Види уваги

Увага буває мимовільною, довільною та післядовільною. Мимовільну увагу викликають предмети і явища, що впливають на людину яскравістю, силою, несподіванкою, динамізмом. При довільній увазі людина вольовим зусиллям націлює увагу відповідно до свідомо поставленої мети. Цей вид уваги виявляється тоді, коли людина ставить перед собою певні завдання і намагається їх вирішити. Довільна увага нерозривно пов'язана з мовою, за допомогою якої людина свідомо ставить перед собою мету.

У процесі діяльності людина може зацікавитися своєю роботою настільки, що необхідність у вольовому напрямку уваги відпадає. У такому випадку довільна увага здобуває нові риси — залишаючись свідомою, доцільною, вона в той же час, подібно до мимовільної, захоплює людину і підтримується мимоволі. Така увага називається післядовільною.

Властивості уваги. Увага характеризується декількома властивостями :

• обсягом,

• розподілом,

• переведенням,

• концентрацією,

• стійкістю.

Обсягом уваги називається кількість предметів чи явищ, які утримує людина у свідомості одночасно. Ця кількість об'єктів залежить від змісту матеріалу і від інтересу особистості до нього.

Якщо матеріал сприйняття новий, то у свідомості людини одночасно відбивається не більше одного предмета. Якщо ж увага спрямована на знайомі предмети, то у свідомості може одно­часно міститися значна кількість предметів. У звичайних умовах у свідомості відбивається 7 ±2 предмети.

Під розподілом уваги розуміють здатність людини одночасно виконувати дві чи більше дій. Це можливо, оскільки людина здатна до довільного переведення діяльності з одного об'єкта на інший. Рівень розподілу залежить від освоєння людиною діяльності, автоматизації дій.

Переведенням уваги називають здатність людини довільно і свідомо змінювати спрямованість своєї діяльності. Фізіологічною основою переведення уваги є переміщення в корі мозку великого вогнища оптимального порушення. Швидкість переведення залежить від рухливості нервових процесів людини. Керування спрямованістю уваги відбувається за допомогою внутрішньої мови. Користуючись мовою, людина ставить перед собою мету і відповідно цій меті затримує один вид діяльності л виконує інший.

Зосередивши увагу на обраному об'єкті, людина відволікається від інших прєдметів і явищ. Така несприйнятливість до ряду явищ — умова успішного сприйняття обраного об’єкта. Однак у практиці навчання і виховання зустрічається і небажане відволікання уваги, тобто зміна спрямованості уваги людини під впливом сторонніх подразників. Причина відволікання полягає:

• у слабості волі людини

• невмінні керувати своєю діяльністю

• підвищеній збудливості

• відсутності інтересу до об'єкта

Фізіологічною основою відволікання уваги є негативна індукція порушення і гальмування в корі головного мозку. Поняття «відволікання уваги» не слід змішувати з поняттям «переведення уваги», що відбувається довільно, свідомо і цілеспрямовано.

Концентрація уваги — властивість, протилежна відволіканню, вона виявляється в здатності людини порівняно довго націлювати увагу на визначений об'єкт, незважаючи на дію сторонніх подразників. Концентрація (зосередженість) залежить від мотивації діяльності й індивідуальних якостей людини. Зосередженість людини на об'єкті характеризується визначеним рівнем концентрації. При високій концентрації спостерігається повне захоплення людини діяльністю, яку вона виконує. Концентрація уваги змінюється в часі — періодично підвищується і знижується. Такі зміни називаються коливанням уваги. Вони впливають на продуктивність праці, спрямованість діяльності, чіткість сприйняття.

Важливою властивістю уваги є й стійкість. Людина, що володіє стійкою увагою, здатна досить довго зосереджуватися на одному об'єкті.

Негативною властивістю уваги є неуважність. Увага незосередженої людини постійно переходить з одного об'єкта на інший, ні на чому не затримуючись достатній час. У дорослих неуважність є наслідком утоми, соматичного чи психічного захворювання. У дитячому віці неуважність зустрічається частіше. Перебороти її можна шляхом тривалого виховання особистості дитини.