні, що визначена загальнодержавними законами.

Грошова реформа — створення та запровадження нової чи удосконалення існуючої грошової системи з метою стабілізації грошового обігу відповідно до нових соціально-економічних умов.

Грошовий агрегат — показник, що характеризує певну частку грошової маси залежно від рівня її ліквідності.

Грошовий мультиплікатор — це коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей центробанком і кінцевим збільшенням грошової маси в результаті цієї емісії.

Грошовий обіг — постійний рух грошових коштів між економічними суб'єктами в процесі суспільного відтворення.

Грошово-кредитний мультиплікатор— процес створення нових банківських депозитів під час кредитування банками клієнтів на основі вільних резервів, що надійшли в банк ззовні.

Грошові потоки — частини грошового обороту, що відображають певні платежі за реальні цінності (наприклад, за товари, послуги, працю) чи пов'язані з формуванням та використанням фінансових ресурсів держави тощо.

Грошовий ринок — особливий різновид ринку, на якому продаються і купуються гроші. Суб’єктами цього ринку є економічні суб'єкти — кредитори і позичальники.

Девальвація - офіційне зниження державою курсу національної валюти щодо іноземних валют.

Девізна політика - це сукупність заходів з метою коректування курсу національної валюти за допомогою валютної інтервенції і валютних обмежень.

Демонетизація золота — витіснення з обігу повноцінних грошей, виготовлених з дорогоцінних металів.

Деномінація – обмін старих грошових знаків на нові в певній пропорції (укрупнення грошової одиниці) з одночасним перерахунком в цій же пропорції всіх грошових показників.

Депозитні гроші - гроші, які існують у формі записів на рахунках у банках

Депозитний процент — ставка процента, який виплачується за банківськими вкладами населення та юридичних осіб.

Дефіцитне фінансування — спосіб розширення сукупного попиту через застосування державного регулювання. Як правило, це здійснюється шляхом перевищення державних видатків над доходами, наслід­ком чого є створення бюджетного дефіциту.

«Дешеві» гроші — грошово-кредитна політика утримання процентних ставок на низькому рівні, що проводиться з метою стимулювання економічної діяльності через зниження вартості кредитів та інвестицій.

Дисконтна політика – це сукупність заходів центрального банку, які полягають в цілеспрямованому підвищенні або зниженні облікової ставки, а також відповідної зміни ставки депозитного і позикового відсотка.

Довірчі товариства (або трастові компанії від англійського слова trust - довіряти) - товариства, що здійснюють управління майном, грошима, або цінними паперами, чи правами за дорученням власника.

«Дорогі» гроші — грошово-кредитна політика, що допускає обме­ження обсягів кредитів та високі процентні ставки за кредитами.

Електронні гроші — різновид безготівкових грошей, які здійснюють свій обіг по каналах системи електронного зв'язку.

Загальний еквівалент — товар, здатний обмінюватися на будь-який інший товар.

Заощадження — частина доходів, не використана на поточне споживання й виплату податків.

Інвестиції — вкладення коштів у розвиток виробництва, у цінні папери тощо для одержання прибутку.

Інвестиційна компанія - це інститут колективного інвестування, який за своїм головним функціональним призначенням є установою, що об'єднує індивідуальні за­ощадження і надає своїм пайовикам, у тому числі і тим, хто не має значних заощаджень, можливість вкласти їх у цінні папери та інші активи.

Інфляція (від лат. іnflatio — здуття) — знецінення грошей, яке проявляється переважно у формі зростання цін на товари та послуги.

Інфляція витрат — інфляція, що характеризується підвищенням рівня цін на вироблену продукцію при зниженні обсягів сукупного виробництва або зростання витрат на придбання засобів виробництва.

Інфляція попиту — характеризується зростанням рівня цін внаслідок збільшення грошового попиту на товари та послуги порівняно з обсягами сукупної пропозиції.

