8.4. Позичковий процент
Процент за кредит або позичковий процент – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позичковим капіталом.
Джерелом сплати процента є додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва, а його кількісним визначенням – ставка, або норма.
Норма проценту (N) розраховується за формулою:
(8.1)
Для нарахування простих процентів за депозитами і кредитами банків використовують таку формулу:
SUM = SUM0 х PS/100 (8.2)
SUM = SUM0 х Т х PS/(360х100), (8.3)
де Т – термін користування грошима (у днях).
Складні проценти нараховуються за формулою:
(8.4)
де SUMо – сума депозиту чи кредиту;
n – кількість років
SUMn - кінцевий розмір вкладу (розмір плати за користування коштами);
PS - % ставка.
Чинники впливу на розмір процентної ставки:
Макроекономічні: співвідношення попиту і пропозиції позикового капіталу; рівень інфляції; рівень облікової ставки центрального банку.
Мікроекономічні: термін позики, розмір позики, витрати на формування позикового капіталу, ризик, характер застави, характер відносин між банком і позичальниками.
Функції позикового проценту.
Розподіл прибутку – вимушує позичальника раціонально використовувати отримані кредити, щоб не тільки їх повернути, але і отримати дохід, який вистачить для сплати відсотка і отримання власного прибутку.
Збереження позикового фонду – ця функція реалізується тоді, коли до кредитора повертається сума, рівна позиченій вартості, наданій в тимчасове користування (особливо актуальна в період інфляції).
Список рекомендованої літератури
[1, 12, 20, 21, 26, 36, 39, 70, 84]
Лекція 9. Фінансові посередники грошового ринку
9.1. Сутність та структура кредитної системи
Сучасна кредитна система включає два основних поняття:
1. Сукупність кредитно-розрахункових та платіжних відносин, які базуються на визначених формах і методах кредитування. Дане поняття, як правило, пов'язано з рухом позичкового капіталу у вигляді різноманітних форм кредиту.
2. Сукупність функціонуючих кредитно-фінансових інститутів. Дане поняття означає, що кредитна система через свої численні інститути акумулює вільні кошти та направляє їх підприємствам, населенню, уряду.
Кредитна система функціонує через кредитний механізм. Він являє собою:
1) систему зв'язків з акумуляції і мобілізації грошового капіталу між кредитними інститутами та різними секторами економіки;
2) відносини, пов'язані з перерозподілом грошового капіталу між самими кредитними інститутами в рамках діючого ринку капіталу;
3) відносини між кредитними інститутами та іноземними клієнтами.
Кредитний механізм також включає усі аспекти позичкової, інвестиційної, засновницької, посередницької, консультативної, акумуляційної, перерозподільчої діяльності кредитної системи в особі її інститутів.
У сучасній кредитній системі виділяють три основні ланки: центральний банк, комерційні банки та спеціалізовані кредитно-фінансові інститути.
Небанківські фінансово-кредитні установи (НФКУ) – це фінансові посередники, діяльність яких не пов'язана з базовими операціями грошового ринку.
Спільні риси НФКУ та банків:
функціонують у секторі опосередкованого фінансування грошового ринку;
формуючи свої ресурси, випускають боргові зобов'язання, які можуть реалізовуватися на ринку як додатковий фінансовий інструмент;
розміщуючи свої ресурси в доходні активи, вони купують боргові зобов'язання, створюючи власні вимоги до інших економічних суб'єктів;
їх діяльність щодо створення зобов'язань і вимог ґрунтується на тих самих засадах, що і банків.
Відмінності діяльності НФКУ від банківської діяльності:
не пов'язана з базовими банківськими операціями;
не зачіпає процесу створення депозитів і не впливає на динаміку пропозиції грошей;
є вузькоспеціалізованою.
Договірні фінансово-кредитні установи - це фінансові посередники грошового ринку, які здійснюють не депозитне залучення коштів на підставі договору з кредитором (інвестором).
До них відносять: страхові компанії, пенсійні фонди (приватні та державні), ломбарди, лізингові компанії, факторингові компанії.
Інвестиційні фінансово-кредитні установи - це фінансові посередники грошового ринку, які здійснюють не депозитне залучення коштів через продаж кредиторам (інвесторам) своїх акцій, облігацій, паїв тощо.