Методи дослідження пам'яті

Стан пам'яті досліджується насамперед шляхом опитування хворого. При цьому з'ясовують, чи орієнтується хворий у часі (чи правильно називає рік, місяць, число), чи знає, де знаходиться і хто його оточує, чи правильно називає свій вік, дату свого народження. Амнестичну дезорієнтацію, пов'язану з порушеннями пам'яті, варто відрізняти від дезорієнтації, що може спостерігатися на тлі порушеної свідомості й звичайно супроводжується оглушенням та іншими порушеннями. При дослідженні пам'яті на минулі події, крім питань, що стосуються різних періодів життя хворого, їхніх дат (які іноді важко об'єктивно перевірити), перевіряють збереження у пам'яті загальновідомих історичних дат, більш-менш віддалених у часі, подій недавнього минулого (обставини госпіталізації тощо), подій, що передували захворюванню, травмі. Грубі порушення запам'ятовування поточного, а та­кож помилкові спогади (псевдоремінісценції і конфабуляції) виявляються, якщо поставити запитання, що стосуються недавніх подій (де ви були вчора чи сьогодні, чим займалися, з ким зустрічалися?). З огляду на нестійкість змісту помилкових спогадів через якийсь час у наступній бесіді варто повторити ті ж запитання. Звичайно при цьому міняється первісний зміст даної відповіді.

При дослідженні пам'яті велике значення мають деякі експериментально-психологічні методики: запам'ятовування 10 слів, не пов'язаних за змістом, набору цифр, відтворення розповідей та ін.

Зорова пам'ять включає запам'ятовування лінійних геометричних фігур (Ф.Е. Рибаков), простих і більш складних малюнків. Досліджуваному пропонують уважно розглянути і запам'ятати геометричні фігури протягом 10 с, а потім пропонують відшукати їх серед фігур, зображених на іншій таблиці. Звичайно досліджуваний запам'ятовує 5 — 6 фігур. Таким же способом проводять дослідження запам'ятовування об'єктів на таблицях.

Досліджують можливість утворення і відтворення відразу декількох тимчасових зв'язків, що замикаються на подразнику першої сигнальної системи (на зорові комплекси — незнайомі та знайомі, відносно прості й більш складні). Тимчасові зв'язки виявляються в рухових і мовних реакціях.

Слухова пам'ять — запам'ятовування цифр, слів і пропозицій на слух. Досліджуваному пропонують уважно вислухати і запам'ятати цифри, слова, пропозиції і повторити їх. Слова треба читати повільно і чітко. Дослідження рекомендують починати з однозначних чисел, потім переходити до двозначних, тризначних і т.д. (це стосується і запам'ятовування слів з різною кількістю складів). Матеріал, що пропонується для запам'ятовування, досліджуваному читають один раз. Необхідність повторного читання уже вказує на ослаблення в нього пам'яті й уваги.

Завчання 10 слів (за О.Р. Лурієм). Досліджуваному зачитують 10 слів і пропонують їх повторити. Це повторюється 5 разів, а через 50 — 60 хв. досліджуваний без нагадування повинен відтворити слова, які запам'ятав. Складають графік отриманих результатів (у нормі до третього повторення відтворюється 9 чи 10 слів). Проба дає можливість судити про стан пам'яті, стійкість уваги й емоційного ставлення досліджуваного до експерименту.

Відтворення розповідей. Після прочитаної чи прослуханої короткої розповіді досліджуваний повинен дати усний чи пись­мовий виклад його змісту. Методика дає можливість перевірити стан пам'яті, стійкість уваги і логічне мислення.