Глава 11

оскільки для нього чинним є спрощений порядок розірвання

шлюбу.

Таке трактування ситуації не суперечить частині другій

статті 124 Конституції України, за якою юрисдикція судів по-

ширюється на всі правовідносини, що виникають у державі,

оскільки не ускладнює здійснення особою свого права, а спро-

щує його. Крім того, завдання суду полягає у здійсненні захис-

ту порушеного права чи інтересів. Такого порушення за да-

них умов немає.

Стаття 108. Визнання розірвання шлюбу фіктивним

1. За заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу,

здійснене відповідно до положень статті 106 та пункту З

частини першої статті 107 цього Кодексу, може бути ви-

знане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка

та чоловік продовжували проживати однією сім'єю і не ма-

ли наміру припинити шлюбні відносини.

На підставі рішення суду актовий запис про розірвання

шлюбу та Свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються

державним органом реєстрації актів цивільного стану.

1. Пред'явлення позову про розірвання шлюбу чи подання

спільної заяви про розірвання шлюбу не завжди було обумов-

лене реальним бажанням припинити шлюб. Іноді це пов'язу-

валося виключно з наміром одержати певні матеріальні блага.

Так, якщо наближалася черга на одержання квартири, то ро-

зірвання шлюбу зумовлювало надання окремих квартир як

дружині, так і чоловікові. Завдяки розірванню шлюбу по-

дружжю вдавалося обійти заборону мати більше одного жит-

лового будинку. За допомогою фіктивного розірвання шлюбу

вдавалося зменшити розмір аліментів на дитину від першого

шлюбу або виїхати за кордон.

Вважалося, що число фіктивних розірвань шлюбів є знач-

ним, хоча провести такий підрахунок було неможливо. В да-

ний час кількість лправових стимулівы до фіктивного розір-

вання шлюбу значно зменшилася, але не зникла.

2. Розірвання шлюбу, підтверджене свідоцтвом, виданим

державним органом реєстрації актів цивільного стану і скріп-

224

Стаття 108

леним гербовою печаткою, створює презумпцію дійсності на-

міру хоча б когось з подружжя на припинення шлюбу до тих

пір, поки таке розірвання шлюбу не буде визнане фіктивним.

3. Право на звернення до суду з позовом про визнання ро-

зірвання шлюбу фіктивним має заінтересована особа. Нею мо-

же бути, насамперед, організація, яка надає житло. Не ви-

ключено, що такою заінтересованою особою буде один із по-

дружжя, якого другий ввів в оману, схиливши до подання

спільної заяви про розірвання шлюбу наче лише для одер-

жання певного блага, а потім таємно зареєстрував повторний

шлюб.

4. Заявникові належить спростувати вищеназвану презумп-

цію, подавши докази фактичного продовження шлюбних від-

носин (листи, показання свідків тощо).

5. Можливість визнання розірвання шлюбу фіктивним пе-

редбачена лише у двох випадках (стаття 106 та пункт 3 части-

ни першої статті 107 СК) і виключно тоді, коли розірвання

шлюбу було здійснене органами реєстрації актів цивільного

стану.

6. Визнання фіктивним розірвання шлюбу, проведеного су-

дом, за статтею 108 СК не допускається. У цьому разі заінте-

ресована особа може добитися захисту своїх інтересів лише за

допомогою перегляду рішення суду про розірвання шлюбу за

нововиявленими обставинами.

В. виявила зникнення паспорта, але через кілька днів він знай-

шовся, і тому вона не надала цьому істотного значення. Зго-

дом чоловік виїхав на роботу за кордон.

В. випадково дізналася, що їхній шлюб розірвано за позо-

вом чоловіка.

Як записано у протоколі судового засідання, вона була

присутньою при розгляді справи і не заперечувала проти ро-

зірвання шлюбу. Насправді у суді з її паспортом була інша

особа.

У цій ситуації В. має право на перегляд рішення суду про

розірвання шлюбу за нововиявленими обставинами.

