Глава 9

Відповідно до другого речення частини другої статті 32

КпІПС, якщо подружжя перебувало довгий час у шлюбних

відносинах, суд міг стягнути аліменти на користь колишньої

дружини або колишнього чоловіка і в тому разі, коли він до-

сяг пенсійного віку не пізніше п'яти років з моменту ро-

зірвання шлюбу.

Норма частини третьої статті 76 СК охороняє матеріальні

інтереси осіб, шлюб з якими був розірваний лна порозі пен-

сійного вікуы, більш чітко регулюючи передумови виникнен-

ня права на аліменти цієї категорії осіб.

За позовом М. було розірвано його шлюб з Б. На момент ро-

зірвання шлюбу Б. виповнилося 52 роки. Отже, вона не є не-

працездатною, а тому відповідно до статті 75 СК права на

утримання від свого колишнього чоловіка ще не має. Але во-

на одержить це право через три роки, адже саме стільки їй

залишилося до досягнення загального пенсійного віку.

Якби на момент розірвання шлюбу Б. було б, скажімо, 49

років і 11 місяців, правило частини третьої на неї б не поши-

рювалося.

За статтею 32 КпШС право на утримання у колишньої дру-

жини (у колишнього чоловіка) було зумовлено лдовгим ча-

сомы перебування у шлюбних відносинах. У частині третій

статті 76 СК цей невизначений оцінювальний термін замінено

на чітку часову межу - не менш як десять років, що сприя-

тиме визначеності у відносинах подружжя у разі розірвання

шлюбу.

Слід звернути увагу на те, що йдеться не про формальне пе-

ребування у шлюбі, а саме про реальні шлюбні відносини.

Тобто, якщо дружина та чоловік десять років спільно не про-

живають, вони залишаються такими, що перебувають у шлю-

бі, але говорити про наявність шлюбних відносин між ними

немає підстав.

4. Норма частини четвертої статті 76 СК вперше передбачи-

ла право на аліменти того, хто є працездатним, запозичивши

досвід законодавчого регулювання цієї проблеми у інших дер-

жавах Європи.

174

Стаття 76

Н. одружилася з А., який був офіцером Збройних Сил СРСР.

Проживаючи у військових містечках та постійно переїжджа-

ючи з місця на місце, вона не мала змоги працювати за фа-

хом, тому повністю віддала себе піклуванню про сім'ю. Коли

їй виповнилося 45 років, шлюб між нею та А. було розірвано.

Довелося починати життя спочатку: здобувати освіту, шука-

ти місце роботи.

Оскільки Н. була працездатною, її колишній чоловік за

Кодексом про шлюб та сім'ю України 1969 р. не мав жодного

юридичного обов'язку щодо неї.

Працездатній особі надано право на аліменти лише за умови

розірвання шлюбу. Не виключено, що в результаті подальшо-

го розвитку сімейного законодавства це право не буде обумов-

лене розірванням шлюбу, але перший крок на шляху охорони

інтересів таких осіб зроблено.

Аліменти, які будуть стягуватися на підставі частини чет-

вертої статті 76 СК, забезпечать тією чи іншою мірою соці-

альну реабілітацію особи, шлюб з якою розірвано, полегшив-

ши їй можливість пристосування до нових умов життя.

Працездатні колишня дружина, колишній чоловік мають

право на аліменти лише протягом трьох років від дня ро-

зірвання шлюбу. Тому для одержання аліментів протягом

всього цього періоду дружині, чоловікові, до кого пред'явлено

позов про розірвання шлюбу, бажано невідкладно пред'явити

позов про стягнення аліментів. Якщо ж з моменту розірвання

шлюбу до дня пред'явлення вимоги про стягнення аліментів

минуло, наприклад, два роки, аліменти будуть присуджені

лише на один рік.

5. Право на аліменти у колишньої дружини чи у колиш-

нього чоловіка може виникнути незалежно від того, за чиєю

ініціативою (позовом) було розірвано шлюб.

Однак суд може застосувати принцип справедливості та

Добросовісності і відмовити в позові тому, хто негідно поводив

себе у шлюбних відносинах.

6. Можливість стягнення аліментів після розірвання шлю-

бу є засобом, що гальмує поспішне вирішення питання про

розлучення. У всіх випадках, передбачених у частинах дру-

гій-четвертій цієї статті, умовою виникнення права на алі-

менти у колишньої дружини (чоловіка) є можливість колиш-

нього чоловіка (дружини) надавати утримання.

РОЗДІЛ II