Глава 21. Реалізація управлінських рішень в органах внутрішніх справ

21.1. Механізм реалізації управлінських рішень

21.1.1. Методи виконання управлінських рішень

21.2. Процес виконання управлінських рішень

Реалізація (організація виконання) управлінських рішень - це другий етап управлінського циклу. На цьому етапі перевіряється придатність управлінського рішення для діяльності органів внутрішніх справ у конкретній оперативній обстановці, зумовленій потребами забезпечення правопорядку на території регіону. Навіть вкрай потрібні рішення можуть не дати бажаних результатів, якщо вони погано втілюються в життя.

Складність і динамізм сучасних соціальних процесів та завдань, розв’язуваних органами внутрішніх справ, потребують багатоваріантної підготовки управлінських рішень з одночасним забезпеченням своєчасності та повноти їх реалізації в принципово нових умовах оперативної обстановки.

Значення етапу організації виконання управлінських рішень визначається вже тим, що поняття "організація" часто розглядається як синонім поняття "управління". Це викликано не тільки тим, що організація виконання управлінського рішення є важливим елементом управлінського циклу, але й тим, що організаційні моменти буквально пронизують всю діяльність по управа лінню, а також місцем, яке посідає функція управління в процесі управління. Так, навіть висунення управлінських гіпотез підчас необхідно організовувати, не кажучи вже про організацію збирання і аналізу інформації, контролю, обліку і т. ін. Тому прийнято вважати, що власне само управління потребує організації. Отже, треба усвідомити, що поняття "управління" та "організація" не є синонімами, їх потрібно розрізняти, маючи на увазі, що перше більш широке і включає в себе друге.

21.1. Механізм реалізації управлінських рішень

Ефективність управлінських впливів МВС, УМВС, УМВСТ на підлеглі органи та підрозділи країни, області, транспортної магістралі зумовлена чіткою організаторською роботою по реалізації прийнятих рішень, по досягненню поставлених в них цілей. Тим часом саме ця ланка часто випадає із поля зору керівників, а організаторська робота носить формальний характер. Виправити такий стан певною мірою допоможе чітке розуміння місця і змісту реалізації рішень в управлінській діяльності.

Під реалізацією (організацією виконання) управлінського рішення в органах внутрішніх справ як етапу управлінського циклу (процесу управління) розуміється діяльність суб’єктів управління, яка організована відповідно до певних вимог і спрямована на досягнення поставлених у рішенні цілей за допомогою різних ме-

485

тодів та форм управління в умовах конкретної оперативної обстановки.

Позицію апаратів МВС, УМВС, УМВСТ як основної управлінської ланки в системі органів внутрішніх справ значною мірою визначає механізм організації виконання управлінського рішення.

Даний механізм включає суб’єктів, вимоги, методи та форми реалізації рішення. Постійними суб’єктами, які організовують виконання управлінських рішень в органах внутрішніх справ України, виступають міністр, начальники УМВС, УМВСТ і міськрайлінорганів, керівники служб і підрозділів. Вони розв’язують основні завдання, а саме:

упорядкування елементів системи органів внутрішніх справ (відповідного рівня) та відносин між ними для успішного виконання прийнятих рішень;

підтримання та вдосконалення цього упорядкування шляхом здійснення адміністративно-правових, організаційних та інших форм регулювання діяльності щодо реалізації рішення;

нагляд і перевірка відповідності процесу функціонування органів внутрішніх справ прийнятим рішенням, виявлення цілей, що поставлені в них, та здійснення управлінських впливів у випадку виникнення відхилень;

створення необхідних умов для успішної реалізації управлінських рішень, зокрема, кадрове, інформаційне, матеріально-технічне, фінансове забезпечення і т. ін.

Організаторська робота щодо реалізації управлінських рішень в органах внутрішніх справ – це багатоаспектна діяльність значної кількості посадових осіб. У зв’язку з цим перший керівник зобов’язаний розподілити завдання щодо реалізації рішення таким чином, щоб індивідуальні роботи всіх підлеглих створювали єдине ціле, яке б охоплювало всіх виконавців, задіяні служби та підрозділи.

Щоб мати можливість контролювати перебіг виконання рішення, керівник органу, розподіляючи завдання між виконавцями, повинен фіксувати кому, яке завдання дано, які терміни його виконання.

Тут же доречно нагадати правило, згідно з яким керівник не повинен намагатися зробити все сам, тим більш при реалізації складних, відповідальних рішень. Однак контроль основних стадій та кінцевого результату реалізації рішення він мусить забезпечити.

Важливу роль у процесі реалізації управлінських рішень відіграють штабні апарати органів внутрішніх справ, які здійснюють розробку і організаційне забезпечення виконання рішень, що мають комплексний характер. Вони систематично аналізують процес виконання прийнятих рішень, ефективність розстановки сил та засобів, які задіяні в їх реалізації, рівень виконавської дисципліни, вносять керівництву органів пропозиції щодо коректи-

486

ровки діяльності органів внутрішніх справ з урахуванням поставлених у рішенні завдань і т. ін.

Для організації виконання окремих рішень можуть створюватися часові органи зі спеціальними повноваженнями: штаби, робочі групи. Такі суб’єкти управління умовно називають тимчасовими. їх компетенція обмежується питаннями організації виконання завдань локального характеру.

Обов’язковою передумовою високої виконавської дисципліни є покладення персональної відповідальності за доручену справу на конкретного працівника. Це, у свою чергу, передбачає: по-перше, чітке визначення посадових (службових) обов’язків працівника, його компетенцію у відповідній сфері діяльності; по-друге, вичерпне ознайомлення його з усіма нормативними матеріалами, що відносяться до вказаної сфери діяльності; по-третє, створення необхідних умов для його праці.

Успішна реалізація управлінських рішень передбачає дотримання ряду певних вимог, а саме:

науковості як основи будь-якої управлінської діяльності. Не всі аспекти реалізації управлінських рішень підпадають під адміністративний вплив, командні методи. В роботі державних органів необхідно сполучати адміністрування з науковим підходом до виконання поставлених завдань;

визначення основного завдання для виконавців, тобто визначення пріоритетів;

ефективності організації виконання рішень, тобто раціонального використання сил та засобів для досягнення найкращих результатів у справі зміцнення правопорядку та законності;

ініціативного, відповідального здійснення роботи щодо реалізації рішення;

стимулювання інтересів, що полягає в забезпеченні умов для заінтересованості керівників і підлеглих у досягненні поставлених у рішенні завдань;

конкретності (чітке та недвозначне визначення завдань та шляхів і строків їх реалізації);

дотримання законності.

Складовим елементом механізму реалізації управлінських рішень е також форми їх втілення в життя. Вони являють собою вираз діяльності апаратів МВС, УМВС, УМВСТ підлеглих органів внутрішніх справ та підрозділів по виконанню поставлених в управлінському рішенні завдань.

Тільки під кутом зору конкретної форми (сукупності форм) можна визначити виконавців, закріпити їх за конкретними ділянками роботи, провести цілеспрямований інструктаж, забезпечити діяльність виконавців відповідними матеріалами, технічними і правовими засобами, здійснити у певній послідовності контроль та облік роботи. Форми реалізації управлінських рішень в органах внутрішніх справ різноманітні і визначаються, насамперед, змістом самого рішення. До них відносяться: проведення всілякого роду

487

нарад; цільових рейдів та операцій; виїзди у службові відрядження для подання допомоги; комплексне інспектування та ін.