Пізнавальні процеси особистості

Для зручності вивчення і дослідження єдину психічну діяльність умовно прийнято розділяти на три сфери: пізнавальну, емоційну і рухово-вольову. Без цього розмежування практично неможливо розібратися як в окремих ланках психічного процесу, так і в симптомах хворобливого порушення психіки. Однак необхідно пам'ятати, що психічні процеси і стани та їхня єдність з особистістю є невіддільним і нерозривним цілим. Усі психічні процеси не є чимось самостійним й ізольованим, а відбуваються в єдності з особистістю, є її проявом і вираженням. Пізнання й оцінка дійсності здійснюється гностичними процесами — сприйняттям, пам'яттю, мисленням.

Психологія відчуття, сприйняття, уявлення

Мета заняття: навчитися визначати особливості відчуття, сприйняггя й уявлення в пацієнтів і оцінювати їхню адекватність,

Зміст теми:

Відчуття і сприйняття (у цілому, сенсорна сфера, перцепція) є початковим етапом, першим ступенем пізнавальної діяльності людини, тобто чуттєвим пізнанням, «живим спогляданням» навколишньої дійсності. У сукупності з уявленнями відчуття і сприйняття складають основу наочно-діючого і конкретно-образного мислення, а також служать джерелом абстрактно-логічного мислення. Відчуття і сприйняття як психічний (усвідомлений) акт формуються в результаті індивідуального розвитку під впливом навчання, виховання і використання життєвого досвіду. Процес їхнього засвоєння йде від сприйняття простих, найбільш яскравих ознак навколишніх предметів до сприйняття їхніх складних з'єднань (предметів і явищ, простору, часу і т.д.)

У стані втоми, хвилювання, під впливом сильного шуму та інших зовнішніх несприятливих впливів фізіологічні функції аналізаторів і загальний психофізіологічний стан можуть змінюватися, у результаті чого спостерігається притуплення, обмани і помилки сприйнятгя з помилковими діями.

Відчуття — це найпростіший психологічний акт, за допомогою якого відображаються окремі властивості предметів і явищ зовнішнього світу і внутрішнього стану організму, що безпосередньо впливають на аналізатори (органи відчуттів) людини.

Фізіологічна основа відчуттів — складна діяльність органів почуттів І.П. Павлов назвав цю діяльність аналізаторною, а системи складно організованих клітин, що безпосередньо здійснють аналіз, синтез подразників, — аналізаторами.

Аналізатор має три відділи периферичний (рецепторний), що передає (провідниковий) і центральний (мозковий)

Будь-яке відчуття має визначені якості, силу, тривалість Якість відчуття — внутрішня його суть, що відрізняє його від інших відчуттів (наприклад, звук, запах, форма і т.п.). Сила відчуття визначається ступенем його прояву Тривалість відчуття — це той час, протягом якого у свідомості людини виникає і зберігається враження від даного конкретного відчуття.

Класифікація відчуттів:

Залежно від місця подразника

• екстероцептивні (обумовлені впливом подразників на рецептори — нервові закінчення — поверхні шкіри і слизових оболонок) — контактні й дистантні,

• інтероцептивні (викликані впливом подразника на нервові закінчення, що шнервують внутрішні органи і розташовані в стінках дихальних шляхів, шлунково—кишкового тракту й інших органів)

• пропрюцептивні (пов'язані із сигналами, що виникають унаслідок роздратування рецепторів, які знаходяться у м'язах, сухожиллях, суглобах)