- •Глава 1. Основні положення.
- •Глава 1. Сім'я. Регулювання сімейних відносин
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2. Здійснення сімейних прав
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3. Загальні положення
- •Глава 4. Державна реєстрація шлюбу
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5. Нздійснісгь шлюбу
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6. Особисті немайнові права
- •Глава 6
- •§ 2. Встановлення опіки та піклування
- •Глава 7. Право особистої приватної
- •Глава 7
- •§ 4. Припинення опіки (піклування)
- •Глава 8. Право спільної сумісної власності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9. Права та обов'язки подружжя
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 10. Шлюбний договір
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 101
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 11
- •Глава 11. Припинення шлюбу
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 12. Визначення походження дитини
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 13
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 13. Особисп немайнові права
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 131
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 14. Права батьків і дітей на майно
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 15
- •Глава 15. Обов'язок матері, батька
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15;
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 16. Обов'язок батьків утримувати
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 17
- •Глава 17. Обов'язок повнолітніх дочки,
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 18. Усиновлення
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18і
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 19
- •Глава 19. Опіка та піклування над дггьми
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 20
- •Глава 20. Патронат над дітьми
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 21. Особисті немайнові права
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 22. Обов'язок по утриманню
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 1.Сім'я. Регулювання сімейних відносин
- •Тема 1. Поняття, предмет, метод, система права
Тема 1. Поняття, предмет, метод, система права
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.
Соціальне забезпечення - це форма розподілу матеріальних благ з
метою задоволення життєво необхідних індивідуальних потреб гро-
мадян при настанні соціального ризику за рахунок спеціальних соціа-
льних фондів або за рахунок бюджетів різних рівнів (Державного та
місцевих) у випадках та на умовах, встановлених у законі. Воно є од-
ним із напрямків соціальної політики України.
ФункцЛ соціального забезпечення: 1) економічна (полягає у
компенсації заробітку, втраченого у зв'язку з віком, непрацездатністю,
втратою годувальника; частковій компенсації особі додаткових видат-
ків при настанні визначених законом життєвих обставин; наданні мі-
німальної грошової допомоги чи соціальних послуг малозабезпеченим
громадянам);
2) політична (сприяє підтриманню соціальної стабільності в
суспільстві, яке характерне значним розривом у рівні життя різних груп
населення);
3) демографічна (покликана стимулювати відновлення
народонаселення, необхідного для нормального розвитку держави);
4) соціально-реабілітаційна (спрямована на відновлення грома-
дянського статусу інвалідів та інших соціальне незахищених громадян).
Теорії соціально-забезпечувальних відносин. Предмет будь-якої
галузі права складають якісно відособлені суспільні відносини, які ха-
рактеризуються певною внутрішньою єдністю, правове забезпечення
яких досягається за допомогою норм певної галузі.
Вперше теоретичні засади формування системи соціально-
забезпечувальних відносин дослідив В.С. Андрєєв у 1966 р. Він обгру-
нтував особливості цих відносин:
(1) аліментарний характер;
(2) специфічний суб'єктний склад (громадяни та державні
органи);
(3) фінансове джерело - суспільні фонди;
(4) підстава виникнення - особа не
працює через непрацездатність або звільнена державою від цього
обов'язку.'
Згодом у галузевій правовій літературі з'явилось декілька конце-
пцій обгрунтування сфери соціально-забезпечувальних правовідносин,
що дозволяли виділити їх в окрему галузь права. Найбільш поширени-
ми є чотири: непрацездатності: соціальної аліментарності: індивіду-
альної (Ьоуми розподілу; соціального ризику.
Концепція непрацездатності (автори: В.С. Андрєєв, Я.М.
Фогель) відносини соціального забезпечення - це відносини щодо
надання допомоги за рахунок суспільних фондів лише непрацездатним
громадяиш. Непрацездатність - це неспроможність людини здій-
снювати суспільно-корисну діяльність за станом здоров'я, за віком та з
інших причин.
Концепція непрацездатності є дещо застарілою в сучасних умо-
вах; вона не зовсім повно визначає систему соціально-
забезпечувальних відносин. Адже за рахунок соціальних фондів також
здійснюється фінансування соціальних виплат і працездатним грома-
дянам. Зокрема, дана теорія не дозволяє віднести до предмета права
соціального забезпечення відносини щодо забезпечення сімей з дітьми
державними допомогами; відносини щодо надання населенню субсидій,
щодо надання матеріальної адресної допомоги малозабезпеченим
сім'ям.
Концепція соціально-аліментарного характеру соціально-
забезпечувальяих правовідносин (А.Д. Зайкін, Р.І. Іванова, А.Е.
Пашерстник, В.К. Субботенко, О.Є. Мачульська): соціальне алі-
ментарний характер відносин полягає у тому, що матеріальне забезпе-
чення та послуги за рахунок державних позабюджетних фондів соціа-
льного призначення. Державного чи місцевих бюджетів здійснюється
безоплатно, поза зв'язком з трудовою діяльністю чи сплатою страхо-
Гвих внесків, безеквівалентно, але з врахуванням трудового (страхово-
го) стажу, чи частково нееквівалентно, як правило на недоговірній ос-
нові.
Як видається, соціальна аліментарність є переважаючою, однак
не визначальною особливістю правової природи соціально-
забезпечувальних правовідносин, а тому не може бути основним
критерієм обґрунтування предмета права соціального
забезпечення. Так, спираючись на концепцію соціальної
аліментарності не можливо розмежувати правову природу
відносин щодо надання державних допомог та відносин в сері
державної форми навчання.
Концепція індивідуальної форми розподілу (автор
В.Ш. Шайхатдинов). За нею відносинами щодо соціального
забезпечення є відносини щодо безпосереднього матеріального
(грошового) забезпечення конкретного громадянина
(наприклад, надання пенсії) Таке обгрунтування відносин
соціального забезпечення є не безспір-ним. Індивідуальна
форма розподілу не може стати визначальним критерієм при
визначенні системи відносин соціального забезпечення,
оскільки одним із видів соціального забезпечення є соціальне
обслуговування. Соціальне обслуговування є колективною
формою споживання соціальних фондів (в його систему
входять: соціальне обслуговування громадян в будинках -
інтернатах, будинках - пристарілих тощо), а відтак зрозуміло,
що індивідуальна чи колективна форма споживання не може
стати визначальним критерієм окреслення предмета права
соціального забезпечення.
Ми обстоюємо позицію, що систему соціально-
забезпечуальних відносин доцільно визначати за
