9.4. Пенсійні фонди

Пенсійні фонди - це фінансові посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільових фондах, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку.

Організаційно пенсійна система представлена державними і недержавними пенсійними фондами, але співвідношення цих форм організації пенсійного забезпе­чення в різних країнах неоднакове. Наприклад, у таких країнах, як Іспанія, Греція, Португалія, Франція та Італія, головна роль належить державній системі пенсійного забезпечення; у Нідерландах та Великобри­танії система пенсійного забезпечення переважно побудована на недержавних пенсійних фондах. Перший сучасний недер­жавний пенсійний фонд було створено у США фірмою «Gепеrаl Motors» у 1950 році.

Державні пенсійні фонди створюються за ініціативою державних або місцевих органів влади. Залучення коштів здійснюється шляхом нарахувань на заробітну плату працівників або відрахувань з відповідних бюджетів. Розміщують вільні кошти переважно в державні цінні папери.

Приватні пенсійні фонди створюються за ініціативою фірм, комерційних банків, страхових компаній для виплат пенсій своїм працівникам. Кошти формують шляхом відрахувань із заробітної плати і за рахунок прибутку. Розміщують кошти переважно в цінні папери фірм-засновників.

Виплати здійснюються, як правило, за однією з двох схем.

1) фіксовані виплати. Вони фіксуються або у вигляді певної суми, або у вигляді відсотка від заробітної плати. Часто ці виплати індексуються у зв'язку з інфляцією. Така схема віддзеркалює переважно інтереси клієнтів пенсійних фондів. Недоліком фондів з такою схемою виплат є те, що ці фонди корпоративні і, як правило, змінивши місце роботи, працівник може втратити можливість отримувати пенсію. Іншим недоліком є те, що ризик від неефективного роз­міщення активів такого фонду лягає на роботодавця, оскільки виплати пенсіонерам фіксовані.

2) фіксовані внески. Компанія вносить певну суму на персоніфіковані пенсійні рахунки праців­ників. Часто право поповнювати цю суму має й сам працівник. Виплати з цього фонду залежать від накопиченої суми і не є фік­сованими.

Перевага такої схеми в тому, що працівник, навіть у разі зві­льнення, не втрачає свого рахунка і може кошти на ньому пере­містити в інший фонд.

Пенсійні фонди відіграють величезну роль у забезпеченні про­цесу інвестування, що забезпечується великою часткою їх акти­вів у ВВП. Так, в 2001 р. ця частка сягнула у Великобританії - 66,4 %, в Нідерландах - 105,1 %, а в Швейцарії - 113,5%. Помітною є роль таких активів в організації суспільного життя своїх громадян. Так, вони за рахунок накопичених грошових ко­штів надають різні послуги, наприклад, забезпечують пільгове медичне обслуговування, ритуальні й інші послуги.

Грошові кошти, накопичені в пенсійних фондах, як уже зазна­чалося, є важливим і значним за обсягами інвестиційним ресур­сом. Але їх використання має свої особливості. Вони обумовлені функціональною роллю даних фондів і особливою регламентаці­єю їх діяльності з боку держави.

Специфіка функціонування недержавних пенсійних фондів як інститутів соціального захисту населення проявляється перш за все у:

• вимозі їх постійного існування;

• забороні займатися комерційною діяльністю;

• держава бере на себе обов'язок щодо виконання зо­бов'язань фонду перед вкладниками у форс-мажорних обставинах.

• розміщенні активів пенсійних фондів за допомогою спеціалізованих компаній з управління активами.