- •Глава 14. Інформаційна структура органів внутрішніх справ
- •14.2. Основні характеристики та класифікація інформації
- •14.3. Інформаційна структура в органах внутрішніх справ
- •Глава 15. Соціально-психологічна структура органів внутрішніх справ
- •15.1. Загальне поняття про соціально-психологічну структуру системи
- •15.2. Колектив
- •15.2.1. Неформальна група
- •15.2.2. Людина. Індивід. Особистість
- •15.3. Керівництво. Влада. Лідерство
- •15.4. Конфлікт
- •15.4.1. Природа конфлікту
- •15.4.2. Типи конфліктів
- •15.4.3. Причини конфліктів
- •15.4.4. Методи подолання конфліктів
- •Глава 16. Аналітична робота в органах внутрішніх справ
- •1) Середовище (криміногенні та антикриміногенні фактори);
- •2) Злочинність та інші правопорушення; 3) сили та засоби органу внутрішніх справ; 4) результати діяльності органу внутрішніх справ.
- •16.2. Організація аналітичної роботи в органах внутрішніх справ
- •16.3. Методика аналізу оперативної обстановки
- •16.3.1. Методика загального аналізу
- •16.3.1.1. Аналіз злочинності
- •16.3.1.2. Аналіз середовища
- •16.3.2. Методика часткового аналізу
- •16.3.3. Використання результатів аналізу і оцінки оперативної обстановки в діяльності міськрайлінорганів внутрішніх справ
- •16.3.4. Особливості аналізу оперативної обстановки на території області
- •16.3.4.1. Організація аналізу оперативної обстановки
- •16.3.4.2. Процес аналізу оперативної обстановки
- •16.3.4.3. Технологія комплексного аналізу оперативної обстановки
- •16.3.4.4. Методика аналізу оперативної обстановки і за її станом з використанням графічно-колірного с відображення статистачної інформації
- •Глава. 17. Система управлінських рішень в органах внутрішніх справ
- •17.1.1. Визначення управлінського рішення
- •17.1.2. Методологічні основи розробки управлінських рішень
- •17.1.3. Види управлінських рішень
- •17.1.4. Умови ефективності управлінських рішень
- •2 Див.: Зффективность правовьіх норм. – м., 1980. – с. 76.
- •17.2. Відомчі нормативні акти як основа системи управлінських рішень в органах внутрішніх справ
- •Глава 18. Прогнозування в управлінській діяльності органів внутрішніх справ
- •18.1. Сутність прогнозу та прогнозування. Види прогнозів
- •18.2. Механізм і технологія прогнозування
- •18.3. Характеристика основних методів прогнозування, що застосовуються в органах внутрішніх справ
- •18.3.1. Методи статистичного прогнозування. Екстраполяція
- •18.3.2. Прогнозування методами експертних оцінок
- •18.3.3. Методика кримінологічного дослідження
- •18.4. Правове, організаційне та інформаційне забезпечення прогнозування в апаратах мвс України, умвс, умвст
- •Глава 19. Планування в органах внутрішніх справ
- •19.1. Сутність і роль планування в органах внутрішніх справ. Принципи планування та вимоги до планів роботи
- •19.2. Система і структура планів органів внутрішніх справ
- •19.3. Методика розробки планів в органах внутрішніх справ
- •19.3.1. Характеристика основних методів планування
- •19.3.2. Процедура розробки поточного плану роботи (основних заходів) міськрайліноргану
- •19.4. Організація контролю за виконанням планів
- •Глава 20. Застосування методів сітьового
- •20.1. Поняття і сутність методів сітьового планування й управління (спу). Основні напрями їх застосування в органах внутрішніх справ
- •20.2. Основи побудови сітьових моделей (графіків)
- •20.3. Порядок розробки та використання сітьових моделей управління операціями по здійсненню оперативно-розшукових заходів
- •20.4. Графоаналітичний метод розробки оптимальних маршрутів збору особового складу і патрулювання важливіших об’єктів
- •Глава 21. Реалізація управлінських рішень в органах внутрішніх справ
- •21.1. Механізм реалізації управлінських рішень
- •21.1.1. Методи виконання управлінських рішень
- •21.2. Процес виконання управлінських рішень
- •21.1. Механізм реалізації управлінських рішень
- •21.1.1. Методи виконання управлінських рішень
- •21.2. Процес виконання управлінських рішень
- •Глава 22. Взаємодія в органах внутрішніх справ
- •22.2. Поняття взаємодії в органах внутрішніх справ
- •22.3. Принципи взаємодії
- •22.4. Основні форми взаємодії в органах внутрішніх справ
- •Глава 23. Контроль і облік в органах внутрішніх справ
- •23.1. Поняття та основні завдання контролю й обліку в органах внутрішніх справ
- •23.2. Принципи контролю та обліку
- •23.3. Форми і види контролю та обліку в органах внутрішніх справ
- •5 Див.: КилленК. Вопросм управлення. – м., 1981. – с. 108.
