Глава 12

1973 р. судам було заборонено приймати до свого проваджен-

ня лпозови про оспорювання батьківстваы, якщо є рішення

суду, що набрало законної сили про стягнення аліментів на

дитину. Така ж заборона містилася і у постанові Пленуму

Верховного Суду СРСР лПро застосування судами законодавс-

тва при розгляді справ про встановлення батьківства і про

стягнення аліментів на дітей та інших членів сім'їы від

25 березня 1982 р.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України

лПро застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та

сім'ю Україниы від 12 червня 1998 р. судам дається дещо ін-

ша настанова: лзаява про оспорювання батьківстваы може бу-

ти розглянута судом лише після скасування рішення про стяг-

нення аліментів. Свою позицію Пленум Верховного Суду

України аргументував тим, що у справах про аліменти і про

оспорювання батьківства фігурують ті самі сторони, спір

ведеться щодо того ж предмета і за тих же обставин.

На помилковість такої позиції не раз зверталася увага в

літературі, зокрема професором Є. Г. Пушкарем.

2. У спорах про стягнення аліментів питання про батьківс-

тво відповідача презюмується, тому не є ні предметом спору,

ні предметом доказування. Спір про батьківство - це спір

між матір'ю дитини і можливим її батьком, а не спір між ним

та дитиною. Обставини, які зумовлюють спір про аліменти і

спір про батьківство, також не співпадають.

Саме на цих теоретичних засадах побудована стаття 140 СК.

3. Норма статті 140 СК дозволяє заінтересованій особі звер-

нутися з позовом про виключення відомостей про неї як мате-

рі чи батька дитини з актового запису про її народження і то-

ді, коли з неї стягуються аліменти.

У новому Цивільному процесуальному кодексі має бути ви-

значена подальша судова процедура. Видається, мова має йти

про розгляд спору про материнство, батьківство по суті. У ра-

зі задоволення позову рішення суду про стягнення аліментів

мало би бути скасоване за нововиявленими обставинами.

284

Стаття 141

Глава 13. Особисп немайнові права

І ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ

Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини

1. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо ди-

тини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між

собою.

2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх ок-

ремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звіль-

няє від обов'язків щодо дитини.

1. Однією із загальних засад регулювання сімейних відно-

син є рівність прав та обов'язків жінки та чоловіка (частина

шоста статті 7 СК). Це принципове положення конкретизова-

не у статті 141 СК щодо жінки та чоловіка як матері та батька

дитини.

Жінка як мати давно перестала бути об'єктом дискриміна-

ції. Батьківські права як загальна категорія (термін лмате-

ринські праваы не використовується) походить від слова лба-

тькиы, а отже, їх носіями є мати і батько в рівній мірі. Усі пи-

тання відносин з дитиною мають вирішуватися між матір'ю

та батьком на основі взаємного порозуміння, однак в житті

так буває не завжди.

Прояви дискримінації одного з батьків у відносинах з діть-

ми часто є результатом одержаного у сім'ї неправильного ви-

ховання, рис характеру, скрутного матеріального становища,

низького культурного рівня особи. Але така реальна нерів-

ність перебуває за межами законодавчого регулювання.

2. Права та обов'язки матері та батька щодо дитини є рів-

ними навіть тоді, коли вони не є подружжям. Той, хто визнав

своє батьківство, або той, чиє батьківство було визнане судом,

має такі ж особисті та майнові права і обов'язки, як і той, хто

перебуває у шлюбі з матір'ю дитини. На жаль, більшість з

цих лнешлюбнихы батьків, сплачуючи аліменти, не виявля-

ють зацікавленості у здійсненні особистих прав та виконанні

особистих немайнових обов'язків щодо дитини.

РОЗДІЛ III_______________________Глава 13

3. На обсяг батьківських прав та обов'язків не впливає та

обставина, що один із батьків або навіть вони обоє прожива-

ють окремо від дитини.

Сімейний кодекс містить серйозні гарантії права того, хто

не проживає з дитиною, брати участь у її вихованні. Ними є,

зокрема, відшкодування матеріальних збитків тим, хто чи-

нить йому перешкоди у здійсненні своїх прав щодо дитини.

4. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини не при-

пиняється у разі розірвання шлюбу. Договір між дружиною

та чоловіком (стаття 109 СК) дасть змогу забезпечити тому,

хто після розірвання шлюбу проживатиме окремо, можли-

вість безперешкодного здійснення своїх батьківських прав та

виконання обов'язків.

5. На обсяг прав та обов'язків матері, батька щодо дитини

не впливає вік матері чи батька дитини, стан їхнього фізично-

го здоров'я. Хоча ці обставини можуть внести відповідні корек-

тиви у здійснення ними цих прав та виконання обов'язків.

6. Діти мають рівне право на виховання з боку матері та ба-

тька. Вони є носіями рівних обов'язків стосовно матері, бать-

ка щодо піклування про них та надання їм матеріальної допо-

моги, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між со-

бою.

Стаття 142. Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків

1. Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, не-

залежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між

собою.

1. Правовий зв'язок між дитиною та матір'ю і батьком

виникає на підставі відповідного запису у Книзі реєстрації

народжень та підтверджується свідоцтвом про народження,

незалежно від наявності шлюбу між батьками. Тому кожна

дитина, у свідоцтві про народження якої матір'ю та батьком

записані реальні особи, має щодо них рівні права та рівні обо-

в'язки.

Однак мати рівні права на сторінках закону та реальне

рівне право у житті - це не завжди одне і те саме. Якщо особа

визнала своє батьківство добровільно, можна ще сподіватися,

286

Стаття 143

що дитина одержуватиме від батька любов, опіку, виховання.

Якщо ж батьківство було визнане судом, тобто всупереч во-

лі, шанси у дитини здійснити свої природні права на батьків-

ську ласку, любов, турботу, виховання дуже малі. Такі бать-

ки свої обов'язки щодо дитини обмежують лише сплатою

аліментів, і то здебільшого не добровільно, а на підставі рі-

шення суду.

Тому у разі народження дитини матір'ю, яка не перебувала

у шлюбі, ця дитина майже завжди почуватиме себе скривдже-

ною на тлі інших дітей, які мають батька не лише як запис в

документі: її нікому взяти на руки, нікому захистити, їй

ніким гордитися.

2. Після досягнення повноліття обов'язок дочки, сина пік-

луватися про матір, батька також не пов'язується із наявніс-

тю шлюбу між ними. У зв'язку з цим відсутність шлюбу вза-

галі чи розірвання шлюбу між батьками не впливають на об-

сяг обов'язків дітей.

Однак батькам, які у свій час відцуралися дитини, як пра-

вило, годі сподіватися, що у разі досягнення пенсійного віку

недолюблена ними дитина буде піклуватися про них належ-

ним чином. Тому і для них право на піклування від дітей мо-

же так само залишитися лпаперовимы правом.

Стаття 143. Обов'язок батьків забрати дитину з пологового

будинку або іншого закладу охорони здоров'я

1. Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобо-

в'язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого

закладу охорони здоров'я.

2. Мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов'язана забрати

дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони

здоров'я.

3. Дитина може бути залишена батьками у пологовому

будинку або в іншому закладі охорони здоров'я, якщо вона

має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку,

а також за наявності інших обставин, що мають істотне

значення.

4. Якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку

або з іншого закладу охорони здоров'я, забрати дитину ма-

9Я7

РОЗДІЛ III