Глава 8

Шлюб між Н. та Д. було зареєстровано в 1965 р. У 1970 р. во-

ни спорудили будинок, свідоцтво про право власності на

який було видане лише на ім'я чоловіка Д. У 1980 р. шлюб

між ними було розірвано. У 2003 р. Д. помер. Друга дружина

спадкодавця О. вважала, що їй як єдиному спадкоємцеві за

законом має належати весь будинок.

Оскільки будинок був споруджений під час шлюбу, то не-

залежно від того, хто із подружжя зареєстрований його влас-

ником, він є спільною сумісною власністю подружжя. Н. не є

спадкоємцем після свого колишнього чоловіка, але вона є спів-

власником будинку, тому предметом спадкування весь буди-

нок бути не може. Друга дружина спадкодавця О. може

одержати у спадок лише те, що належало її чоловікові.

Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності

1. Об'єктами права спільної сумісної власності подруж-

жя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виклю-

чені з цивільного обороту.

2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробіт-

на плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним

із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на

його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

3. Якщо одним із подружжя укладено договір в ін-

тересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар,

виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом

права спільної сумісної власності подружжя.

4. Речі для професійних занять (музичні інструменти,

оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час

шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної

сумісної власності подружжя.

1. Частина перша статті 61 СК не містить переліку речей,

які можуть бути об'єктом права спільної сумісної власності

подружжя. Можна було б, звичайно, такий перелік дати. Од-

нак він не був би вичерпним не лише на момент прийняття

Сімейного кодексу, а й на майбутнє, бо перечне лити усі види

майна неможливо, оскільки з часом неодмінно з'явиться

якийсь новий, на сьогодні ще не існуючий об'єкт. Тому вста-

новлення у статті 61 СК загального правила про те, що об'єк-

том права спільної сумісної власності подружжя можуть бути

136

______________________Стаття 61

будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного

обороту, є найбільш прийнятним.

2. Об'єктом права спільної сумісної власності, як уже за-

значалося, не може вважатися право вимоги, оскільки воно

виникає із зобов'язальних (договірних або недоговірних) пра-

вовідносин. Якщо у зв'язку з пошкодженням автомобі-

ля, належного подружжю, заподіяна шкода, наприклад, у

4 тис. грн., то вимога про її повернення належить подружжю

не лише як власникам, а й як потерпілим у деліктному зобо-

в'язанні.

3. У частині другій статті 61 СК вперше законодавче ви-

рішена дуже важлива і водночас дуже складна проблема: чиєю

власністю є заробітна плата, пенсія, стипендія, одержана

одним із подружжя. Без заперечень сприймалася теза про те,

що право одержати нараховану зарплату чи пенсію - це пра-

во конкретної особи, а не її чоловіка чи дружини. Щодо пра-

вової належності цих грошових сум, одержаних одним із по-

дружжя, велася дискусія.

У постанові Пленуму Верховного Суду України лПро деякі

питання, що виникли у судовій практиці по застосуванню Ко-

дексу про шлюб та сім'ю Україниы від 15 червня 1973 р. у

пункті 6 було наведено перелік майна, яке є спільною суміс-

ною власністю, але ні заробітної плати, ні пенсії, ні стипендії

до неї не було включено. Те саме було повторено у постанові

Пленуму Верховного Суду України лПро застосування судами

деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю Україниы від 12

червня 1998 р. Чим зумовлено таке мовчання щодо заробітної

плати та пенсії? Можливо, відсутністю єдиної позиції з цієї про-

блеми.

Законодавець вперше дає чітке, однозначне рішення: заро-

бітна плата, пенсія, стипендія, дивіденди є власністю того,

кому вони виплачені. У цій нормі - повага до того з подруж-

жя, кому ці грошові суми дісталися, головним чином, як на-

слідок його праці, як гарантія його особистої свободи. Вноси-

ти чи не вносити ці грошові суми до сімейного бюджету, ко-

жен з подружжя має право вирішувати сам, залежно від його

зорієнтованості на зміцнення сімейних відносин.

Отже, кожному з подружжя закон дає право вибору, реалі-

зуючи в цій нормі ідеологію ненасильства.

137

РОЗДІЛ II