Касові залишки — частина сукупного доходу, яку економічні суб'єкти бажають тримати у грошовій (ліквідній) формі.

Касові операції – це купівля-продаж валюти на умовах постачання її не пізніше другого робочого дня з дня укладення угоди по курсу (короткострокові касові операції), узгодженому у момент її підписання (операція СПОТ-курс).

Конвертованість валюти – здатність валюти вільно обмінюватися на валюти інших країн і міжнародні платіжні засоби за діючим курсом.

Кон'юнктурна теорія грошей — полягає в тому, що загальний рі­вень цін, а отже і цінність грошей, визначається не тільки кількістю грошей, а й загальною кон'юнктурою товарного ринку. Кон'юнктурний варіант кількісної теорії сформулював відомий український економіст кінця XIX— поч. XX ст. М. І. Туган-Барановський. Зміна кон'юнктури ринку пропонується факторами, що діють з боку попиту і з боку пропозиції. З боку попиту – це кількість грошей і обсяг доходів та швидкість обігу грошей, а з боку пропозиції – це обсяг виробництва, рівень витрат на виробництво і рівень цін.

Комерційний банк – великі недержавні кредитні установи, які здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, організацій і громадян, головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді вкладів і депозитів, міжбанківських кредитів, випуску власних акцій та облігацій.

Кредит – це економічні відносини між суб’єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості, платності.

Кредитні гроші — неповноцінні гроші, які виникають і функціонують на основі кредитних відносин у суспільстві. Можуть існувати в готівковій і безготівковій формах.

Кредитні спілки - це корпоративні ощадні інститути, які утворюються групою осіб, об'єднаних загальними матеріальними інтересами.

Ломбарди – це фінансові посередники, що спеціалізуються на видані позичок населенню під заставу рухомого майна (ювелірні вироби, побутова техніка тощо).

Маржа — різниця між ставками позичкового та депозитного процента, що являє собою прибуток банку.

Маса грошей — сукупність грошових коштів у будь-якій їх формах яка є в розпорядженні економічних суб'єктів у даний момент.

Масштаб цін — фіксована вагова кількість грошового металу і його кратних частинок, прийнята в даній країні як грошова одиниця (величина грошової одиниці).У сучасних умовах масштаб цін являє собою величину грошової одиниці даної країни і змінюється стихійно під впливом інфляційних процесів.

Міжнародний валютний фонд – це валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва, яка у своїй діяльності об’єднує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин.

Монетаризм — школа в економічній науці, яка ставить гроші у центр макроекономічної політики. Монетаризм базується на кількісній теорії грошей, що пов’язує рівень цін з кількістю грошей у народному господарстві країни.

Монометалізм — грошова система, за якої роль загального еквівалента виконує один метал (золото або срібло); обіг обслуговують монети та банкноти, розмінні на цей грошовий метал.

Монетарна або грошово-кредитна політика — комплекс взаємозв'язаних, скоординованих заходів, які проводить держава через центральний банк монетарній сфері з метою досягнення певних соціально-економічних цілей.

Національний дохід — сукупність усіх доходів сімейних господарств від реалізації своїх ресурсів за певний період.

Національний продукт — сукупність цін усіх товарів і послуг, проданих сімейним господарствам для споживання, а також за державними закупівлями, для приватних інвестицій та для експорту.

Небанківські фінансово-кредитні установи (НФКУ) – це фінансові посередники, діяльність яких не пов’язана з базовими операціями грошового ринку.

Нуліфікація — оголошення державою знецінених грошей недійсними, якщо велике падіння купівельної спроможності робить недоцільним їх обмін на нові гроші.

Обліковий процент — процент, установлений центральним банком як орієнтовна ціна грошей, якою повинні керуватися суб'єкти грошового ринку.

Опціонні операції – це спеціальна угода, яка надає одному з учасників за сплачену премію право (але не обов'язок) купити або продати іншому певну суму валюти у встановлений термін і по узгодженому курсу.

