- •Глава 1. Основні положення.
- •Глава 1. Сім'я. Регулювання сімейних відносин
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2. Здійснення сімейних прав
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3. Загальні положення
- •Глава 4. Державна реєстрація шлюбу
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5. Нздійснісгь шлюбу
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6. Особисті немайнові права
- •Глава 6
- •§ 2. Встановлення опіки та піклування
- •Глава 7. Право особистої приватної
- •Глава 7
- •§ 4. Припинення опіки (піклування)
- •Глава 8. Право спільної сумісної власності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9. Права та обов'язки подружжя
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 10. Шлюбний договір
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 101
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 11
- •Глава 11. Припинення шлюбу
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 11
- •Глава 12. Визначення походження дитини
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 13
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 12
- •Глава 13. Особисп немайнові права
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 131
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 13
- •Глава 14. Права батьків і дітей на майно
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 15
- •Глава 15. Обов'язок матері, батька
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15;
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 15
- •Глава 16. Обов'язок батьків утримувати
- •Глава 16
- •Глава 16
- •Глава 17
- •Глава 17. Обов'язок повнолітніх дочки,
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 17
- •Глава 18. Усиновлення
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18і
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 18
- •Глава 19
- •Глава 19. Опіка та піклування над дггьми
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 19
- •Глава 20
- •Глава 20. Патронат над дітьми
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 20
- •Глава 21. Особисті немайнові права
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 21
- •Глава 22. Обов'язок по утриманню
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 22
- •Глава 1.Сім'я. Регулювання сімейних відносин
- •Тема 1. Поняття, предмет, метод, система права
Глава 14
Відносини в сім'ї регулюються звичаєвим, моральним, юри-
дичним правом. Відсутність заборон, в тому числі етичних,
відкриває можливість для лбезоплатного користування чу-
жим майномы.
2. Норма частини першої статті 176 СК зобов'язує батьків
лпередатиы (точніше було б лнадатиы) у користування дитини
те майно, яке необхідне для її всестороннього розвитку. Та-
кий обов'язок здебільшого виконується не шляхом офіційної
передачі у користування дитини різних речей, а шляхом від-
критого доступу до них (до меблів, посуду, книг, музичних ін-
струментів тощо).
Норма частини першої статті 176 СК стосується, головним
чином, сімей зі складним внутрішнім кліматом, у яких основ-
ним методом спілкування між матір'ю, батьком та дитиною
є метод заборони.
3. Чи має право дитина користуватися квартирою, у якій
вона живе та яка була приватизована батьками до її наро-
дження? Чи має право мати на користування будинком сина,
в якому вона проживає разом з ним? Ствердну відповідь на ці
запитання дає Цивільний кодекс України.
Чи можна продати квартиру, в якій проживає дитина? Та-
кий договір може бути укладено лише за певних умов. Так,
якщо велика квартира продається з метою придбання меншої
та фінансування витрат на лікування дитини, для укладення
цього договору потрібен дозвіл органу опіки та піклування.
За Цивільним кодексом України такий договір може бути
визнаний .судом недійсним, якщо буде встановлено, що він су-
перечить інтересам дитини.
Чи може син продати будинок, в якому проживають його
батьки?
У разі укладення договору купівлі-продажу, незалежно від
наявності згоди батьків на це, вони зберігають за собою свої
особисті сервітути. Отже, їхнє речове право на майно сина об-
межує його право власності.
Стаття 177. Управління майном дитини
1. Якщо у малолітньої дитини є майно, батьки управля-
ють ним без спеціального на те повноваження. Батьки зо-
бов'язані вислухати думку дитини щодо способів управлін-
ня її майном.
356
Стаття 177
2. При вчиненні одним із батьків правочинів щодо май-
на малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою
другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися
до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як
укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за
межі дрібного побутового.
3. Батьки вирішують питання про управління майном
дитини спільно. Спори, які виникають між батьками щодо
управління майном дитини, можуть вирішуватися органом
опіки та піклування або судом.
4. Після припинення управління батьки зобов'язані по-
вернути дитині майно, яким вони управляли, а також до-
ходи від нього.
5. Неналежне виконання батьками своїх обов'язків що-
до управління майном дитини є підставою для покладення
на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну
шкоду.
1. Управління майном - це комплекс дій, спрямованих
насамперед на його збереження, забезпечення можливості ко-
ристування ним самим власником або іншою особою, а в окре-
мих випадках - у можливості одержання доходу.
