Глава 2

Стаття 16. Надання неповнолітнім батькам допомоги у здій-

сненні батьківських прав та виконанні батьків-

ських обов'язків

1. Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід

дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов'я-

зані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківсь-

ких прав та виконанні батьківських обов'язків.

1. Реєстрація шлюбу з неповнолітнім, запис неповноліт-

ньої особи матір'ю, батьком дитини є, відповідно до Цивіль-

ного кодексу України, підставою для набуття ними повної

цивільної дієздатності. Але, ставши повністю дієздатною,

особа не стає повнолітньою. Тому обов'язок батьків по її вихо-

ванню та утриманню не припиняється. Більше того, їм дода-

ється новий обов'язок, який завдяки цій статті стає не лише

морально-етичним, а й правовим.

Баба, дід з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобо-

в'язані надавати йому різнопланову допомогу, яку вимагає

відповідна ситуація. Таку допомогу слід розглядати певною

мірою як продовження обов'язку по вихованню дитини, але

вже як матері або батька, через передання власного досвіду

материнства та батьківства. Крім того, баба, дід є носіями

обов'язків перед своїми внуками. Тому, надаючи допомогу

своїй дитині, вони тим самим беруть участь у вихованні та

розвитку свого внука чи внучки. Відбувається безперервний

зв'язок поколінь як запорука міцності роду.

Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги

особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та

виконанні сімейних обов'язків

1. Орган опіки та піклування надає допомогу особі у

здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних

обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодек-

сом та іншими нормативно-правовими актами.

1. Потреба допомоги у здійсненні своїх сімейних прав та

виконанні сімейних обов'язків може виникнути насамперед у

тих, хто є неповнолітнім. Допомога таким особам з боку орга-

56

Стаття 18

ну опіки та піклування може бути різноманітною: у формі

юридичної консультації, бесіди з батьками чи іншими особа-

ми, з ким проживає дитина, звернень до відповідних органів

державної влади чи місцевого самоврядування, проведення

циклів навчальних занять лМолода мамаы, лМолодий татоы,

надання тимчасового притулку тощо.

Орган опіки та піклування вживає заходів щодо виявлення

тих, хто потребує опіки та піклування, щодо пошуку претен-

дентів на опікуна чи піклувальника. Орган опіки та піклуван-

ня має право сам звернутися до суду з позовом про стягнення

аліментів, відібрання дитини, позбавлення батьківських прав

тощо.

Орган опіки та піклування повинен контролювати стан ви-

ховання, умови проживання дітей у так званих неблагополуч-

них сім'ях, а також умови життя недієздатного і вживати від-

повідних заходів у разі виявлення порушень вимог закону.

Орган опіки та піклування має право давати настанови бать-

кам, опікунам, піклувальникам, перевіряти їх виконання.

2. Потрібен новий нормативно-правовий акт, який врегу-

лював би діяльність органів опіки та піклування відповідно

до обставин сьогодення.

Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів

1. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотир-

надцяти років, має право на безпосереднє звернення до су-

ду за захистом свого права або інтересу.

2. Суд застосовує способи захисту, які встановлені зако-

ном або домовленістю (договором) сторін.

Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є:

1) встановлення правовідношення;

2) примусове виконання добровільно не виконаного обо-

в'язку;

3) припинення правовідношення, а також його анулю-

вання;

4) припинення дій, які порушують сімейні права;

5) відновлення правовідношення, яке існувало до пору-

шення права;

6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, як-

що це передбачено цим Кодексом або договором.

57

РОЗДІЛ І_____________________________Глава 2

1. Захистом є застосування міри державного примусу до

особи, яка порушила чуже право або чужий інтерес. Органа-

ми захисту сімейних прав е суди, органи опіки та піклування,

нотаріуси.

Відповідно до статті 7 Європейської конвенції про здійс-

нення прав дітей (Страсбург, 25 січня 1996 р.) у справах, що

стосуються дитини, судовий орган має діяти швидко, уника-

ючи будь-яких невиправданих зволікань. У термінових випад-

ках суд повинен мати повноваження ухвалювати рішення,

які підлягають негайному виконанню.

2. Основною новелою цієї статті є надання дитині, якій ви-

повнилося чотирнадцять років, цивільної процесуальної діє-

здатності. Така дитина має право самостійно подати позовну

заяву на захист свого права або інтересу, зокрема позовну за-

яву про розірвання шлюбу чи визнання шлюбу недійсним, ви-

знання батьківства, стягнення аліментів, скасування усинов-

лення чи визнання усиновлення недійсним.

Така дитина має й усі процесуальні права позивача у про-

цесі. Вона може бути і відповідачем (наприклад, у справі про

визнання батьківства чи стягнення аліментів). Дитина, якій

виповнилося чотирнадцять років, може сама звернутися до

суду з заявою про надання їй права на шлюб (стаття 23 СК).

