95. Кластери «прорив до демократії» та «проблемні траєкторії» у праці а.Ю. Мельвіля «Фактори режимних трансформацій та типии державної спроможності в посткомуністичних країнах»

96. Коефіцієнти кореляції к. Пірсона між показниками результатів демократичного розвитку та структурними змінними в праці а.Ю. Мельвіля та д.К. Стукала «Умови демократії та межі демократизації»

У сучасній літературі, присвяченій проблемам демократії (преж- де все, її генезису і еволюції), факторам її виникнення і підтримання ня, проблемам зміни політичних режимів та ін., виділяються дві круп-ні парадигми. Перша, що виникла в якості магістральної пояснювальній моделі в порівняльної політології в 1950-1960-х роках, виходить з тези про те, що виникнення інститутів політичної демократії являється результатом певних "об'єктивних" процесів і передумов. "Демократія успішно виникає як оформлення результатів інших соціальних та економічних процесів " Ці так звані структурні процеси і передумови мають різну природу і відносяться до історичних, соціально-класових і соціально-економічних факторів, особливостям націєтворення та державного будівництва, типу політичної культури, особливостям економічного розвитку, ступеня гомогенності або фрагментованості суспільства та ін. Головне в тому, що ці передумови мають історичну природу, вони об'єктивні і не залежать від конкретних рішень і дій політичних акторів. Відповідно, відсутність цих умов і передумов задає обмеження і "стелі" можливого демо- кратической розвитку. Друга пояснювальна парадигма виникла в політичній компараті- вістіке в 1980-х роках як спроба розробити теоретико-методологічну модель пояснення режимних змін "третьої хвилі" демократизації. В даному випадку основний упор був зроблений не на передумовах і умовах виникнення демократії, а на конкретних політичних рішеннях і дій потужність акторів, які розробляють політичні стратегії і тактики і прагнуть втілити їх у життя. З цієї точки зору, для формуваня демократичних інститутів і процедур немає потреби чекати визрівання об'єк єктивні, структурних умов і передумов - головне в "суб'єктивних" рішеннях і діях ключових для демократизації акторів, перш все- го різних елітних груп: В обґрунтуванні переважної ролі "структурних" факторів у якос- стве необхідних умов і передумов демократії виділяються следую- щие основні моделі аргументації: Перехід від аграрного до індустріального суспільства і формування нової соці альної структури з центральною фігурою буржуа У якомусь сенсі це навіть не аргумент, а апріор- ная посилка, яка випливає з нормативного розуміння "сучасної" (тобто виникаючої з XVIII ст.) демократії. Формування ефективної державності, державної єдності та національної ідентичності як головного (для Д. Растоу - єдиного) умови демократії Це один з широко обговорюваних сьогодні сюжетів, за яким, проте, все ж немає стовідсоткового одностайності

Гіпотези нашого дослідження були спочатку сформульовані на осно- ве критичного аналізу основного блоку значущою теоретичної та емпіричної літератури, присвяченої досліджуваної проблематики:

1)Стратегії політичних акторів мають переважне значення на стадії початку та здійснення демократичного транзиту, тоді як струк- турне чинники набувають ключовий характер на стадії демократичної консолідації і значною мірою визначають шанси на її успіх.

2) Роль структурних факторів є визначальною стосовно до результатами режимних змін у посткомуністичних і пострадянських країнах (консолідовані демократії, "демократії з вадами", гинув Рідний режими, нові автократії та диктатури).

3) Структурні фактори можуть задавати межі і "пороги" демократизації ції , Можливої в конкретному соціально-історичному контексті.

4) На результати режимних змін (формування нових демокра-тий, "демократій з вадами", гібридних режимів або нових автократії і диктатур) впливає якість інститутів. Ці дослідні гіпотези, що випливають з аналізу теоретичної і емпіричної літератури з проблематики проекту, перевіряються в ході дослідження з використанням якісних та кількісних методів.

Перелік структурних факторів, потенційно виступають як умов (сприятливих або несприятливих) демократії, може бути продовжений (так, в деяких дослідженнях виділяється роль кліматичних умов і загальнонаціональний коефіцієнт інтелекту, але перераховані вище розглядаються в існуючій літера- турі як найбільш значущі.

Альтернативний - процедурний, актор-орієнтований - Підхід,що дає опор на суб'єктивні фактори, що впливають на характер і спрямованість режимних трансформацій, виходить не з "органістичного" уявлення про виникнення ("виростання") демократії з набору об'єктивних передумов, а зі свого роду конструктивістської установки, згідно якій демократичні інститути і практики можна "сконструювати" по певним "лекалами".

Основні фактори, прихильники процедурного, актор-орієнтованого підходу пояснюють траек- торії і результати транзиту, наступні:

Характер і особливості "виходу" з авторитаризму (або посттоталітаризму) при початку демократичного транзиту (стосовно посткоммуністі- ного країнам - особливості кризи правлячих компартій; ініціатива реформ "зверху" або "знизу"; протестне тиск "знизу"; наявність або відсутність "пакту" / "круглого столу" та ін.).

Роль і вплив інституційного дизайну , Що обирається для нової демо-б кратии (форма правління, характер партійної і виборчої систем та ін.);

Взаємини зі "старою" і "новою" опозицією і в цілому - форми- рующие система взаємодій між ключовими політичними акто- рами на всіх стадіях режимної трансформації (у багатьох випадках від- ветствующей літературі використовуються моделі теорії ігор);

Зміна або збереження старих еліт (нехай, в будь-яких "перетворених" формах); особливості проведення перший установчих виборів (founding elections);

ротація влади як один з ключових критеріїв демократичного правління;

Рівні реальної (неформальній) політичної конкуренції , Насамперед на виборах глави держави і легіслатури; Ставлення влади до політичного плюралізму ;

Якість проведених виборів ;

Використання владою чи опозицією насильства для досягнення полити- чеських цілей і результатів.

Наявність ефективних інституційних обмежувачів (у тому числі реального поділу влади), що перешкоджають зловживанням повно- мочіямі виконавчої влади, та ін. Зауважимо, що ця тема в сучасних емпіричних дослідженнях актор-орієнтованих факторів, содей- ствующих демократизації, є однією з інтенсивно обговорюваних. Важливо підкреслити, що при всіх їх відмінностях не варто перебільшувати полярною ність і непримиренність структурного та процедурного підходів до аналізу демократії та демократизації, в тому числі режимних змін.