Глава 17

У М. є 30-річний син, 18-річна дочка - студентка, чоловік,

якому 55 років, та 80-річна мати.

Дочка навчається і сама потребує матеріальної допомоги,

мати має пенсію, яка не покриває усіх її найважливіших по-

треб. І лише син та чоловік працюють і мають дохід, який

забезпечує виконання ними своїх обов'язків перед М. як ма-

тір'ю та дружиною. Позов про присудження аліментів було

пред'явлено лише до сина. При визначенні розміру аліментів

суд має взяти до уваги наявність чоловіка, який також зобо-

в'язаний її утримувати.

3. Позов матері чи батька до дітей про присудження алі-

ментів - надзвичайно рідкісне явище. Живучи іноді за ме-

жею бідності, батьки мовчки несуть свій хрест як докір за те,

що, все віддаючи дітям, не виховали у них почуття обов'язку

перед іншими, насамперед, перед тими, хто дав їм життя.

Органи опіки та піклування, прокурори не пред'являють

позовів про стягнення аліментів на батьків, хоча мають на це

право.

Не надсилають органи опіки та піклування й нагадувань

дітям про їхній обов'язок перед батьками. А це варто робити,

якщо, звичайно, місце їхнього проживання відоме. Такий

лист не може вважатися втручанням в особисте життя батьків

чи сина. Він - реакція на протиправну поведінку, захищати

від якої того, хто потребує допомоги, і прокурор, і орган

опіки та піклування зобов'язані.

Стаття 206. Стягнення з дитини витрат на догляд та ліку-

вання батьків

1. У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко

хворими, інвалідами, а дитина (стаття 6 цього Кодексу)

має достатній дохід (заробіток), суд може постановити

рішення про стягнення з неї одноразово або протягом пев-

ного строку коштів на покриття витрат, пов'язаних з ліку-

ванням та доглядом за ними.

1. Пропозиція про запровадження, як виняток, обов'язку

неповнолітніх дітей утримувати матір, батька була висловле-

на у літературі давно, але так і не була реалізована1. Вважа-

1 Пергамент О. Й. Алиментньїе обязательства. - М., 1954. - С. 75.

402

Стаття 206

лося, що неповнолітня дитина не може бути зобов'язана утри-

мувати батьків за жодних умов. Та обставина, що відповідно

до статті 11 Цивільного процесуального кодексу 1963 р. за

відсутності закону мав би застосовуватися судом подібний за-

кон (аналогія закону), а при відсутності таких законів - ана-

логія права, взагалі нехтувалася.

Відсутність норми про можливість присудження аліментів

з дитини трактувалася не як прогалина в законі (тобто ре-

зультат упущення), а як тверда позиція законодавця. Тому

невизнання у дитини юридичного обов'язку щодо матері, ба-

тька по наданню їм матеріальної допомоги лише притупляло

їхній природний, моральний обов'язок перед ними, але не мог-

ло знищити цього обов'язку як духовного імперативу пове-

дінки.

2. Стаття 206 СК вперше покладає на дитину юридичний

обов'язок майнового характеру щодо своїх матері, батька.

Цей обов'язок сформульований з певною пересторогою, з

різними застереженнями. Але він є. І в цьому закладено гли-

бокий зміст: закон застерігає дитину від егоїзму, стимулює 'її

душу до піклування про матір та батька.

Правом на аліменти наділений за цією нормою той з бать-

ків, хто тяжко хворий або є інвалідом.

А якщо мати, батько безробітні або за інших причин опи-

нилися у скрутному матеріальному становищі?

Маємо прогалину в законі, яка може бути легко подолана

за допомогою конституційного принципу верховенства права.

3. Обов'язок дитини обумовлений наявністю у неї достат-

нього заробітку чи іншого доходу.

А., якій десять років і яка володіє чудовим голосом, за під-

тримки матері веде широку концертну діяльність і одержує

такий дохід, який не лише покриває усі її розумні потреби,

а й створює можливість для накопичення.

За таких умов, коли матеріальний рівень дитини є висо-

ким, а батько, наприклад, має дохід, менший від прожитко-

вого мінімуму, визнання за нею обов'язку надати матеріальну

підтримку своєму батькові утверджує справедливість, стиму-

лює до добросовісності.

26ы3-132

403

РОЗДІЛ III