3. Способи захисту сімейних умов та інтересів можуть бути

визначені не лише законом, а й договором.

4. Стаття 18 СК містить перелік основних способів захисту

сімейних прав та інтересів, а саме:

1) встановлення правовідношення - цим способом захис-

ту є визнання батьківства, встановлення факту батьківства,

материнства. На підставі відповідного рішення суду виника-

ють права та обов'язки батька, матері щодо дитини. Тобто у

цій ситуації рішення суду як акт захисту є правовстановлюю-

чим документом;

2) примусове виконання добровільно невиконаного обов'яз-

ку - таким буде стягнення аліментів;

3) анулювання сімейного правовідношення (точніше, лква-

зіправовідношенняы) матиме місце у разі визнання недійсним

шлюбу, визнання недійсним усиновлення, а також виключен-

58

Стаття 18

ня імені особи як матері, батька з актового запису про наро-

дження дитини;

4) припинення сімейного правовідношення - цим способом

захисту є розірвання шлюбу, скасування усиновлення, при-

пинення права на аліменти, поділ майна, яке було спільною

власністю подружжя. Підставою для припинення значного

обсягу правовідносин між матір'ю, батьком та дитиною є по-

збавлення батьківських прав;

5) припинення дій, які порушують сімейні права, - про це

може йти мова у разі повернення викраденої дитини, усунен-

ня перешкод, які чинилися одному із батьків у здійсненні йо-

го права на особисте виховання дитини;

6) відновлення правовідношення, яке існувало до пору-

шення права, - цей спосіб захисту застосовується, як пра-

вило, одночасно із припиненням дій, які порушували сімей-

ні права, в той час як припинення таких дій може як спосіб

захисту бути застосоване окремо. Відновленням правовід-

ношення слід вважати поновлення батьківських прав, повер-

нення дитини, яка була відібрана від батьків без позбавлен-

ня їх батьківських прав;

7) новелою Сімейного кодексу є можливість відшкодування

матеріальної шкоди (збитків) та моральної шкоди тим, хто

порушив сімейні права особи. Однак таке відшкодування мож-

ливе не завжди, а лише в окремих випадках, передбачених

цим Кодексом або договором. У зв'язку з цим відшкодування

матеріальної та моральної шкоди не є загальним способом за-

хисту в сімейному праві. Відшкодування матеріальної і мо-

ральної шкоди передбачено у статтях 157, 159 цього Кодексу.

При визначенні підстав виникнення права на таке відшкоду-

вання та розміру відшкодування мають застосовуватися від-

повідні норми Цивільного кодексу України.

У статті 31 СК передбачена можливість відшкодування ма-

теріальної шкоди у зв'язку зі лзривомы заручин. Відмова від

шлюбу не є протиправною поведінкою, тому обов'язок від-

шкодовувати збитки не пов'язаний з виною, а отже, не може

вважатися відповідальністю;

8) способом захисту є й стягнення неустойки, передбачене

у статті 196 СК, за прострочення сплати аліментів.

59

РОЗДІЛ І_____________________________Глава 2

5. Орган опіки та піклування виконує функцію захисту то-

ді, коли розглядає спір між батьками про прізвище, ім'я ди-

тини або про участь того, хто проживає окремо від дитини,

у її вихованні.

6. Нотаріус є органом захисту сімейних прав тоді, коли ро-

бить виконавчий напис на договорі, у якому встановлений на-

лежний до сплати розмір аліментів на дитину (стаття 189 СК)

чи на одного з подружжя (стаття 78 СК).

7. Органом захисту сімейних прав та інтересів можна на-

звати і органи реєстрації актів цивільного стану, які відповід-

но до статті 39 СК анулюють актовий запис про шлюб, зареєс-

трований з порушенням вимог закону.

8. Відповідно до статті 55 Конституції України, кожен має

право будь-якими не забороненими законом засобами захи-

щати свої права і свободи від порушень і протиправних пося-

гань. Тобто кожному, в тому числі і тому, хто є учасником

сімейних відносин, надано право на самозахист.

Самозахистом є вчинення самою особою, право якої пору-

шено, дій, спрямованих на відновлення свого права.

Засобами самозахисту не можуть бути дії, заборонені зако-

ном.

У разі викрадення дитини батьки мають право на погоню

за злочинцем, на відібрання у нього дитини за допомогою

сили.

Проте, якщо матір, з якою проживає дитина, перешкоджає

батькові бачитися з нею, батько не має права ламати двері,

щоби відстояти своє право на особисте виховання дитини.

Стаття 19. Участь органу опіки та піклування у захисті

сімейних прав та інтересів

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, особа має

право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних

прав та інтересів до органу опіки та піклування.

2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим

до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його ви-

несення заінтересована особа не звернулася за захистом

своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаче-

ного частиною другою статті 170 цього Кодексу.

60

Стаття 19

3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування

не позбавляє особу права на звернення до суду.

У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклу-

вання припиняє розгляд поданої йому заяви.

