За характером регулювання валютних відносин грошові системи діляться на відкриті і закриті.

Відкриті є грошовими системами, в яких втручання держави в регулювання валютних відносин країни є мінімальним, що виражається в повній конвертованості валюти і ринковому механізмі регулювання валютного ринку.

Закриті є грошовими системами, в яких передбачається використання валютних обмежень завдяки ізоляції національної економіки від світової.

4.3. Державне регулювання грошового обігу

Складовими економічної політики держави, направленої на регулювання грошового обігу, є: структурна політика; політика конкуренції; соціальна політика; кон'юнктурна політика.

Структурна політика передбачає надання субсидій або інших стимулів активізації розвитку відсталих регіонів (регіональна політика), певних галузей або секторів виробництва.

Політика конкуренції передбачає заходи антимонопольного характеру, вільного ціноутворення, доступу на ринки всім підприємницьким структурам.

Соціальна політика передбачає заходи, направлені на забезпечення соціальної рівності і забезпеченості всіх членів суспільства, шляхом часткового перерозподілу доходів.

Кон'юнктурна політика – це регулятивний вплив держави на ринкову кон'юнктуру, співвідношення сукупної пропозиції на ринках. Оскільки сукупний платоспроможний попит формується і реалізується в грошовій формі, то кон'юнктурна політика забезпечується державним регулюванням грошового обігу.

Кон'юнктурна політика держави включає: фіскально-бюджетну політику; грошово-кредитну політику; прямий вплив.

Фіскально-бюджетна політика – це сукупність заходів держави у сфері оподаткування і державних витрат.

Грошово-кредитна політика – це сукупність заходів щодо економічного регулювання сфери грошового обороту шляхом зміни пропозиції (маси) грошей і їх ціни (відсотка) на грошовому ринку.

Грошово-кредитна політика підрозділяється на: експансивну і рестрикційну.

Експансивна політика – це сукупність заходів, націлених на зростання пропозиції грошей, внаслідок чого гроші «дешевшають».

Рестрикційна політика – це сукупність заходів, націлених на скорочення пропозиції грошей, внаслідок чого гроші «дорожчають».

Прямий вплив - це сукупність адміністративних заходів держави у випадках, коли інструменти фіскально-бюджетної і грошово-кредитної політики не дають бажаного результатах у сфері регулювання грошового обороту.

4.4. Грошово-кредитна політика, її цілі, типи, інструменти

Грошово-кредитна політика – це комплекс взаємопов'язаної, скоординованої на досягнення заздалегідь певної мети заходів щодо регулювання грошового обігу, які здійснює держава через центральний банк.

Об'єктами грошово-кредитної політики є: пропозиція (маса) грошей; швидкість обігу грошей; процентна ставка; валютний курс.

Суб'єктами грошово-кредитної політики є НБУ, уряд і Верховна Рада.

Грошово-кредитної політика направлена на здійснення наступних цілей: стратегічних (сприяння зростання виробництва, повної зайнятості, стабілізації цін і збалансованості платіжного балансу); проміжних (пожвавлення або заборона ринкової кон'юнктури ради досягнення стратегічних цілей; тактичних (зміна грошової маси і процентної ставки в напрямі, який забезпечує досягнення проміжних цілей).

Інструментами грошово-кредитної політики є політика відкритого ринку, політика обов'язкових резервів і облікова політика.

Політика відкритого ринку полягає в змінах об'ємів купівлі і продажу державних цінних паперів центральним банком.

Політика обов'язкових резервів полягає у тому, що центральний банк встановлює для всіх банків норму обов'язкового зберігання привернутих коштів на кореспондентських рахунках без права їх використовування і без виплати по них відсотків.

Облікова політика полягає у тому, що центральний банк встановлює ставки відсотків по позиках, які він надає комерційним банкам у порядку їх рефінансування.

Монетизація бюджетного дефіциту полягає в пошуку грошових коштів, достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат над бюджетними доходами.

Монетизація ВВП полягає в доведенні маси грошей в обіг до рівня, достатнього для успішної реалізації всього об'єму вироблених товарів і послуг і погашення боргових зобов'язань.

Рівень монетизації ВВП (Км) розраховують за формулою:

(4.1)

де М₃ – маса грошей на кінець року по агрегату М₃;

ВВП – річний номінальний об'єм ВВП.

З урахуванням існуючого тісного зв'язку між грошовою і кредитною політикою держава здійснює грошово-кредитне регулювання економіки. Центральні банки визначають цільові орієнтири (таргети) зростання грошової маси в обігу, суть яких полягає у встановленні верхніх і нижніх меж зміни об'єму грошової маси.