17.1.4. Умови ефективності управлінських рішень

Характер взаємодії рішень, їх приписів з різними сферами суспільного життя визначає ті умови, котрі врешті-решт забезпечують ефективність їх дії². Коротко розглянемо ці умови.

Рішення може бути ефективним, якщо воно всебічно та науково обґрунтоване, коли воно як би передбачає, враховує і прогнозує будь-який перебіг подій, всі наслідки і результати. Наукова обґрунтованість характеризується глибоким та всебічним пізнанням причинно-наслідкових зв’язків соціально-правовоі сфери життя і діяльності органу внутрішніх справ. Науково обґрунтованим рішенням протистоять суб’єктивістські рішення. Останні приймаються без ретельного аналізу обстановки, що склалася, на основі власного бачення подій та

2 Див.: Зффективность правовьіх норм. – м., 1980. – с. 76.

406

суб’єктивістського відношення до них. Організаційними, правовими, психолого-педагогічними заходами необхідно домагатися безкомпромісно подолати суб’єктивістські, апаратно бюрократичні бар’єри, які роз’єднують науку і практику. Тепер вже очевидно, що не стільки наука відірвалась від практики – відома сентенція некомпетентних та інертних управлінців – скільки практика відстає від науки.

Належне інформаційне забезпечення – обов’язкова умова ефективності управлінських рішень, своєчасності виявлення проблем, встановлення причин їх виникнення. Воно дає можливість обґрунтувати мету, шляхи та засоби її досягнення, оперативно регулювати процес реалізації рішення. Рішення буде результативним і дійовим, якщо воно містить оптимальний обсяг інформації, який забезпечує його ефективність.

Ефективне рішення відповідає вимогам законності, якщо воно не суперечить діючим державним та відомчим нормативним актам, наказам, нормативам, інструкціям і т. ін. Законність рішення – це його відповідність не тільки букві закону, але й духу законодавства та права. Саме ця обставина сприяє зміцненню державної дисципліни та суворому дотриманню законності в діяльності органів внутрішніх справ.

Рішення ефективне, якщо воно повноважне та владне, тобто випливає із обсягу тих повноважень, котрими наділений суб’єкт управління. Дотримання цієї вимоги надає рішенню сили, яка здатна впливати на суб’єкт управління і при потребі застосовувати примус у вигляді різних санкцій.

Рішення ефективне, якщо воно компетентне, тобто прийняте тією особою (органом), котра має право приймати подібного роду рішення. В тих випадках, коли підмінюються функції нижчестоящих органів, компетентність рішень різко знижується.

Велике значення має умова своєчасності рішення. Правильне та обґрунтоване рішення, але прийняте із запізненням, рівнозначне помилці. В органах внутрішніх справ прийняття рішення часто здійснюється в умовах активних дій правопорушників⁹ постійно змінюваних умов оперативної обстановки та жорсткого ліміту часу. Тому тут на перший план виступає вимога оперативності прийняття рішень, гнучкої реакції на змінювані події.

Рішення ефективне, якщо воно актуальне. Факт актуальності рішення якоюсь мірою пов’язаний із своєчасністю рішення. Однак це далеко не тотожні поняття. Актуальні ті рішення, котрі пов’язані з розв’язанням найбільш важливих із усіх проблем. Тому, коли багато проблем, які потрібно розв’язати, необхідно враховувати, чи були вони оцінені за ступенем актуальності і чи приймалися щодо них рішення в порядку їх важливості.

Ефективні рішення при збереженні своєї загальної цілеспрямованості розрізняються гнучкістю, співвіднесені із суб’єктивними особливостями виконавців і не нав’язують їм надмірно суворих рамок поведінки. У загальних випадках найефективнішими

407

є рішення, що залишають простір для виявлення ініціативи і творчості підлеглих. Такі рішення сприймаються виконавцями як вияв довіри до них. Проте при оцінці такої вимоги завжди слід виходити із конкретної ситуації, що склалася, та суб’єктивних якостей виконавців.

Рішення ефективне, якщо воно вичерпує, тобто розв’язує проблему повністю або на тривалий строк. На практиці часто зустрічаються рішення, які приймаються як би у відповідь на ситуацію, що склалася, але не усувають її до кінця. Повторні рішення з одного і того ж питання потребують великих витрат сил, енергії, часу, послаблюють виконавську дисципліну працівників органів внутрішніх справ..

Ефективність роботи багато в чому залежить від адаптації рішення до виконавського рівня, від того, які умови створені для виконання рішення. З одного боку, нереальні та явно завищені плани, непосильні завдання, що поставлені перед окремими службами та співробітниками, підривають віру в людей, у власні можливості, знижують їх ініціативу та активність. Але з другого боку, явно полегшені рішення, навмисно занижені плани або зо-бов язання дають тільки негативний ефект. Вони розслаблюють співробітників та різко знижують ефективність їхньої праці.

Ефективне рішення відрізняється наступністю та несупе-речливістю по відношенню до раніш прийнятих рішень, воно є як би логічним продовженням більш загальних стратегічних та установчих рішень. Таке рішення має бути несуперечливим не тільки щодо інших рішень, але й бути "внутрішньо" несуперечливим. Така несуперечливість полягає у єдності цілей та засобів їх досягнення, в логічному зв’язку окремих положень, фактів та приписів, що випливають із них, і т. ін.

Виконавська дисципліна управлінського персоналу органу внутрішніх справ, як умова ефективності управлінських рішень, передбачає економічне стимулювання та юридичну відповідальність конкретних працівників за ретельність або неналежне виконання команд, а також неприйняття у відповідній ситуації управлінських рішень на своєму рівні та в межах своєї компетенції.

Рішення ефективне, якщо воно має на меті суспільну мотивацію та інтереси справи. Співробітники повинні знати, якими мотивами керувався керівник, приймаючи те чи інше рішення, і які цілі будуть досягнуті в результаті його виконання. Це одна із головних умов ефективності управлінського рішення.