3.3. Пропозиція грошей і механізм його формування

Пропозиція грошей - це бажання економічних суб'єктів позичити певну частину своїх грошових коштів ради отримання доходу.

Пропозиція грошей (ДМ) прямо пропорційно грошовій базі (ДБ) і коефіцієнту грошово-кредитного мультиплікатора (m) і визначається по формулі 2.9. На пропозицію грошей надає вплив такі чинники як норма обов'язкового резервування, облікова ставка, типова ринкова процентна ставка, багатство економічних суб'єктів, тінізація підприємницької діяльності, стан довіри до банків.

На рівні окремого економічного суб'єкта пропозиція грошей залежить від зміни процентної ставки: чим вона вища, тим більше грошей пропонуватиметься в кредит, і навпаки.

На макроекономічному рівні пропозиція грошей має своєю природною межею загальну масу грошей в обігу (по агрегату М₁) і не може перевищувати його як би не змінювалася прибутковість фінансових активів.

Головною функцією грошового ринку є балансування попиту і пропозиції грошей і формування ринкового рівня відсотку як ціни грошей.

Встановлення цільових орієнтирів щодо об'ємів грошової маси в обіг називається таргетуванням. Цей захід застосовується НБУ для встановлення твердої цифри допустимого зростання грошей в обігу, обмежуючи грошову емісію, але не усуваючи причин інфляції.

Грошова маса, що становить грошову пропозицію, включає: наявну банкнотну масу і безготівкові (депозитні) гроші. НБУ формує пропозицію грошей по трьох каналах: випуск готівки; обслуговування державного боргу (закупляє у уряду його боргові зобов'язання, при цьому здійснює емісію нових грошей, збільшуючи пропозицію грошей); а також через операції на валютному ринку (скуповує іноземну валюту, за рахунок цього збільшується пропозиція грошей).

Комерційні банки теж беруть участь в пропозиції грошей за рахунок: депозитно-чекової емісії і операцій з борговими зобов'язаннями. При цьому, банк, здійснюючи депозитно-чекову емісію, повинен піклуватися про платоспроможність і ліквідність свого балансу.

Рівновага на ринку грошей означає рівність кількості грошей, які суб'єкти господарювання хочуть зберегти в своїх активах, кількості грошей, пропонованих НБУ при здійсненні поточної грошово-кредитної політики.

Список рекомендованої літератури

[1, 5, 9, 36, 64, 66, 70, 84]

Лекція 4. Грошові системи

4.1. Сутність, структура і елементи грошової системи

Грошова система – це встановлена державою форма організації грошового обороту в країні.

Грошові системи в своєму розвитку пройшли великий історичний шлях. Вони формувалася в 16-18 століттях з виникненням і затвердженням капіталістичного виробництва, а також централізованої держави і національного ринку.

Структурна побудова грошової системи включає державний і комерційний сектори. До державного сектору відносяться центральний банк, державне казначейство, монетний двір. Комерційний сектор включає комерційні, ощадні банки, небанківські кредитно-фінансові установи.

Основними елементами грошової системи є: назва грошової одиниці і масштаб цін; види грошових знаків; емісійний механізм і порядок забезпечення грошових знаків; структура грошової маси в обороті; порядок встановлення валютного курсу і обміну на іноземні; державні інститути, які здійснюють регулювання грошового обороту; механізм грошово-кредитного регулювання. Основними рисами сучасної грошової системи є демонетизація золота; перехід до нерозмінних на золото кредитних грошей, збереження в грошовому обороті разом з кредитними грошима паперових грошей у формі білетів державної скарбівниці; випуск банкнот в обіг щодо кредитування господарства, держави, а також під приріст офіційних золотих і валютних резервів; розвиток і переважання в грошовому обігу безготівкового обороту при одночасному скороченні наявного; посилення державного регулювання грошового обігу.