Пенсійні фонди - це фінансові посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільових фондах, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку.

Платіжний баланс – це співвідношення між валютними платежами резидентів за кордон і валютними надходженнями із-за кордону від нерезидентів за певний період часу.

Платіжна система — сукупність визначених законом платіжних інструментів, норм, правил, механізмів та банківських процедур їх застосування всіма суб'єктами економіки у процесі безготівкових розрахунків.

Повна (структурна) грошова реформа — створюються або докорінно перебудовуються всі елементи грошової системи.

Позичковий процент — ставка процента, що виплачується позичальником банку за користування позичкою.

Попит на гроші — потреба суб'єктів економіки в певному запасі грошових коштів.

Пропозиція грошей — загальний обсяг монет, паперових грошей депозитів та інших ліквідних активів в економіці.

Прикладна (монетаристська) теорія грошей — підхід в економічній науці до вивчення теоретичних проблем функціонування грошей, представники якого, не заглиблюючись у дослідження природи грошей, шукають відповіді на питання, що пов'язані з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі.

Пряме фінансування — переміщення грошей по ринкових каналах безпосередньо від власників до позичальників.

Ревальвація — підвищення офіційного курсу грошей щодо інших валют.

Ринкова пропозиція заощаджень — сумарна пропозиція заощаджень усіх домашніх господарств.

Ринок грошей — сектор грошового ринку, на якому задовольняється короткостроковий попит на гроші (до одного року).

Ринок капіталу — сектор грошового ринку, на якому купуються і продаються середньострокові та довгострокові кошти (більше одного року).

Світовий банк – це група споріднених організацій, мета діяльності яких полягає в зменшенні бідності і підвищенні життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння їх економічному розвитку.

Світові гроші — функція, у якій гроші обслуговують рух коштів у міжнародному економічному обороті.

Світовий ринок капіталів – це сукупність міжнародних економічних відносин, які складаються у зв’язку з рухом грошей і грошового капіталу між різними країнами.

Ставка рівноваги — ставка процента, за якої попит та пропозиція на ринку грошей досягають рівноваги.

Стагфляція — застійний стан економіки, що супроводжується одночасним інфляційним зростанням цін. У першій половині 90-х років в Україні стагфляція супроводжувалась спадом обсягів виробництва і невпинним зростанням цін.

Страхова компанія - це юридична осо6а, яка залучає ко­шти клієнтів під певні зобов'язання і сплачує цим клієнтам ви­значену суму коштів у разі настання страхового випадку.

Таргетування – встановлення цільових орієнтирів щодо зростання обсягів грошової маси в обігу, що їх визначають і дотримуються у своїй політиці центральні банки. Т. покликане обмежувати грошову емісію, а отже, слугувати засобом стримування інфляції.

Тезаврація – процес створення скарбів.

Торговий баланс – це співвідношення між надходженнями по експорту і платежами по імпорту товарів.

Фіскально-бюджетна політика — це політика, яка зводиться до економічного регулювання через механізми оподаткування, інших вилучень до централізованих фондів фінансових ресурсів, фінансування витрат держави, пов'язаних з виконанням нею суспільних функцій.

Форвардні операції – це купівля-продаж валюти між двома суб'єктами з наступною передачею її в обумовлений термін (1, 2, 3, 6, 12 місяців) і по курсу, визначеному у момент укладення контракту.

Ф'ючерсні операції – це зобов'язання двох контрагентів купити-продати певну суму валюти в певний час за курсом, встановленим у момент укладення угоди на валютній біржі.

Центральний банк – орган державного регулювання грошового ринку і грошово-кредитної системи країни, якому надано право здійснення контролю діяльності кредитних установ, управління грошовим обігом, створення і збереження офіційних золотовалютних резервів, монопольне право емісії грошей.

Чек – письмовий наказ банку власника поточного рахунку виплатити його пред’явникові вказаної в ньому суми грошей.

Швидкість обігу грошей — показник, що характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період.