Характер цих дій залежить від того, про що йдеться - тва-
рину, земельну ділянку, пекарню чи інше майно. Так, якщо
батьки уклали договір на проведення поточного ремонту бу-
динку, який належить дитині, або договір оренди чи договір
страхування, вони вчинили дії щодо його управління. Навіть
у разі продажу будинку, яким ніхто не користується, мож-
на дійти висновку, що батьки також вчинили дію по управ-
лінню майном, оскільки цим зберегли його від можливого
знищення.
2. Відповідно до частини 6 статті 203 Цивільного кодексу
України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювача-
ми) не може суперечити правам та інтересам їхніх дітей.
Контроль за дотриманням прав дитини у цій ситуації ма-
ли б здійснювати органи опіки та піклування. У Цивільному
кодексі України немає, на жаль, норми, яка забороняла б ба-
тькам вчиняти чи давати згоду на вчинення певних правочи-
нів без згоди органу опіки та піклування.
357
РОЗДІЛ III___________________________Глава 14
У зв'язку з цим виходом із ситуації буде застосування за ана-
логією закону статей 68, 70 та 71 Цивільного кодексу України.
3. Батьки малолітньої дитини (тобто тієї, якій ще не випов-
нилося чотирнадцяти років) є законними розпорядниками її
майна, тобто мають право діяти без спеціального на те повно-
важення. Однак вони зобов'язані вислухати думку дитини
щодо управління її майном, хоча й можуть прийняти рішен-
ня, яке суперечить волі дитини.
4. Управляти майном малолітньої дитини тому з батьків,
хто проживає окремо, важко. Стаття 177 СК зорієнтована, го-
ловним чином, на випадки спільного проживання матері, ба-
тька та дитини.
У частині другій статті 177 СК сформульована презумп-
ція згоди батьків на правочин (договір), який вчиняє один
із них щодо майна, яке належить малолітній дитині. Оспо-
рення цієї презумпції одним із батьків через відсутність
своєї згоди можливе лише тоді, коли правочин не є дрібним
побутовим.
5. Управляти майном дитини, якій виповнилося чотирнад-
цять років, батьки можуть лише на підставі договору до-
мовленості з нею. Якщо договір на управління майном не
укладений, батьки можуть лише давати згоду на вчинення
правочину самою дитиною, відповідно до рівня її цивіль-
ної дієздатності, визначеної у статті 32 Цивільного кодексу
України.
6. Як правило, батьки управляють майном своєї дитини без-
оплатно. Так, якщо майном дитини є підприємницький ком-
плекс, праця батьків по управлінню ним мала б оплачуватися
з тих доходів, які дає це майно.
Після припинення управління майном у зв'язку з досяг-
ненням дитиною повноліття чи іншою обставиною це майно,
а також доходи мають бути їй повернені.
7. Усі ризики, пов'язані з майном, в тому числі ризик ви-
падкового знищення, несе дитина як власник.
Негативний наслідок у вигляді відшкодування дитині зав-
даної матеріальної шкоди може бути покладений на батьків
лише у разі їхньої винуватої протиправної поведінки.
358
Стаття 178
Стаття 178. Використання доходу від майна дитини
1. Дохід, одержаний від використання майна малоліт-
ньої дитини, батьки мають право використовувати на ви-
ховання та утримання інших дітей та на невідкладні пот-
реби сім'ї.
2. Неповнолітня дитина розпоряджається доходом від
свого майна відповідно до Цивільного кодексу України.
1. Малолітня дитина може бути власником не лише речей
особистого вжитку, а й тих речей, використання яких дає до-
хід. Таким доходом може бути частина орендної плати за бу-
динок, яка перевищуватиме витрати на його утримання.
Дитина як власник акцій може одержати дивіденди. Дити-
на, грошові кошти якої зберігаються в банку, одержить дохід
у вигляді відсотків за користування вкладом.
Отже, є чимало можливостей одержання малолітньою ди-
тиною доходу від використання її майна.
Дитина, якій ще не виповнилося чотирнадцяти років, во-
лодіє частковою цивільною дієздатністю, тому на одержані
доходи вона може укладати лише дрібні побутові договори.
Інші договори, наприклад, щодо купівлі музичного інстру-
менту, килима, якщо їх не можна віднести до дрібних побуто-
вих, укладають її батьки або опікун.
2. Хоча цього не записано у статті 178 СК, але зрозуміло,
що дохід від майна малолітньої дитини має використовувати-
ся для задоволення її потреб. Проте було б ненормально, якби
за дивіденди, які належать лише одній дитині, батьки купу-
вали би дорожчі продукти харчування саме для неї.
