4.2. Типи грошових систем і їх еволюція

Тип грошової системи визначається змістом її елементів і їх взаємодією, які зумовлюють тенденції розвитку і закономірності функціонування грошової системи.

Залежно від форми, в якій функціонують гроші, системи діляться на системи металевого обігу і системи паперово-кредитного обігу.

Система металевого обігу є грошовою системою, по яких в обігу знаходяться повноцінні монети (золото і срібло), які виконують всі функції грошей, а неповноцінні гроші мають нагоду вільно обмінюватися на метал.

При системі металевого грошового обігу виділяють два види грошових систем: біметалізм і монометалізм.

Біметалізм - це грошова система, в якій роль загального еквівалента законодавчо закріплюється за двома металами – золотом і сріблом. На ринку встановлюється дві ціни на один товар. Ця система існувала в 16-18 вв.

Розрізняють три різновиди біметалізму: система «паралельної» валюти, подвійної валюти і «кульгаючої» валюти» .

Система «паралельної» валюти характеризується тим, що співвідношення між золотими і срібними монетами встановлювалося стихійно, відповідно до ринкової вартості монетарних металів.

При системі подвійної валюти співвідношення між двома металами держава встановлювала в законодавчому порядку. Наприклад, у 1866 р. Франція встановила тверде співвідношення між срібними і золотими монетами 15.5: 1. Проте ця система не відповідала ринковій вартості срібла і золота.

Система «кульгаючої» валюти» характеризується тим, що золоті і срібні монети служили законним платіжним засобом, але не на рівних умовах, монети із золота чеканилися вільно, з срібла - в закритому порядку.

Наявність двох металів вступило в суперечність з природою грошей як єдиного товару, що здійснює вимірювання вартості всіх товарів, оскільки зміна вартості однієї з грошових металів приводила до коливання цін на товари.

Монометалізм – це грошова система, при якій роль загального еквівалента виконує один метал (золото або срібло).

Срібний монометалізм існував в Росії (1847-1875 рр.), в Індії (1852-1893 рр.), Китаї (до 1935р.). У Росії золотий обіг став діяти з 1897р. При цьому в обігу присутні і інші знаки вартості, розмінні на золото (банкноти, білети державної скарбівниці, розмінна монета).

Розрізняють три різновиди золотого монометалізму: золотомонетний стандарт; золотозливковий стандарт; золотодевізний стандарт.

Характерні риси золотомонетного стандарту: вільна чеканка золотих монет з фіксованим складом золота; золото виконувало всі функції грошей, здійснювався вільний рух золота між країнами і вільний обіг золотих монет і банкнот, обмінюваних на золото.

Цей стандарт вимагав наявність золотих запасів. Перша світова війна зажадала великі військові витрати, які фінансувалися за рахунок емісії, і привела до відміни золотомонетного стандарту в багатьох країнах.

Характерні риси золотозливкового стандарту: у країнах, що володіли запасами золота (Великобританія, Франція), не існувало вільної чеканки монет, а обмін банкнот здійснюється на стандартні золоті зливки .

Золотодевізний стандарт існував в країнах, що не володіли великими запасами золота (Німеччина, Австрія, Данія, Норвегія). Характерними рисами золотодевізного стандарту є наступне: у обігу відсутні золоті монети, а обмін банкнот здійснюється на іноземну валюту (девізи), розмінні на золото. У результаті виникла валютна залежність одних країн від інших.

В результаті світової економічної кризи (1929-1933 рр.) були ліквідовані всі форми золотого монометалізму і затвердилася система паперово-кредитних грошей. Ямайською грошовою системою (1976 р.) юридично завершена демонетизація золота. Проте золото залишилося резервом держави і використовувалося для придбання ключових грошових одиниць інших країн.

Системи паперово-кредитного обігу є грошовими системами, при яких в обігу знаходяться грошові знаки, які не мають внутрішньої вартості. Такі грошові системи є регульованими державою.

Паперово-грошова система – це грошова система, при якій емісія грошових знаків (білетів державної скарбівниці) здійснюється державним казначейством для покриття бюджетного дефіциту.

Система кредитних грошей – це грошова система, при якій використовується кредитний механізм емісії грошей, що створює передумови для забезпечення їх постійності шляхом регулювання пропозиції грошей відповідно до потреб обігу в платіжних засобах.

За економічнім характером грошові системи діляться на ринкові і неринкові.

Ринкові - це грошові системи, при яких регулювання грошового обігу здійснюється шляхом використовування економічних методів впливу на грошову масу.

Неринкові є грошовими системами, для яких характерні певні обмеження щодо вільного функціонування грошей (талони, картки), а регулювання грошового обігу здійснюється адміністративними методами.