6.1. Кількісна теорія грошей

В економічній науці чітко виділяються два підходи до вивчення теоретичних проблем грошей. Представники одного з них шукають відповіді на питання, пов'язанні із внутрішньою природою грошей: що таке гроші, чому вони з'явилися та існують у суспільстві, як формується цінність грошей тощо. Цей підхід до вивчення природи грошей називають абстрактною теорією грошей. Найбільш відомими напрямами такого підходу є номіналістична теорія, металістична теорія, державна теорія, функціональна теорія, марксистська теорія та ін.

Представники другого напряму розглядають гроші, не заглиблюючись у дослідження їхньої природи, а шукають відповіді на питання, пов'язанні з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі: який конкретно механізм впливу грошового чинника на реальну економіку (передавальний механізм); чи може держава ви­користати цей механізм у своїй економічній політиці і як саме та інші. Цей підхід називають прикладною теорією грошей. У західній літературі дана теорія називається монетаристською.

Монетаристська теорія має кілька напрямів, кожен з яких розглядається як окрема теорія. Найбільш відомим напрямом монетаристської теорії є кількісна теорія, яка, у свою чергу, залежно під етапів її розвитку поділяється на класичну кількісну теорію, неокласичну кількісну теорію та сучасний монетаризм. Одночасно із неокласичним напрямом кількісної теорії грошей як її відносно самостійне відгалуження сформувалася спочатку кейнсіанська, а потім неокейнсіанська концепція монетаристської теорії.

У літературі кейнсіанську концепцію грошей нерідко протиставляють неокласичній кількісній теорії і розглядають їх як дві альтернативні теорії. Слід зазначити, що кейнсіанська концепція грошей та неокласична кількісна теорія грошей мають єдину методологічну базу – прикладну теорію грошей (монетаристську теорію), що більше їх зближує, ніж роз’єднує. Завдяки їх зближенню формується третій напрям монетаристської теорії, що дістав назву кейнсіансько-неокласичний синтез.

Кількісна теорія грошей включає три базові положення:

• постулат причинності, тобто зміна цін на товари пояснюються змінами кількості грошей в обігу;

• постулат пропорційності, тобто ціни на товари змінюються пропорційно зміні кількості грошей в обігу;

• постулат однорідності, за яким у разі зміни кількості грошей у такій самій пропорції змінюються ціни на всі товари, а співвідношення цін на окремі товари залишається незмінним.

Кількісна теорія грошей пройшла довгий шлях свого розвитку. Розрізняють ранню та сучасну кількісну теорію грошей. Загальна оцінка ранньої теорії зводиться до такого: вона залишалася механістичною, тобто спрощено трактувала зв'язок між кількістю грошей в обігу та рівнем товарних цін і тільки на макроекономічному рівні, не вникаючи в процеси, що відбуваються у середині економічних суб'єктів. Другий етап розвитку кількісної теорії грошей почався з початку XX ст., коли золоті монети почали витіснятися з обігу, частіше стали з'являтись нерозмінні на золото гроші й усе більшому загалу економістів ставало очевидно, що гроші відіграють активну роль у ціноутворенні і фактор їх кількості впливає на зміну товарних цін. Кількісна теорія грошей є нині пануючою. Згідно з цією теорією цінність грошей і рівень товарних цін змінюється залежно від кількості грошей в обігу: чим їх більше, тим ціни на товари вищі, а цінність грошей нижча, і навпаки.