Діти в одній сім'ї мають жити в однакових умовах та вихо-
вуватися у дусі турботи про інших членів сім'ї, особливо як-
що вони мають певні вади фізичного чи психічного розвитку.
Відповідно до цього засадничого положення у статті 178 СК
узаконено моральне право батьків використовувати доходи
від майна, що належать одному із малолітніх дітей, на потре-
би інших дітей, купівлю ліків для матері чи дідуся, інші не-
відкладні потреби сім'ї, наприклад, на заготівлю продуктів
харчування на зиму.
359
РОЗДІЛ III___________________________Глава 14
Для вирішення питання про використання доходів мало-
літньої дитини має бути запрошена і вона сама. Батьки по-
винні виховувати у дитини почуття взаємодопомоги, лчуття
єдиної родиниы, почуття відповідальності за молодших і за
старших у сім'ї.
Порада батькам: кожна дитина відчуває гордість за все, що
зроблено нею для інших. Тому розвивайте у неї потребу бути
корисною, потребу віддати тим, кому важче. Одночасно ви-
нагороджуйте її за це добрим словом.
Недарма кажуть: лСкільки віддав - настільки й збагати-
всяы.
3. Підліток, тобто дитина у віці від 14 до 18 років, володіє
неповною цивільною дієздатністю, відповідно до якої він має
право сам розпоряджатися своїми доходами.
За загальним правилом, та наука, яку дитина засвоїла у
ранньому віці, буде нею збережена на все життя. Якщо не бу-
ло такої науки змалку, важко сподіватися, що з роками по-
треба піклуватися про інших у неї взагалі виникне.
Стаття 179. Право власності на аліменти, одержані на дитину
1. Аліменти, одержані на дитину, є власністю того з ба-
тьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використо-
вуватися за цільовим призначенням.
Неповнолітня дитина має право брати участь у розпоря-
дженні аліментами, які одержані для її утримання.
2. У разі смерті того з батьків, з ким проживала дитина,
аліменти є власністю дитини.
Опікун розпоряджається аліментами, які одержані для
утримання малолітньої дитини.
Неповнолітня дитина має право на самостійне одержан-
ня аліментів та розпоряджання ними відповідно до Ци-
вільного кодексу України.
1. У статті 179 СК вперше законодавче врегульовано пи-
тання права власності на аліменти, одержані на дитину.
360
Стаття 179
Один з батьків, найчастіше мати, яка пред'явила позовну
заяву про стягнення аліментів на дитину, є не лише законним
представником дитини, а й має власний матеріально-право-
вий інтерес. Саме ця обставина відіграла основну роль при ви-
значенні власника аліментів.
Аліменти - кошти особливого призначення, а тому їх на-
лежить використовувати для забезпечення потреб дитини. У
сучасних умовах, коли нерідко основним або єдиним грошо-
вим надходженням сім'ї є аліменти на дитину, добитися
цільового використання їх надзвичайно важко. Стаття 136
СК передбачає контроль органу опіки та піклування за цільо-
вим витрачанням аліментів.
2. Відповідно до частини першої статті 171 СК дитина має
право на те, щоб бути вислуханою матір'ю, батьком з питань,
які стосуються її особисто. Таким питанням може бути, на-
приклад, вид потреби, на яку слід витратити аліменти.
Дитина, якій виповнилося чотирнадцять років, має право
брати участь у розпорядженні аліментами. Це значить, що
той з батьків, хто одержує аліменти, зобов'язаний залучати її
до участі у розподілі цих коштів.
3. Норма частини другої статті 179 СК поширюється на ви-
падки, коли той з батьків, на ім'я якого надходили аліменти,
помер.
Якщо після цього дитина не переїхала до батька (матері),
який виплачував аліменти, виконання рішення суду продов-
жуватиметься, але вже на користь іншого родича цієї дитини,
наприклад, баби, діда чи опікуна. У цьому разі з'являється
новий власник аліментів - сама дитина, незалежно від її
віку.
Якщо дитині не виповнилося чотирнадцяти років, алімен-
тами розпоряджається баба, дід або опікун, із дотриманням
норм статей 171 та 186 СК.
Дитина-сирота, якій виповнилося чотирнадцять років, має
неповну цивільну дієздатність, тому може сама одержувати
аліменти і розпоряджатися ними.
361
РОЗДІЛ III