У разі звернення з позовом до суду припиняється вико-

нання рішення органу опіки та піклування.

4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з бать-

ків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позба-

влення та поновлення батьківських прав, побачення з ди-

тиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав,

відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на

підставі закону або рішення суду, управління батьками

майном дитини, скасування усиновлення та визнання йо-

го недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклу-

вання.

5. Орган опіки та піклування подає суду письмовий ви-

сновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей,

одержаних у результаті обстеження умов проживання ди-

тини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дити-

ною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших

документів, які стосуються справи.

6. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та

піклування, якщо він є недостатньо обЄрунтованим, супе-

речить інтересам дитини.

1. Орган опіки та піклування можна вважати попередньою

ланкою розв'язання спору між батьками щодо дитини, але

звернення за захистом до нього є правом, а не обов'язком.

Спір щодо дитини один із батьків може передати на розгляд

органу опіки та піклування без згоди другого з батьків. Той із

батьків, хто заперечує проти розгляду спору органом опіки та

піклування, може звернутися до суду.

2. Процедура розгляду органом опіки та піклування спорів

Щодо дитини не врегульована, її слід було би визначити у спе-

ціальному законі.

3. Орган опіки та піклування може розглядати спір між ба-

тьками щодо імені (стаття 146 СК), прізвища дитини (стат-

тя 145 СК), участі того з батьків, хто проживає окремо від ди-

тини, у її вихованні (стаття 158 СК).

РОЗДІЛ І_____________________________Глава 2

4. Якщо спори щодо дитини, які визначені у частині чет-

вертій статті 19 СК, розглядаються судом, закон встановлює

дві форми участі органу опіки та піклування: 1) подання суду

висновку про шляхи вирішення спору та 2) участь його пред-

ставника у судовому засіданні.

Висновок органу опіки та піклування має базуватися на ре-

тельному з'ясуванні обставин справи.

Висновок органу опіки та піклування є рекомендаційним.

Суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган

опіки та піклування. Суд має право зобов'язати орган опіки

та піклування провести додаткове обстеження, зосередити

увагу на окремих питаннях. Представник органу опіки та

піклування може у суді не підтримати висновок цього органу,

у цьому разі слушною є пропозиція про необхідність повтор-

ного розгляду питання органом опіки та піклування.

Стаття 20. Застосування позовної давності до вимог, що ви-

пливають із сімейних відносин

1. До вимог, що випливають із сімейних відносин, позо-

вна давність не застосовується, крім випадків, передбаче-

них частиною другою статті 72, частиною другою статті

129, частиною третьою статті 138, частиною третьою стат-

ті 139 цього Кодексу.

2. У випадках, передбачених частиною першою цієї

статті, позовна давність застосовується судом відповідно

до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено

цим Кодексом.

1. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України по-

зовною давністю є строк, протягом якого особа, право якої по-

рушено, може звернутися до суду з вимогою про захист.

До вимог, що випливають із цивільних відносин, позовна

давність застосовується завжди, крім випадків, встановлених

законом. До сімейних відносин, навпаки, позовна давність не

застосовується, крім випадків, встановлених законом. У зв'яз-

ку з цим позови про розірвання шлюбу, визнання шлюбу не-

дійсним, стягнення аліментів, відібрання дитини, скасування

усиновлення тощо можна подати до суду незалежно від часу

виникнення підстав для звернення до суду.

62

Стаття 20

2. Позовна давність поширена лише на чотири види вимог:

1) на вимогу про поділ майна, що є об'єктом права спільної

сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними розірва-

но, - 3 роки (стаття 72);

2) на вимогу про визнання батьківства того, хто вважає се-

бе батьком дитини, народженої жін-кою, яка перебуває у

шлюбі, - 1 рік (стаття 129);

3) на вимогу матері про виключення запису про її чоловіка

як батька з актового запису про народження дитини - 1 рік

(стаття 138);

4) на вимогу жінки, яка вважає себе матір'ю дитини, про

визнання її материнства - 1 рік (стаття 139).

Сімейний кодекс не передбачає поширення позовної давнос-

ті на вимогу про стягнення неустойки за прострочення сплати

аліментів, у зв'язку з чим відповідна вимога може бути

пред'явлена у будь-який час.

3. У разі застосування позовної давності до вимог, що ви-

пливають із сімейних відносин, враховуються норми Цивіль-

ного кодексу щодо зупинення та переривання позовної давно-

сті, а також наслідків подання позову після спливу позовної

давності.

4. Позовна давність стосовно вимог, які випливають із сі-

мейних правовідносин, завжди починаються від дня, коли

особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого пра-

ва або інтересу. Єдине застереження міститься у статті 72 СК:

незважаючи на можливе порушення права спільної сумісної

власності, позовна давність розпочинається лише за умови ро-

зірвання шлюбу.

63

Розділ II

ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ

ПОДРУЖЖЯ