2 Див.: Дубровский ю.Н. Й др. Указ. Праця. С. 19.

642

До сказаного слід додати, що в теорії та практиці тривалий час змішували науку (теорію) управління і НОП. Це відбувалося тому, що проблеми наукової організації праці як засобу підвищення його продуктивності історично виникли і досліджувалися раніш, ніж проблеми наукової організації управління, котрі первісне розвивалися в рамках НОП. Очевидно, тому в ужитку і в науковій літературі терміном НОП до недавнього часу нерідко позначали й науку управління та п складову, хоча і самостійну, частину – наукову організацію праці, а також змішували ці поняття.

Організація управління і організація праці є самостійними, але разом з тим і тісно взаємопов’язаними категоріями. Причому, якщо організація управління передбачає розробку і встановлення чіткої системи керівництва, найбільш раціональної структури управління, організації аналізу, планування, обліку та контролю за ходом процесу в цілому і т.ін., то організація праці стосується тільки живої праці працівників.

Різновидністю НОП є НОУП (наукова організація управлінської праці), котра має свої відмінні сторони. Однією з них є об’єкт впливу. Об’єктом впливу НОП є фізична праця, об’єктом впливу НОУП – розумова.

Чим же відрізняються НОП і НОУП більш конкретно? Насамперед, в основі цієї неоднаковості лежать два основних види трудових процесів: трудові процеси, які пов’язані переважно з витратами фізичних зусиль, і трудові процеси, зв’язані переважно з витратами розумових зусиль. Саме до числа останніх відноситься управлінська праця, оскільки й" основною метою та змістом є діяльність по розробці самих різноманітних управлінських рішень, або, інакше кажучи, управляючої інформації. Праця більшості працівників органів внутрішніх справ, які розробляють і здійснюють управлінські рішення щодо охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, не виняток. Внаслідок того, що особи, які здійснюють управління іншими людьми, самі встановлюють не тільки прийоми, але, як правило, й завдання, а результати їхньої праці виявляються в оригінальній продукції (управлінські рішення), таку працю можна віднести не просто до розумової, але навіть і до творчої праці. До речі, психологи об’єднують організаторські здібності в одній групі разом зі здібностями артистичними, художніми, математичними, науковими і т. ін.

Вищенаведене, звичайно, не означає, що фізична праця позбавлена елементів творчості, але тут витрати розумових зусиль не є визначальними. Так, праця токаря-універсала потребує 77,6% фізичних витрат і тільки Ї0% - розумових, праця ливарника, який зайнятий у "канаві", на 79% складається з фізичних зусиль і тільки на 1% – із розумових, а розумова праця збирача на конвейєрі взагалі зведена до мінімуму і не піддається точному обліку³.

³Див.: Человек и его работа. Социологическое исследование. М., 1967. - С. 35.

643

Наукова організація управлінської праці е не що інше, як наукова організація розумової праці. Якщо при впровадженні НОП головна увага приділяється раціоналізації фізичних зусиль з метою підвищення продуктивності фізичної праці, то НОУП має своїм завданням раціоналізацію розумових зусиль і тим самим підвищення продуктивності розумової праці. Інакше кажучи, вдосконалення, що здійснюються в плані НОУП, мають максимально розвантажити людину, яка займається оперуванням інформацією, розробкою та реалізацією управлінських рішень, від надлишкових фізичних та розумових навантажень і технічної праці з тим, щоб в неї залишилось якомога більше часу і сил для творчої діяльності. Саме виходячи з цього, мають бути визначені "елементи", що складають зміст НОУП взагалі і в органах внутрішніх справ зокрема.

У літературі прийнятий також термін "напрями" організації праці. Під цим терміном розуміють напрями практичної діяльності, які характеризують процес вдосконалення окремих елементів даної організаційної системи, а отже, і всієї системи в цілому. Наприклад, в будь-якому трудовому колективі, у тому числі і колективі ОВС, існуючі форми кооперації праці являють собою елемент, складову структурну частину її організації. Вдосконалення ж існуючих форм кооперації праці на науковій основі слід розглядати як напрям НОП, як процес раціоналізації цих форм.

У різних джерелах ми зустрічаємо різні переліки цих елементів (напрямів). Деякі вчені доводять їх кількість до дев’яти⁴, деякі обмежуються трьома⁵.

Найбільш відомим у відповідній відомчій літературі колишнього МВС СРСР є такий перелік елементів (напрямів) наукової організації праці: раціональна організація використання робочого часу; раціоналізація трудових процесів; створення сприятливих умов праці .

Якщо взяти до уваги, що базова мета НОУП полягає у підвищенні продуктивності розумової праці, то засобами її досягнення і, власне, оптимальним переліком основних напрямів наукової організації управлінської праці, на наш погляд, буде:

вдосконалення форм розподілу та кооперації праці;

поліпшення організації та обслуговування робочих місць;

раціоналізація трудового процесу;

впровадження передових прийомів і методів праці;

вдосконалення нормування праці;

оптимізація матеріального та морального стимулювання;