- •23.4. Внутрівідомчий контроль в органах внутрішніх справ
- •2. Вивчення:
- •23.5. Удосконалення системи контролю в мвс України, умвс, умвст
- •Розділ 7. Забезпечення управління
- •24.2. Передумови використання математичних методів та еом в інформаційному забезпеченні органів внутрішніх справ України
- •24.3. Організаційні форми інформаційного забезпечення управління
- •24.4. Сучасний стан інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ
- •24.4.1. Тенденції розвитку систем інформаційного забезпечення діяльності поліції в розвинутих країнах світу
- •24.4.2. Стан та проблеми інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України
- •24.5. Стратегія розвитку системи інформаційного забезпечення
- •24.5.1. Мета і задачі системи інформаційного забезпечення
- •24.5.2. Основні напрями розвитку системи інформаційного забезпечення
- •24.6. Складові частини системи інформаційного забезпечення
- •24.6.1. Інформаційні підсистеми
- •24.6.1.1. Принципи формування загальновідомчих та галузевих інформаційних підсистем
- •24.6.1.2. Склад інформаційних обліків
- •24.6.1.3. Проектування і створення інформаційних підсистем
- •24.6.2. Комп’ютерне та програмне забезпечення інформаційних підсистем
- •24.6.2.1. Комп’ютерні комплекси інформаційних підсистем
- •24.6.2.2. Системне та прикладне програмне забезпечення
- •24.6.3. Інформаційна мережа
- •24.6.4. Нормативно-правова база
- •24.6.5. Система безпеки та захисту інформації
- •Глава 25. Документаційне забезпечення управління органами внутрішніх справ
- •2 Див.: Закон України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р. – Ст. 27.
- •25.2. Організація діловодства в органах внутрішніх справ
- •25.3. Контроль за якістю і своєчасністю виконання документів
- •25.4. Проектування документаційного забезпечення управління
- •25.4.1. Деякі загальні вимоги до найбільш уживаних у практиці органів внутрішніх справ управлінських документів
- •Глава 26. Правове забезпечення управління органами внутрішніх справ
- •26.2. Нормотворчість як система відомчого правового регулювання організації та діяльності органів внутрішніх справ
- •26.3. Процедура підготовки нормативних актів
- •26.3.1. Юридична техніка підготовки проектів відомчих нормативних актів
- •Глава 27. Кадрове забезпечення управління органами внутрішніх справ
- •27.2. Поняття та класифікація кадрів в органах внутрішніх справ
- •27.3. Вимоги, що пред’являються до кадрів органів внутрішніх справ
- •27.4. Організація роботи з кадрами в органах внутрішніх справ
- •7 Див.: Наказ мвс України від зо червня 1996 р. № 455.
- •28.2. Організація матеріально-технічного та фінансового забезпечення управління органами внутрішніх справ
- •28.3. Шляхи вдосконалення матеріально-технічного і фінансового забезпечення управління органами внутрішніх справ
- •6 Див.: Наказ мвс України від зо червня 1996 р. № 455.
- •Глава 29. Поняття, завдання та основні напрями наукової організації управлінської праці (ноуп) в органах внутрішніх справ
- •2 Див.: Дубровский ю.Н. Й др. Указ. Праця. С. 19.
- •4 Див.: Дубровский ю.Н. Й др. Указ. Праця. – с. 22.
