Несприятливо впливають такі загальні шкільні проблеми

1. Нездатність упоратися з навчальним навантаженням — неправильність і складність програм та інших вимог.

2. Вороже ставлення педагога до невстигаючих, несправедливість до всіх чи до окремих учнів, взаємна антипатія і т п , К Д Ушинський казав «У школі має царювати серйозність, що допускає жарт, пестливість без нудотності, справедливість без причепливості, доброта без слабості, порядок без педантизму і, головне, постійна розумова діяльність»,

3. Зміни шкільного колективу — необхідність адаптуватися в колективі однокласників і педагогів, до вже сформованих стосунків.

4. Неприйняття дитячим колективом — складність емоційних відносин у дитячому колективі, значення симпатій і антипатій, прагнення до лідерства і незалежності, особлива роль рис характеру і т д

Мають значення такі загальні психологічні проблеми

1.Виховання психологічних статевих розходжень у дошкільному і шкільному віці — приналежність до статі певної трудової і господарської діяльності, сімейна орієнтація й ш ,

2.Статеві проблеми, фізіологічні та психологічні, в підлітковому і юнацькому віці — статевий розвиток, поява вторинних статевих ознак, зміна зовнішнього вигляду, труднощі професійної орієнтації, прагнення посісти відповідне соціальне місце, прагнення до самостійності й незалежності і т д

У забезпеченні психогігієни родини, від якої значною мірою залежить і нормальний психічний розвиток дітей, велике значення мають наступні фактори взаємна повага і підтримка, взаємодопомога в домашніх справах, психологічно раціональне вирішення конфліктних ситуацій, що виникають, залучення всіх членів родини до вирішення питань про важливі покупки, місце проведення відпустки і т д, забезпечення здорового способу життя (без шкідливих звичок), виховання в дітей (на власному прикладі) скромності, чесності, працьовитості і т д

У збереженні психічного здоров'я істотне місце посідають психогігієнічні заходи в забезпеченні розумової і фізичної праці (раціональна організація праці, режим праці й відпочинку, оптимальні навантаження, сприятлива психологічна атмосфера в трудовому колективі, позитивна емоційна установка до роботи, адекватний вибір професії і т д )

Психопрофілактика — комплекс заходів щодо попередження психічних розладів і захворювань (первинна психопрофілактика), а також рецидивів перенесених психічних захворювань (вторинна психопрофілактика).

Розрізняють первинну, вторинну і третинну профілактику Під первинною профілактикою розуміють охорону здоров'я майбутніх дітей, генетичні консультації, заходи, спрямовані на оздоровлення жінок, організація допомоги при пологах, раннє виявлення пороків розвитку в немовлят, лікувально-педагогічну корекцію.

Вторинна профілактика — це рання діагностика, прогноз і попередження небезпечних для життя хворого станів, вчасний початок лікування, застосування адекватних методів корекції, тривала підтримуюча терапія.

Третинна профілактика — система заходів, спрямованих на попередження інвалідності при хронічних захворюваннях.

До психопрофілактики відносять заходи, що мають за мету

1.Попередження психотравмуючих впливів у побуті і на виробництві (основа профілактики неврозів, психопатії ідеяких інших видів психічної патологій),

2.Попередження ятрогеній і дидактогеній,

3. Забезпечення своєчасного лікування і психотерапевтичного догляду за соматичне хворими і тими, хто видужує (уважність, доброзичливість і т д),

4 Індивідуальний підхід у визначенні виробничого навантаження після хвороби, регламентація умов праці й побуту,

5 Проведення протирецидивної терапії після хвороби

У психопрофілактічних заходах, окрім перерахованого, особливо важливе місце посідає створення правильного режиму харчування І відпочинку, сприятливої психологічної атмосфери вдома, у лікувальній установі й на роботі, психотерапевтична підготовка всього медичного персоналу і відповідний підхід до хворих.

Під психотерапією розуміють вид міжособистісної взаємодії при якому пацієнтам надається професійна допомога психологічними засобами при вирішенні проблем, що у них виникають, чи труднощів психічного характеру (слово як фізіологічний І лікувальний фактор за К І Платоновим) 3 набору психотерапевтичних методів особливу увагу необхідно приділити раціональній психотерапії, сугестивній психотерапії, аутогенному тренуванню, психоаналітичній психотерапії.

Раціональна психотерапія — метод, при якому використовується логічна здатність пацієнта співставляти, робити висновки, доводити їхню обґрунтованість.Основними етапами раціональної психотерапії є пояснення і роз'яснення, переконання, переорієнтація. Раціональна психотерапія може проводитися як у формі індивідуальної, так і групової психотерапії.

Сугестивна психотерапія — група методів, в основі яких у ролі провідного лікувального фактора лежить вселяння чи самонавіювання Уселяння реалізується в стані пильнування, гіпнотичного сну (гіпнотерапія), наркотичного сну (наркопсихотерапія). 3 методів самонавіювання найбільш відоме аутогенне тренування.

Аутогенне тренування — активний метод психотерапії, психопрофілактики і психогігієни, спрямований на відновлення динамічної рівноваги системи гомеостатичних саморегулюючих механізмів організму людини, травмованого в результаті стресового впливу.

Психоаналіз — психотерапевтичний метод, розроблений З Фрейдом. Основним поняттям є уявлення про несвідомі психічні процеси і використовування для їхнього аналізу психотерапевтичних методів Класичний психоаналіз включає теорії загального психічного розвитку, психологічного походження неврозів і психоаналітичної терапії

Соціально-трудова реабілітація включає комплекс заходів щодо підтримки І відновлення соціальних зв'язків і професійних навичок людини після хвороби. До неї входить і медикаментозне лікування (підтримуюча терапія). Завдання реабілітації — пристосувати хворого до умов праці, що змінилися, і побуту шляхом використання і тренування збережених здібностей ушкодженого хворобою органа. Трудова реабілітація — прагнення відновити працездатність хворого за допомогою лікувальних засобів, фізіотерапевтичних процедур. Соціальна реабілітація — створення відповідних умов у родині (поліпшення житлових умов, матеріальне забезпечення), відновлення втрачених контактів з оточуючими, відновлення суспільного становища хворого.