9.2. Інвестиційні компанії і фонди

Інвестиційна компанія - це інститут колективного інвестування, який за своїм головним функціональним призначенням є установою, що об'єднує індивідуальні за­ощадження і надає своїм пайовикам, у тому числі і тим, хто не має значних заощаджень, можливість вкласти їх у цінні папери та інші активи. Ця установа виступає в ролі інституту, який забезпечує управління інвестиціями багатьох індивідуальних власників капіталу.

Перша інвестиційна компанія виникла в 1822 р. у Бельгії.

Організаційна структура інвестиційних компаній: акціонерне товариство, товариство з об­меженою відповідальністю або організа­ція, що створюється на основі угоди контрактного типу, що укла­дається, як правило, між управляючим компанією (менеджером), яким може бути як фізична, так і юридична особа), депо­зитарієм (від лат. depositum - річ, віддана на схов), тобто організацією, котра зберігає активи інвестиційної компанії, в якості якого найчастіше виступає банк, хоча це може бути й інша довірена особа, і, нарешті, власником капіталу.

Інвестиційні компанії бувають відкритого й закритого типу.

Компанії закритого типу - це організації, які випускають чітко визначену кількість інвестиційних сертифікатів, що продаються інвесторам. Зазначені цінні папери інвестор не може повернути інвестиційній компанії для їх погашення, через це такі інвести­ційні сертифікати і акції є неліквідними.

Інвестиційні компанії відкритого типу відрізняються від закритих тим, що вони у встановлений термін, а досить часто і в будь-який момент часу можуть придбати випущені ними в обіг інвестиційні сертифікати, або акції. Таким чином, цінні папери таких компаній мають надзвичайно високу ліквідність.

Інвестиційні компанії як закритого, так і відкритого типу роз­міщують акумульовані грошові кошти на ринку цінних паперів. А так як вони є одними з основних покупців цінних паперів ін­ших емітентів, то їх називають інституціональними інвесторами.

Поширеність інвестиційних компаній і фондів як форми взаємного (колективного) інвестування обу­мовлена тими перевагами, які отримують як дрібні, так і крупні інвестори, що вдаються до колективного інвестування.

Для дрібного інвестора ці переваги полягають у наступному:

• зниження ризику інвестицій, що обумовлено можливістю диверсифікації навіть невеликих за розмірами заощаджень;

• невеликим порогом величини вкладу, який залучається інвестиційними фондами або компаніями, що надає процесу інвестування досить мобільний характер;

• значно меншими (порівняно з індивідуальним інвестуванням) накладними витратами;

• широкими можливостями інвестора щодо оперативного вирішення питання подальшого використання дивідендів. Колективні форми інвестування, як правило, дають можливість або інвес­тувати їх, або перетворювати в дохід шляхом отримання готівкових грошей.

Переваги, які дають крупному інвестору фонди вза­ємного інвестування порівняно з індивідуальним інвестуванням:

• ціла низка високоприбуткових сфер інвестування характеризується підвищеним ступенем ризику, що робить індивідуальне інвестування нераціональним;

• управління інвестиціями постійно ускладнюється, стає все більш витратним і об'єктивно робить більш вигідною організацію колективного управління ними;

• диверсифікація інвестиційного портфеля є неодмінною умо­вою організації цієї діяльності і для крупного вкладника. У той же час ускладнення самої інвестиційної діяльності і поява нових фінансових інструментів вимагають спеціалізації щодо конкрет­них видів інвестування. Це протиріччя й штовхає крупного вкла­дника до використання колективних форм інвестування.

Згідно із Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпорати­вні інвестиційні фонди)» (2001 р.) в Україні створюються інститути спільного інвестування, які мо­жуть бути відкритого, інтервального і закритого типу. До відкритих належать ті, що в будь-який момент за бажанням інвестора можуть викупити ті цінні папери, які емітовані даним інститутом спільного інвестування. Інтервальні - це різновид відкритих, які відрізняються від останніх тим, що процес викупу (за бажання інвестора) здійснюється в термін, установлений у проспекті емі­сії, але не рідше одного разу на рік. Інститути спільного інвесту­вання належать до закритих тоді, коли вони не беруть на себе зо­бов'язання щодо викупу випущених ними цінних паперів. Останні можуть викуповуватись лише у двох випадках: реорганізації або ліквідації емітента.

Закон України регламентує і термін існування інститутів спільного інвестування. Щодо цього останні можуть бути створені як на певний термін, так і на безстроковий. При цьому закриті можуть бути лише строковими.

За формою організації інститути спільного інвестування можуть бути корпоративними інвестиційними фондами і пайовими. Корпоративний створюється тільки у формі відкрито­го акціонерного товариства і має здійснювати діяльність тільки зі спільного інвестування.