- •29.2. Основні напрями наукової організації праці в органах внутрішніх справ
- •29.2.1. Організація раціонального використання робочого часу
- •29.2.2. Раціоналізація трудових операцій (методів роботи)
- •29.2.3. Створення сприятливих умов праці
- •Глава 30. Особливості наукової організації
- •30.2. Автоматизоване робоче місце (арм) працівника органів внутрішніх справ. Загальне уявлення
- •30.2.1. Автоматизоване робоче місце керівника органу внутрішніх справ (арм-к)
- •30.2.2. Автоматизоване робоче місце - "Чергова частина овс"
- •30.2.3. Арм працівника оперативного підрозділу кримінальної міліції
- •30.2.4. Арм дільничного інспектора міліції
- •30.2.5. Арм слідчого
- •30.2.6. Арм експерта-криміналіста
- •30.2.7. Арм працівника паспортного підрозділу міськрайоргану внутрішніх справ (арм-пп)
- •30.3. Проблеми захисту комп’ютерної інформації в органах внутрішніх справ
- •Слово наостанку
- •Методолопчні засади управління органами внутрішніх справ
- •Глава 1. Сутність та зміст соціального управління......................................... 11
- •Глава 2. Право і управління................................................ .............. 24
- •Глава 3. Наука управління. Предмет, завдання та система курсу "Теорія
- •3.4. Предмет, завдання та система курсу "теорія управління органами
- •Глава 8. Основні поняття теорії сястеи.
- •8.3. Орган внутрішніх справ як система управління ...................................163
- •8.3.1. Формально-логічні умови ефективної організації і функціонування
- •Глава 9. Поняття, типи та умови формування організаційних структур
- •Глава 10. Зміст процесу управління.................................................................. 198
- •Глава 11. Підготовка, прийняття та організація виконання управлінських
- •Частина друга організаційні засади управління органами внутрішніх справ
- •Глава 12. Функціональна структура органів внутрішніх справ.......................259
- •Глава 13. Організаційна структура органів внутрішніх справ.........................282
- •Глава 16. Аналітична робота в органах внутріншіх сирая...............................354
- •Глава 17. Система управлінських рішень в органах внутрішніх справ...........397
- •17.2. Відомчі нормативні акти як основа системи управлінських рішень
- •Глава 18. Прогнозування в управлінській діяльності органів внутрішніх
- •Глава 19. Планування в органах внутрішніх справ ..........................................448
- •Глава 20. Застосування методів сітьового планування та управління
- •Глава 21. Реалізація управлінських рішень в органах внутрішніх справ .....485
- •Глава 22. Взаємодія в органах внутрішніх справ............................................. 496
- •Глава 23. Контроль і облік в органах внутрішніх справ..................................511
- •Глава 24. Інформаційне забезпечення управління органами внутрішніх справ.. 530
- •Глава 25 Документаційие забезпеченім управління органами внутрішніх
- •95 3 1 Деякі загальні вимоги до найбільш уживаних у практиці органів
16.3. Методика аналізу оперативної обстановки
16.3.1. Методика загального аналізу
Незалежно від виду загального аналізу дослідженню піддається інформація, що характеризує всі елементи оперативної обстановки в їх сукупності і взаємозв’язку.
16.3.1.1. Аналіз злочинності
Аналіз і оцінка стану правопорядку проводиться всіма службами і підрозділами міськрайлінорганів внутрішніх справ. В цілому ж по територіальних органах внутрішніх справ такий аналіз здійснюється за такими основними напрямами:
аналіз злочинності в цілому і по лініях служб, у розрізі служб, у розрізі зареєстрованих злочинів і осіб, які їх вчинили;
стан охорони громадського порядку на вулицях, в парках, скверах та інших громадських місцях;
стан охорони різних форм власності;
стан безпеки дорожнього руху;
стан пожежної безпеки на території міста або району;
стан охорони власності на охоронюваних об’єктах.
369
Для більш повної картини стану правопорядку на території міста або району у разі наявності на цій території установ виконання покарань, підрозділів органів внутрішніх справ на транспорті, а також на закритих об’єктах, начальник міськрайоргану внутрішніх справ як старший оперативний начальник (начальник гарнізону) в місті, районі повинен мати відповідні аналітичні документи також і цих підрозділів (органів).
Приймаючи рішення про проведення чергової або позачергової роботи щодо аналізу стану правопорядку, необхідно чітко з ясувати для себе:
які підстави і завдання аналізу:
– вимоги МВС України (наприклад, про проведення дослідження стану боротьби з наркоманією);
– плановий захід (у зв’язку з завершенням звітного періоду);
– оперативна потреба, що виникла раптово і т. ін.;
хто буде виконувати роботу;
яка інформація буде потрібна і де її здобути;
яку методику аналізу вибрати;
в який термін і в якому вигляді подати результати роботи;
які управлінські документи мають бути підготовлені на підставі складеної аналітичної довідки.
При вивченні злочинності необхідно аналізувати всі її властивості, використовуючи для цього відповідні характеристики.
