Глава 12

віком) матері дитини та особою, яка вважає себе її (дитини)

батьком. Тим самим стає можливим виявлення таємниць осо-

бистого життя кожного з учасників цього процесу.

3. У зв'язку з тим, що батьківство чоловіка матері дитини

презюмується, він не зобов'язаний доводити своє батьківство.

Тому тягар доказування свого батьківства, тобто спростуван-

ня презумпції шлюбного батьківства, лежить на позивачеві.

Доказом батьківства позивача можуть бути різні обставини

(відомості), насамперед, висновок судово-генетичної експер-

тизи.

4. Мати дитини має право брати участь у справі як третя

особа на стороні відповідача.

5. Стаття 171 СК не зараховує цього спору до тих, при роз-

гляді яких має бути вислухана думка дитини, оскільки (як і

щодо інших різновидів спору про батьківство) вибирати собі

батька дитина не може. Хоча така можливість не може

заперечуватися.

6. Стаття 129 СК встановлює відносно коротку позовну дав-

ність, що повинно стимулювати заінтересовану особу до швид-

кого реагування на інформацію про своє батьківство. Про-

пущення позовної давності без поважної причини може свід-

чити про неготовність особи до статусу батька, наявність сум-

нівів щодо походження дитини від нього тощо.

Оскільки походження дитини по лінії батька вже визначе-

не, це забезпечує стабільність сімейно-правового статусу ди-

тини, а отже, недопустимість його необЄрунтованого розхиту-

вання.

Стаття 130. Встановлення факту батьківства за рішенням

суду

1. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з

матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встанов-

лений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймаєть-

ся судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації

народжень вчинено відповідно до частини першої стат-

ті 135 цього Кодексу.

266

Стаття 130

2. Заява про встановлення факту батьківства може бути

подана особами, зазначеними у частині третій статті 128

цього Кодексу.

1. До компетенції суду належить встановлення фактів, що

мають юридичне значення, тобто таких, які призводять до

виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків. Бать-

ківство є тим фактом, який приводить, насамперед, до виник-

нення прав та обов'язків між певною особою та дитиною.

2. Відновлення в 1968 р. можливості судового встановлен-

ня батьківства викликало потребу розгляду й інших справ,

зумовлених позашлюбним батьківством: про встановлення

факту батьківства та встановлення факту визнання батьківства.

Факт батьківства міг бути встановлений лише щодо дити-

ни, яка народилася після 1 жовтня 1968 р. (тобто від дня наб-

рання чинності Основами законодавства Союзу РСР та союзних

республік про шлюб та сім'ю), за наявності хоча б однієї з об-

ставин, визначених у статті 53 КпШС, та у разі смерті того,

про батьківство кого йшла мова. Факт визнання батьківства

міг бути встановлений також лише у разі смерті особи, за

умови усної або письмової заяви про своє батьківство, і за від-

сутності жодної з обставин, визначених у статті 53 КпШС.

Так, якщо дитина народилася в 1999 р., і батько дитини

систематично надавав їй допомогу, але у 2000 р. раптово по-

мер, до суду слід було звертатися з заявою про встановлення

факту батьківства. Якщо батько позашлюбної дитини напи-

сав дитині листа, у якому визнав її своєю, але згодом також

помер, до суду слід подати заяву про визнання факту батьків-

ства.

3. У зв'язку зі зміною підстав для визнання батьківства су-

дом, змінилися підстави для встановлення факту батьківства,

одночасно втратила юридичний сенс заява про встановлення

факту визнання батьківства. Тому стаття 130 СК не містить

подібного розмежування: у всіх випадках йдеться про встанов-

лення факту батьківства незалежно від того, визнала особа за

життя своє батьківство чи не визнала його або навіть взагалі

не знала про народження дитини.

4. Передумовою звернення до суду з заявою про встанов-

лення факту батьківства є смерть того, батьківство кого вста-

новлюється, або оголошення його померлим.

267

РОЗДІЛ III