Глава 8

цим норма частини другої статті 73 СК стосується лише тієї си-

туації, коли договір укладено одним із подружжя.

Існує ціла низка договорів, які можуть бути укладені од-

ним із подружжя лише з письмового дозволу другого. Якщо

такого дозволу не було, на другого з подружжя не можуть ляг-

ти обов'язки за цим договором.

П. позичила у своєї сестри 5 тис. грн. для придбання автомо-

біля. Машина була куплена і передана у користування сім'ї.

Однак П. невдовзі загинула, а її чоловік відмовився поверну-

ти борг.

Договір позики був укладений в інтересах сім'ї, а тому борж-

никами має вважатися подружжя. За вимогою кредитора стяг-

нення може бути накладено на спільне майно подружжя.

Якби ці гроші були загублені, то обов'язок повернення по-

зики також був би спільним обов'язком подружжя. Ставши з

моменту передачі грошей їх власниками, дружина і чоловік

несуть ризик їх випадкової втрати. Якщо ж гроші були про-

грані чи іншим чином свідомо використані не на потреби

сім'ї, зобов'язаним за договором є лише той з подружжя, хто

його підписав.

6. Той з подружжя, хто заподіяв шкоду майну або особі ін-

шого громадянина, сам відповідає перед ним. Тому за вимогою

потерпілого стягнення не може бути накладено на майно дру-

жини чи чоловіка заподіювача шкоди.

Інша справа, якщо судом буде встановлено, що за гроші,

одержані в результаті розбою чи крадіжки, куплено будинок,

який зареєстрований на ім'я другого з подружжя. Хоча цей

будинок формально вважається об'єктом права спільної су-

місної власності подружжя, насправді він не є таким, а тому

за вимогою потерпілого від цього злочину на нього може бути

накладено стягнення.

7. Частина третя статті 73 СК стосується лише одного із ви-

падків заподіяння шкоди одним із подружжя. Якщо шкода

заподіяна автомобілем, яким керував один із подружжя, дру-

гий із подружжя, хоча є його співвласником, не вважається

володільцем джерела підвищеної небезпеки, оскільки не здій-

162

Стаття 74

снював діяльності, яка таїть у собі підвищену небезпеку, а от-

же, не зобов'язаний до відшкодування цієї шкоди.

Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які прожива-

ють однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі

між собою

1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю,

але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ни-

ми за час спільного проживання, належить їм на праві

спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено пись-

мовим договором між ними.

2. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної влас-

ності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між

собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

1. У різні часи вітчизняної історії тривале проживання

жінки та чоловіка без зареєстрованого шлюбу мало різні назви:

лжиття на віруы, лфактичний шлюбы, лфактичні шлюбні від-

носиниы. Останнім часом його стали називати лцивільним

шлюбомы, хоча за радянським законодавством 30-х років ци-

вільним називався шлюб, зареєстрований в органі ЗАГСу, на

противагу шлюбові церковному, заснованому на акті вінчан-

ня.

У різні часи за назвою стояло ставлення суспільства та дер-

жави до осіб, які свідомо вибрали саме таку форму організації

свого сімейного життя або були змушені до цього за певних

обставин. Однак те, що проживання жінки та чоловіка було

сім'єю, не викликало сумніву.

Кодекс законів про шлюб, сім'ю та опіку РСФРР 1926 р.

увійшов у історію тим, що надав юридичного значення факти-

чним шлюбним відносинам. Це означало, що фактичне спів-

життя, тобто коли особи жили спільно однією сім'єю, не при-

ховуючи своїх відносин, викликало наслідки, встановлені

для зареєстрованого шлюбу, - право на майно, нажите спіль-

но, та право на аліменти. Згодом судова практика прирівняла

фактичне подружжя і в правах на спадкування, одержання

пенсії та в праві на житло. На думку професора В. І. Бошка,

ЦІ норми спрямовувалися на захист жінок, які були в сімей-

пч.1ы163

РОЗДІЛ II