Насамперед, злочинність характеризується абсолютними розмірами (обсягом). Показники обсягу являють собою кількість злочинів, зареєстрованих на території міста, району, адміністративної ділянки, а також кількість осіб, які вчинили злочини. Обчислення показників обсягу здійснюється на основі карток первинного обліку форми № 1 і № 2 на зареєстрований або розкритий злочин та особу, яка вчинила злочин.
При цьому слід пам’ятати, що кількість зареєстрованих злочинів не є адекватною кількості всіх реально вчинених. Існує так звана латентна, тобто прихована злочинність, яка не відома правоохоронним органам, а точніше така, що не відображена в статзвітності і більш-менш точні розміри якої поки що не вдалося встановити. Певну, хоч і незначну частину, складають злочини, які навмисно або внаслідок юридичної помилки не були поставлені на облік.
Інтенсивність злочинних виявів характеризується відносним показником рівня злочинності. Саме цей показник, який ще називається коефіцієнтом злочинності, дозволяє порівнювати та оцінювати загальний стан злочинності в різних регіонах, оскільки він виключає вплив чисельності вчинених злочинів. Завдяки цій властивості рівень злочинності стає важливішим показником складності оперативної обстановки.
370
Виражається рівень злочинності кількістю зареєстрованих у місті чи районі за певний час злочинів з розрахунку на 10 тис. населення, а щодо дрібних територіальних одиниць – на 1 тис. мешканців. Наприклад, у місті з населенням 100 тис. було вчинено 300 злочинів за рік. Це означає, що рівень (або коефіцієнт) злочинності в цьому місті дорівнює ЗО злочинів з розрахунку на 10 тис. мешканців, або 3 злочини з розрахунку на 1 тис. мешканців.
Для поглибленого аналізу злочинності важливо визначити поряд із загальним рівнем злочинності так звані спеціальні коефіцієнти злочинності. Вони виражають інтенсивність виявлення певних видів і груп злочинів. Так доцільно визначати інтенсивність злочинних виявів проти життя, здоров’я, свободи і гідності особистості, проти всіх видів власності, посадових злочинів і т. ін., а також окремих їх видів: навмисних убивств, тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтувань, грабежів, розбоїв і т. ін.
Аналогічно обчислюється і такий показник, як коефіцієнт кримінологічної активності населення, котрий дорівнює кількості осіб, які вчинили злочин і які приходяться на 10 (або 1) тис. активного населення даного міста чи району. Наприклад, у місті з людністю 70 тис. активне населення (тобто ті, котрі досягли 14-річного віку) складає 50 тис. Впродовж року вчинили злочини 100 осіб. Коефіцієнт кримінологічної активності населення (або інакше, ураженість злочинністю) складає 20 осіб на 10 тис. мешканців (або 2 на 1 тис.).
У разі необхідності детального аналізу можуть обчислюватися коефіцієнти кримінологічної активності для різних вікових, соціальних та інших категорій населення. Ці показники потрібні для розробки диференційованих заходів боротьби зі злочинністю.
При обчисленні рівня злочинності слід звертати увагу на об’єктивність даних про чисельність населення. У цьому зв’язку треба враховувати дані про маятникову міграцію (невідповідність місць мешкання і роботи, приплив населення в період сезонних робіт, масових відпусток). Особливо важливо враховувати це для областей, міст і районів з великим припливом населення влітку. Так, наприклад, літом до Криму прибувало близько 8 млн людей, що в чотири рази перевищувало населення Криму. Населення ж приморських районів в літні місяці зростало десятикратне. Причому більш ніж 90% прибулих до Криму були неорганізованими відпочиваючими. Тому в певних випадках доцільно розраховувати середню чисельність того населення, яке постійно проживає на території регіону.
Рівень злочинності в місті, районі обчислюється найчастіше за рік, а при вивченні злочинності за тривалий період – в динаміці за кожний рік. При аналізі за менший період цей показник, як правило, не використовується.
371
Внутрішня побудова злочинності, співвідношення її окремих компонентів характеризується показниками структури злочинності.
Показники структури відображають частку випадкового явища (наприклад, вбивств) в більш загальному явищі (злочини проти особи).
Обчислюються ці показники як відношення кількості конкретного виду злочинів до їх загальної кількості і виражаються у відсотках. Наприклад, по лінії карного розшуку зареєстровано 100 злочинів, з них 20 злочинів – проти життя і здоров’я, із котрих 5 – навмисні вбивства. Тому частка вбивств складає від усіх злочинів по лінії карного розшуку – 5%, а від кількості злочинів проти особи – 25%.
