• Користуючись монопольним правом, здійснює емісію банкнотів і розмінної монети;

• організовує виготовлення грошей;

• регулює кількість грошей в обороті;

• вилучає із звернення фальшиві і зношені гроші і здійснює їх утилізацію.

2. Банк банків – центральний банк забезпечує касове, розрахункове і кредитне обслуговування комерційних банків.

1. Касове обслуговування комерційних банків:

• комерційні банки зберігають частину своїх резервів на рахівницях в центральному банку;

• центральний банк видає і приймає готівка від комерційних банків.

2. Розрахункове обслуговування комерційних банків:

При централізованій платіжній системі передбачає здійснення міжбанківських розрахунків через рахунки комерційних банків, які відкриті в центральному банку.

При децентралізованій платіжній системі передбачає розрахунки через приватні розрахунково-клірингові центри з проведенням остаточних розрахунків через центральний банк; або розрахунки через кореспондентські рахунки, які комерційні банки відкривають один у одного.

3. Кредитне обслуговування комерційних банків:

• Надання ломбардних кредитів прямим або тендерним методом.

Ломбардні кредити являють собою позику під заставу депонованих у банку цінних паперів.

Тендерний (аукціонний) метод може бути кількісним або ціновим.

• операції РЕПО; РЕПО – операція під заставу цінних паперів з їх зворотним викупом;

• редисконтування векселів.

3. Центральний банк як орган регулювання банківської діяльності:

• використання монетарних інструментів з метою впливу на об'єм і структуру банківських резервів, а також на рівень процентних ставок;

• ухвалення положень, які регламентують діяльність банків у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив;

• застосування превентивних і протекційних заходів, які направлені на забезпечення стабільного функціонування банківської системи і проведення ефективної монетарної політики:

До превентивних заходів відносять вимоги відносно:

а) розміру і структури капіталу;

б) ліквідності;

в) диверсифікації банківських рисок;

г) обмеження на деякі види діяльності.

До протекційних заходів відносять:

а) рефінансування комерційних банків;

б) створення систем гарантування банківських депозитів;

в) формування банками резервів для відшкодування можливих втрат від проведення активних операцій.

Під банківським наглядом розуміють моніторинг процесів, які відбуваються в банківській системі на різних стадіях функціонування банків: з моменту їх створення до моменту ліквідації.

Центральний банк як орган банківського нагляду:

• визначає вимоги і умови, які є обов'язковими для отримання ліцензії і здійснення нагляду за дотриманням цих вимог і умов;

• забезпечує регулювання банківської діяльності з метою мінімізації банківських рисок;

• отримує від банків звітність для контролю і нагляду за їх діяльністю;

• здійснює інспекційні перевірки в банках;

• застосовує заходи примусового впливу щодо проблемних банків;

• припиняє діяльність неплатоспроможних банків, проводить їх реорганізацію або ліквідацію.

4. Банкір і фінансовий агент уряду – центральний банк є головним банком щодо проведення фінансових операцій і радником уряду по питаннях монетарної і фіскальної політики.

Центральний банк як банкір і фінансовий агент уряду:

здійснює касове виконання державного бюджету;

веде рахунки уряду (казначейства);

здійснює емісію державних боргових зобов'язань і їх розміщення на вторинному ринку;

приймає заходи щодо підтримки курсу державних цінних паперів;

обслуговує державний борг, використовуючи наступні методи:

• податкове фінансування;

• боргове фінансування;

• фінансування шляхом емісії грошей.

5. Провідник монетарної політики – центральний банк визначає і реалізує грошово-кредитну політику держави.

Центральний банк як провідник монетарної політики визначає цілі монетарної політики:

• стратегічні;

• проміжні;

• тактичні;

Виходячи з цілей, вибирає інструменти монетарної політики, до яких відносяться:

• політика відкритого ринку;

• облікова (дисконтна) політика;

• політика обов'язкових резервів;

• селективні інструменти.