Профілактика, раннє розпізнавання

Загальне роз'яснення засобами масової інформації характеру порушень психіки під час суїцидальних криз може послужити руйнуванню упереджень, що змушують протиставляти себе «цим» людям. Навіть у тому випадку, коли суїцидальність носить демонстративний, «несерйозний» характер, ставитися до неї слід серйозно, як до вираження розладу психіки, що вимагає допомоги. Побоювання, пов'язані з власною утомою від життя, чи подібні побоювання стосовно інших (близьких) осіб,

призводять до дискримінації суїцидента лікарями, і в тому числі психіатрами («це всього лише демонстрація», «психопат», «такому вже не допоможеш»).

Профілактика полягає в наданні соціальної допомоги при важких життєвих обставинах: патронаж самотніх старих, що втратили зв'язки; можливо, більш рання психотерапія при невротичне обумовленій слабкості до встановлення контакту і досягнення розуміння; відкриття консультацій (шлюбні консультації, консультування з питань виховання) і служб, що сдійснюють амбулаторне лікування (амбулаторії, соціально-психіатричні установи) у сприянні організації служб піклування і телефонної служби довіри, штати якої, як правило, складаються з осіб різних спеціальностей (психіатри, психотерапевти, психологи, соціальні працівники, попечителі, юристи). Усі ці служби вже сьогодні роблять у профілактику суїцидів вагомий внесок. Раннє розпізнавання загрози суїциду проводять лікарі різних спеціальностей, насамперед, домашні (сімейні) лікарі. Надзвичайно рідкі випадки, коли суїциду не передують попереджувальні сигнали. Відкриті чи завуальовані висловлення і застереження майже зав­жди передують суїцидальним діям.

Особливе значення для оцінки ступеня ризику суїциду здобуває знання його «передодня». Воно виявляє відомі типові особливості при непсихотичних суїцидах. Таким чином, стає можливим описати пресуїцидальний синдром, для якого характерні наступні фази:

почуття і повнота свідомості звужені, відбувається пасивний поворот зосередженості на собі, розвиваються почуття самотності, безглуздості існування, безвиході.

Одержують подальший розвиток виражені, але неспроможні прояви агресії, а докори на адресу оточуючих поєднуються з хворобливим самозреченням. У цій фазі наміри суїцидента стають особливо очевидними для оточуючих.

Відбувається втеча у світ фантазій. До суїцидальних думок приєднуються мазохістсько-жагучі переживання рідних, котрі їм доведеться відчути у зв'язку із самогубством суїцидента. Закінчення цієї фази характеризується «затишком перед бурею», пацієнт зовні незворушний, план суїцидальних дій він розробляє у деталях.

Особи, що страждають психічними розладами, а також переживають вікову кризу, піддаються погрозі суїциду різного ступеня. Завершені самогубства складають третину всіх випадків. «Жорстокі» методи при психотичних суїцидах частіші, ніж при непсихотичних. Розмежування психотичних і непсихотичних суїцидів достатньою мірою умовні, тому що твердих меж не існує, на шляху до реальної суїцидальної ситуації й у самих суїцидаль-них діях є багато спільного. Клінічні картини, зокрема, при різних формах депресій, для оцінки погрози суїциду важливіші, ніж їхня нозологічна приналежність.

Хворі підлітки, у яких головним синдромом є 'хня нездатність до контактування, перебувають в зоні особливого ризику суїциду. Більшість з них — з неблагополучних родин, емоційно неврівноважених, нетривалих, психічно не збалансованих, роз'єднаних. Надалі такі пацієнти легко потрапляють в соціальну ізоляцію. У критичній фазі життя в пубертатному і постпубертат-ному періодах ризик суїциду може стати особливо великим через розлуку з батьками, а також при незначних невротичних розладах.

У клімактеричному періоді загроза суїциду також вища, ніж в інші періоди життя.

Велику роль при суїцидальних діях відіграє алкоголь. Він уживається «для хоробрості» перед актом суїциду. Більш глибокі зв'язки між алкоголізацією і суїцидом існують при хронічному алкоголізмі. Часто суїцид сприймається пацієнтом як єдино можливий вихід з морального падіння. При хронічному зловживанні медикаментами суїцид може бути обраний як спосіб «в один прекрасний день заснути назавжди». Цей же механізм дії спостерігається при будь-якім зловживанні, і особливо тоді, коли постійне приймання «важких одурманюючих» засобів призводить до хронічних соматичним розладів.

При соматичних захворюваннях схильність до суїциду аж ніяк не обов'язково залежить від ваги клінічної картини хвороби. Важкі ракові хворі часто до самого кінця зберігають надію і про суїцид думки не припускають. Несподівана поява захворювання при справжній або уявній погрозі професійній кар'єрі також може призвести до суїциду в перші дні після проведеного в стаціонарі обстеження і лікування.

Таким чином, з проблемами суїцидальності у пацієнтів може зустрітися кожен лікар, І кожен повинен уміти визначати суіцидальні наміри і попереджати суіцидальні. вчинки хворих.