При оцінці оперативної обстановки дані про структуру злочинності в конкретному місті, районі порівнюються не тільки з даними за попередній рік або за ряд років, але й з обласними або загальнодержавними показниками. Такий порівняльний аналіз дає змогу виявити місцеві особливості злочинності й пояснити їх.
Аналіз структурних зрушень злочинності в динаміці дає змогу судити не тільки про зміни у свідомості, ціннісних орієнтаціях населення, але й у впливі інших, більш мобільних факторів соціальної, економічної, демографічної властивості. Це дозволить скласти уявлення про причини конкретних видів злочинів, умови, що сприяють їх учиненню, і визначити напрями і конкретні заходи подальшої діяльності органів внутрішніх справ.
Зміни стану злочинності в часі характеризуються показниками динаміки.
Показники динаміки відображають величину, швидкість і напрям зміни злочинності щодо різних моментів часу.
Існує багато показників динаміки: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, середній темп зростання та ін.
Для вивчення динамічного ряду використовуються ланцюговий метод і метод постійної бази.
При ланцюговому методі показник кожного наступного періоду порівнюється з показником попереднього періоду: в абсолютних цифрах (шляхом віднімання) або у відсотках (коли показник кожного попереднього періоду приймається за 100%). При методі постійної бази показник кожного періоду порівнюється з показником першого періоду і тільки цей, перший показник приймається за 100%. Метод постійної бази допомагає виявити принципову тенденцію в динаміці, а ланцюговий метод – уточнити її і уявити зміни в середині розглядуваного періоду.
Треба відмітити, що при оцінці оперативної обстановки за квартал чи півріччя доцільно порівнювати перший квартал поточного року не з попереднім, тобто четвертим, а з першим кварталом минулого року, другий – з другим, тобто з аналогічним.
372
Однак у ряді випадків може зацікавити порівняння із попереднім кварталом.
Крім вказаних основних показників злочинності (обсяг, рівень, структура, динаміка), необхідно розглядати також інші показники, що характеризують злочинність, у тому числі показники суспільної небезпеки, територіальної поширеності і соціальної обумовленості.
Показники суспільної небезпеки злочинності відносяться до категорії безпосередньо невимірних. Існують різні спеціальні методи виміру суспільної небезпеки окремих видів і груп злочинів: обчислення середнього розміру покарання, визначеного в санкції відповідної статті, або призначеного засудженому за конкретний вид злочину та ін. Нас же цікавить лише та обставина, що Кримінальний кодекс України спеціально відокремлює групу тяжких злочинів, котрі являють найбільшу суспільну небезпеку і вимагають від міських, районних органів внутрішніх справ особливої уваги. Тому при оцінці стану злочинності і результатів діяльності органів внутрішніх справ група тяжких злочинів аналізується особливо детально.
Важливою характеристикою злочинності є її територіальна поширеність, "географія", нерівномірність її поширення по різних регіонах. Щодо міст і районів мова може йти про поширеність злочинів по адміністративних ділянках, мікрорайонах, сільських радах і т. ін.
Соціальна обумовленість злочинності характеризується показниками зв’язку (детермінації), що відображають властивість злочинності змінюватися під впливом тих чи інших соціальних, економічних, демографічних та інших процесів і явищ.
Кримінологи встановили наявність детермінуючих зв’язків злочинності з такими явищами, як міграція, урбанізація, характер виробничої діяльності, соціальна і вікова структура населення і т. ін. Події перехідного періоду змушують включати у сферу аналізу такі явища, як національний склад населення, рівень безробіття в регіоні, належність до релігійних конфесій та ін. Ці зв’язки у формі об’єктивної закономірності виявляються не тільки на рівні всієї країни чи області, їх можна простежити і на рівні окремого міста або району, а в їх межах – по окремих галузях господарства, на підприємствах, в організаціях.
Всі перераховані показники і прийоми, що використовуються для аналізу і оцінки злочинності, можуть повною мірою застосовуватись і для вивчення адміністративних правопорушень:
дрібного хуліганства, пияцтва, порушень правил безпеки руху і експлуатації автомототранспорту, пожежної безпеки, адміністративного нагляду, паспортного режиму та ін. Обчислюється рівень цих правопорушень, їх частка в структурі, поширеність і т. ін.
Аналітичне дослідження адміністративних правопорушень, яке базується, як правило, на великому статистичному матеріалі, має для міськрайорганів внутрішніх справ не менше значення,
373
ніж вивчення злочинності. З цього випливає завдання підвищення рівня аналізу й оцінки цього важливого елемента оперативної обстановки.
