Завдання для самостійної роботи

Проведіть обстеження хворих за допомогою методики ЛОБІ (Ленінградський опитувальник Бехтеревського інституту), який застосовується для оцінки типів психічного реагування на соматичні захворювання.

Інструкція: обстежуваному пропонується вибрати з кожного розділу не більш як три твердження, що відбивають його думку, або відповідь № 0, і занести номери обраних відповідей у нижчеподаний бланк, відзначивши їх кружечком.

САМОПОЧУТТЯ

1. Відтоді, як я занедужав, у мене майже завжди погане самопочуття

2. Я майже завжди почуваю себе бадьорим, і повним сил

3. Погане самопочуття я намагаюся перебороти

4. Погане самопочуття я намагаюся не показувати іншим

5. У мене майже завжди що-небудь болить

6. Погане самопочуття виникає після поганого настрою

7. Погане самопочуття з'являється в мене від чекання неприємностей

8. Я намагаюся терпляче переносити біль і фізичні страждання

9. Моє самопочуття цілком задовільне

10. Відтоді, як я занедужав, у мене буває погане самопочуття з приступами роздратованості та туги

11. Моє самопочуття дуже залежить від того, як ставляться до мене оточуючі

0. Жодне з визначень мене не стосується

НАСТРІЙ

1. Як правило, настрій у мене дуже гарний

2. Через хворобу я часто буваю нетерплячим і дратівливим

3. У мене настрій псується від чекання можливих неприємностей, за­непокоєння за близьких, непевності в майбутньому

4. Я не дозволяю собі через хворобу піддаватися зневірі й суму

5. Через хворобу в мене майже завжди поганий настрій

6. Мій поганий настрій залежить від поганого самопочуття

7. Я став зовсім байдужим до всього

8. У мене бувають приступи похмурої дратівливості, під час яких дістається всім, хто мене оточує

9. У мене не буває зневіри і суму, але жорстокість і гнів я відчуваю

10. Найменші неприємності сильно зачіпають мене

11. Через хворобу в мене завжди тривожний настрій

12. Мій настрій звичайно такий же, яку людей, які мене оточують

0. Жодне з визначень мене не стосується

СТАВЛЕННЯ ДО ХВОРОБИ

1. Моя хвороба мене лякає

2. Я так утомився від хвороби, що мені байдуже, що зі мною буде

3. Намагаюся не думати про свою хворобу і жити безтурботним життям

4. Моя хвороба більше гнітить мене тим, що люди почали цуратися мене

5. Без кінця думаю про всі можливі ускладнення, пов'язані з хворобою.

6. Гадаю, що моя хвороба невиліковна і нічого хорошого не чекаю

7. Вважаю, що моя хвороба запущена через неуважність і невміння лікарів

8. Вважаю, що небезпеку моєї хвороби лікарі перебільшують

9. Намагаюся перебороти хворобу, працювати, як колись і навіть ще більше

10 Я почуваю, що моя хвороба набагато тяжча, ніж це можуть визначити лікарі

11. Я здоровий, і хвороби мене не турбують

12 Моя хвороба протікає зовсім незвичайно — не так, як в інших, і тому вимагає особливої уваги

13 Моя хвороба мене дратує, робить нетерплячим, дратівливим

14. Я знаю, з чиєї вини я занедужав, І не прощу цього школи

15. Я всіма силами намагаюся не піддаватися хворобі

0. Жодне з визначень мене не стосується

СТАВЛЕННЯ ДО ЛІКУВАННЯ

1. Уникаю всякого лікування, сподіваюся, що організм сам переборе хворобу, якщо про неї поменше думати

2. Мене лякають труднощі й небезпеки, пов'язані з майбутнім лікуванням

3. Я був би готовий на болісне і навіть небезпечне лікування, тільки б позбутися хвороби

4. Я не вірю в успіх лікування і вважаю його даремним

5.Я шукаю нові способи лікування, але, на жаль, в усіх нихх постійно розчаровуюся

6. Вважаю, що мені призначають багато непотрібних ліків, процедур, мене умовляють на нікчемну операцію

7.Усякі нові ліки, процедури й операції викликають у мене нескінченні думки про ускладнення І небезпеки, з ними пов'язані.

8. Від лікування мені стас тільки гірше.

9.Ліки І процедури на мене так незвичайно діють, що це дивує лікарів

10. Вважаю, що серед способів лікування, шо застосовуються, є на­стільки шкідливі, що їх слід заборонити

11. Вважаю, що мене лікують неправильно

12. Ніяке лікування мені не потрібне

13. Мені набридло нескінченне лікування, хочу тільки, щоб мені дали спокій

14. Я уникаю говорити про лікування з Іншими людьми

15. Мене дратує й озлоблює, коли лікування не дає поліпшення О Жодне з визначень мене не стосується

СТАВЛЕННЯ ДО ЛІКАРІВ І МЕДПЕРСОНАЛУ

1. Головною рисою будь-якого медичного працівника я вважаю увагу до хворого

2. Я хотів би лікуватися у лікаря з великою популярністю

3. Вважаю, що занедужав з вини лікаря

4. Мені здається, що лікарі мало що розуміють у моїй хворобі й тільки роблять вигляд, що лікують

5 Мені однаково, хто і як мене лікує

6 Я часто турбуюся про те, що не сказав лікарю щось важливе, що може вплинути на успіх лікування

7, До лікарів і медперсоналу нерідко ставлюся вороже

8. Я звертаюся то до одного, то до Іншого лікаря, тому що не впевне­ний в успіху лікування

9 3 великою повагою я ставлюся до медичної професії

10 Я не раз переконувався, що лікарі та медперсонал неуважні й несумлінно виконують свої обов'язки

11. Я буваю нетерплячим І дратівливим з лікарями І персоналом, а потім шкодую про це

12. Я здоровий І допомога лікарів мені не потрібна

13. Вважаю, що лікарі й медперсонал на мене марно витрачають час

0. Жодне з визначень мене не стосується

ОБРОБКА

Самопочуття	Настрій	Ставлення до хвороби	Ставлення до лікування	Ставлення до лікарів І медперсоналу
Т	1.Ф	1.Т	10.П	Г
3	2.ННТЯ	2.АА	11.П	І
г	З.ООС	З.ФФ	14.Г	п
пп	4.Г	4.3	О.ЗФР	я
І	5. ІЯ	5.ОО		г
н	6.ТН	б.І		нп
Т	7. А	7.П
тн	10.П	8.3
тто		9.РР
		10.1

Типи психічного реагування: Г — гармонійний, Т — тривожний, І — Іпохондричний, М — меланхолічний, А — апатичний, Н — неврастенічний, О — обсесивно-фобічний, С — сенситивний, Я — егоцентричний, Ф — ейфо-ричний, 3 — занозогностичний, Р — ергопатичний, П — паранояльний.

Останнім часом іноді доводиться чути від молодих лікарів, що допомогти людині вмерти — гуманний учинок, позбавить його від страждань. Однак лікар, наділений необхідними для своєї професії психологічними якостями (гуманізм, співчуття, чесність, самовідданість), ніколи не погодиться з виправданням евтаназії. Лікар мусить до останньої хвилини життя хворого прагнути про­довжити це життя, полегшити його страждання фармаколо­гічними і психотерапевтичними засобами. Ні прохання самого хворого, ні бажання його близьких, навіть оформлених доку­ментально (заяви, відеозаписи й ін.), не можуть служити ви­правданням евтаназії, виконаної лікарем.