Виділяють три форми інтелектуальної поведінки

1) вербальний інтелект, що містить запас слів, ерудицію уміння розуміти прочитане

2) здатність до рішення проблеми

3) практичний інтелект, складовою частиною якого є умін­ня адаптуватися до зовнішніх обставин

У структуру практичного інтелекту входять процеси адек­ватного сприйняття і розуміння подій, що відбуваються, адекватна самооцінка і здатність раціонально діяти при нових обставинах інтелектуальна діяльність є більш складною сферою психічної діяльності, що містить у собі деякі пізнавальні процеси. Однак інтелект не можна вважати лише сумарністю цих пізнавальних процесів. Передумовою інтелекту є увага і пам'ять, однак ними не може вичерпуватися розуміння сутності інтелектуальної діяльності, так само інтелектуальна діяльність не може бути замінена розумовою.

Порушення мислення й інтелекту зустрічаються в загальній клінічній практиці

• Прискорення мислення — прискорення плину думок у поєднанні з підвищеним відволіканням, поверховість асоціацій і виникнення їх за співзвуччям і суміжністю

• Уповільнення мислення — уповільнення темпу плину думок і одноманітність їх

• Афективне мислення — судження й умовиводи недостатньо критичні й значною мірою залежать від емоційного стану

• Деталізація — нездатність виділення головного і важливого, застрявання на окремих деталях у поєднанні зі сповільненістю плину думок

• Нав'язливі думки — виникають мимоволі людини і навіть усупереч їй. Хворий критично їх оцінює, бореться з ними, але не має сил позбутися їх.

• Надцінні думки — судження, що виникають у результаті реальних обставин, але займають непропорційне, переважаюче, домінуюче значення у свідомості завдяки різко вираженому емоційному забарвленню. Надцінні ідеї самі по собі не були б неправильними, якби хворий не надавав їм великого значення. Патологія тут тільки в різкій переоцінці значимості ідеї. Один з варіантів надцінних ідей — гіпернозогнозія (іпохондричний стан), якщо наявні реальні хворобливі відчуття хворий переоцінює, стверджуючи, що страждає на дуже серйозну та небезпечну хворобу. Такі хворі прагнуть відвідувати лікарів, постійно лікуватися, міняючи ліки

• Анозогнозія — невизнання власної хвороби, несприйнят-тя власного дефекту, заперечення наявної хвороби.

• Інфантилізм — універсальне чи часткове відставання від вікового рівня фізичного й інтелектуального розвитку, що виявляється в недостатній зрілості суджень, дитячій наївності, яскравості й нестійкості емоцій, підвищеному їхньому впливі на мислення.

• Олігофренія (недоумкуватість) — недорозвинення інтелекту внаслідок причин, що діяли внутріутробно або в раннім дитинстві (до трирічного віку).

• Деменція (слабоумство) — набутий стійкий дефект інтелекту, що характеризується нездатністю придбання нових і втратою раніше придбаних знань, навичок, зниженням пам'яті.

Порушення мови:

• недорікуватість — неправильна вимова окремих звуків і словосполучень;

• дизартрія — неможливість правильної артикуляції мови;

• аграматизм — розлад граматич­ного ладу пропозицій;

• заїкуватість — порушення плавності мови, утруднення при переході від одних звукосполучень до інших;

• мутизм — мовчання, німота.