Та обставина, що норми статей 343 та 344 ЦПК 1963 р. не

підходять до даної ситуації повною мірою, не може бути пере-

шкодою для прийняття і розгляду такої заяви.

І53-І32225

РОЗДІЛ II____________________________Глава 11

Оскільки прогалини можуть бути не лише у матеріальному

законодавстві, айв процесуальному, то аналогія закону, ана-

логія права має повною мірою стосуватися і сфери процесу-

альних відносин.

Якщо позовна вимога буде доведена, суд постановляє рішен-

ня про визнання розірвання шлюбу фіктивним і одночасно про

анулювання постанови державного органу реєстрації актів ци-

вільного стану. Це рішення суду є правовою підставою для

анулювання актового запису про розірвання шлюбу та свідоц-

тва про розірвання шлюбу, що віднесено до компетенції держав-

ного органу реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 109. Розірвання шлюбу за рішенням суду за спіль-

ною заявою подружжя, яке має дітей

1. Подружжя, яке має дітей, має право подати до суду

заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим догово-

ром про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь

у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків,

хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення

ним права на особисте виховання дітей.

2. Договір між подружжям про розмір аліментів на ди-

тину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконан-

ня цього договору аліменти можуть стягуватися на підста-

ві виконавчого напису нотаріуса.

3. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, як-

що буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу від-

повідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після ро-

зірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майно-

ві права, а також права їхніх дітей.

4. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу піс-

ля спливу одного місяця від дня подання заяви. До закін-

чення цього строку дружина і чоловік мають право відкли-

кати заяву про розірвання шлюбу.

1. Наявність дитини вимагала необхідності формального

дотримання повної процедури розірвання шлюбу навіть тоді,

коли і дружина, і чоловік бажали розлучення. Це викликало

потребу влаштування у залі судового засідання своєрідного

спектаклю, витягуючи на поверхню взаємні недоліки та жалі.

226

Стаття 109

Стаття 109 СК є законодавчим відображенням нового по-

гляду на проблему.

2. Розірвання шлюбу за наявності дітей є випробуванням

для всіх: чи зможуть жінка та чоловік, які були лдвома поло-

винками різних яблукы, зберегти взаємну повагу як до матері

та батька дитини, чи зможуть забезпечити дитині максимум

психологічної та матеріальної захищеності?

Стаття 109 СК створює правову передумову для забезпечен-

ня такої можливості.

Якщо ті, хто мають дитину, бажають розірвання шлюбу,

їхній вибір слід поважати. Тому суд не уповноважується на

з'ясування причин подання заяви про розірвання шлюбу та

вжиття заходів щодо їх примирення. Проте суд зобов'язаний

сконцентрувати увагу на влаштуванні подальшого життя ди-

тини, батьки якої бажають розлучитися, відповідно до пода-

ного ними договору.

3. Закон встановлює один місяць для роздумів. Цього часу

достатньо, щоби звірити відповідність заяви про розірвання

шлюбу до своїх життєвих планів на майбутнє.

4. Частина перша статті 109 СК визначає обов'язкові умо-

ви договору між матір'ю та батьком дитини, до яких віднесені

умови щодо:

1) місця проживання дитини;

2) участі того з батьків, хто проживає чи проживатиме ок-

ремо від дитини, у її утриманні;

3) здійснення тим з батьків, хто проживає чи проживатиме

окремо від дитини, права на особисте її виховання.

5. Може статися, що після розірвання шлюбу батьки і на-

далі проживатимуть в одному помешканні. Виїзд одного із ба-

тьків з попереднього місця проживання не є обов'язковою

умовою договору. Однак місце проживання дитини в договорі

має бути обумовлене.

6. У договорі має бути зазначена участь одного з батьків в

утриманні дитини. Якщо обов'язок батька щодо утримання

дитини припинився у зв'язку з укладенням договору про пе-

редачу нерухомості (стаття 190 СК), ця обставина має бути

відображена у договорі. Якщо у договорі визначено розмір

15-3-132

227

РОЗДІЛ II