Глава 11

жя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з

них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

1. Мотив, причина, привід та підстава розірвання шлюбу -

це різні поняття. За статтею 40 КпШС суд повинен був уста-

новити лдійсні мотиви розлученняы.

Мотив - це усвідомлений стимул до певної поведінки, зу-

мовлений потребою задоволення своїх інтересів. Це - фактор

суб'єктивний, завжди пов'язаний з бажанням чи небажанням

чогось, тому дійсних чи недійсних мотивів не буває.

Привід - це завжди зовнішня, іноді випадкова обставина,

яка, пройшовши через свідомість особи, стимулює її до певної

поведінки. Приводом може бути чергове повернення чоловіка

додому у нетверезому стані чи знайомство з іншою особою.

Мотив не відіграє вирішальної ролі при вирішенні справи

про розірвання шлюбу. Основне значення має встановлення

причин розладу подружніх відносин, які можуть бути справж-

німи, глибинними і поверховими. Так, якщо у позовній заяві

позивач зазначає, що причиною звернення до суду є відсут-

ність спільних поглядів на життя, то справжня причина може

бути захована в інтимній сфері відносин. Тому суду належить

з'ясувати саме дійсні причини пред'явлення позову про ро-

зірвання шлюбу, але лише у тій мірі, в якій це реально мож-

ливо.

З'ясування фактичних взаємин подружжя потребує такту,

уваги, поваги, і, звичайно, часу, якого у судді обмаль. Тому

часто з'ясовується лише лверхній шары взаємин подружжя.

Чи зобов'язаний суд лдокопуватисяы до істинної причини

конфлікту? Навряд чи слід скеровувати суди до цього, адже

кожен має право на таємницю свого особистого життя, а от-

же, на право мовчати щодо певних обставин.

Оскільки відповідно до Цивільного процесуального кодек-

су України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог та запере-

чень, такі докази має подати і позивач у справі про розірван-

ня шлюбу.

2. Частина друга статті 110 СК дещо по-іншому формулює

підставу для розірвання шлюбу.

236

Стаття 113

За статтею 40 КпШС такою підставою була лнеможливість

дальшого спільного життя подружжя і збереження сім'їы. Од-

нак із розірванням шлюбу не завжди розпадається сім'я. Як-

що є діти, то сім'я лише зменшується кількісно, і не завжди,

до речі, погіршується якісно.

Як і у статті 40 КпШС, у статті 112 СК підстава для ро-

зірвання шлюбу сформульована як загальний оцінювальний

критерій, який дає суду можливість розглянути усі сфери по-

дружніх відносин і прийняти рішення з врахуванням ін-

тересів дітей та кожного з подружжя.

Стаття 113. Право на вибір прізвища після розірвання шлюбу

1. Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстра-

цією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі

іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне

прізвище.

1. У статті 113 СК надано можливість тому, хто при реєст-

рації шлюбу змінив своє прізвище, повернутися до дошлюб-

ного прізвища або продовжувати і надалі іменуватися шлюб-

ним прізвищем. У зв'язку з цим колишній чоловік не може

заперечувати проти того, щоб його колишня дружина імену-

валася і надалі лйогоы прізвищем, тобто тим, яке вона вибра-

ла при реєстрації шлюбу, і яке давно стало й її прізвищем. От-

же, вирішення питання про те, яким прізвищем іменуватися

після розірвання шлюбу - шлюбним чи дошлюбним, є ви-

ключним правом того, хто у зв'язку із шлюбом змінив своє

прізвище.

Після розірвання шлюбу X. продовжувала користуватися

шлюбним прізвищем - Іваненко. Через два роки після ро-

зірвання шлюбу вона народила дитину. У свідоцтві про наро-

дження дитини у графі лБатькоы було записано лІваненкоы,

а ім'я і по батькові батька зі слів матері було записано - Де-

нис Сергійович. Саме таким було ім'я та по батькові її

колишнього чоловіка. Колишній чоловік звернувся до суду,

вважаючи запис себе батьком дитини незаконним.

Він не мав рації, оскільки прізвище, ім'я та по батькові

батька дитини було записано у повній відповідності з прави-

лом статті 135 СК.

9Я7

РОЗДІЛ II____________________________Глава 11

Нинішнє прізвище матері Іваненко, яке було колись обране

нею при реєстрації шлюбу, є її прізвищем. Називати ним свою

дитину - це не лише право, а й єдина, за певних умов, мож-

ливість, передбачена законом. Що ж до повного співпадіння

прізвища, імені та по батькові особи, записаної батьком, та

колишнього чоловіка матері дитини, то це має вважатися ви-

падковістю, яка не створює для нього жодних правових на-

слідків, окрім, звичайно, певних душевних хвилювань.

Стаття 114. Момент припинення шлюбу у разі його розірвання

1. У разі розірвання шлюбу державним органом реєст-

рації актів цивільного стану шлюб припиняється у день

винесення ним відповідної постанови.

2. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у

день набрання чинності рішенням суду про розірвання

шлюбу.

1. Стаття 44 КпШС містила загальне правило щодо часу

припинення шлюбу: лШлюб вважається припиненим з мо-

менту реєстрації розлучення в органах запису актів грома-

дянського стануы.

Рішення суду, у резолютивній частині якого було записано

лшлюб розірватиы, вступало у законну силу, як і всі рішення

суду, після спливу строку на його оскарження - 10 днів. Од-

нак наявність такого рішення суду ще не припиняло шлюбу.

Потрібен був завершальний етап - звернення до органу

ЗАГСу (РАГСу) про реєстрацію розірвання шлюбу і одержан-

ня свідоцтва про розірвання шлюбу.

Було чимало випадків, коли після судового рішення мина-

ли роки, але шлюб, часто лише формально, але продовжував

існувати, оскільки ніхто з подружжя не одержав свідоцтва

про розірвання шлюбу. лОстанній шанс до примиренняы, -

так охарактеризував цю ситуацію професор М. Г. Свердлов.

Стаття 44 КпШС мала свої плюси та мінуси, але юридична

суть рішення суду про розірвання шлюбу полягала фактично

не у розірванні шлюбу, а у визнанні неможливості спільного

проживання подружжя і наданні не лише позивачеві, а й від-

повідачеві права на розірвання шлюбу, за прикладом того, як

238

Стаття 115

закон надає це право тому, чий чоловік чи дружина засудже-

ний до позбавлення волі1.

Вийти із цього законодавчого лтупикаы можна було двома

шляхами: або визнати, що рішення суду шлюбу не розриває,

а лише надає подружжю право на розірвання шлюбу, або ви-

знати за рішенням суду про розірвання шлюбу правоприпи-

няючу силу, пов'язавши момент розірвання шлюбу з момен-

том набрання цим рішенням законної сили.

Кожен з цих шляхів мав свої переваги, а отже, право на

включення до Сімейного кодексу, але перевага була віддана

другому. Вагомим аргументом при цьому було те, що саме так

визначено момент розірвання шлюбу у законах усіх держав

Західної Європи.

2. Момент припинення шлюбу визначений у статті 114 СК

залежно від того, ким розривається шлюб. Якщо шлюб розри-

вається органом реєстрації актів цивільного стану, цей орган

виносить відповідну постанову і на її підставі видає свідоцтво

про розірвання шлюбу. Якщо шлюб розривається судом, мо-

ментом його припинення є день набрання чинності рішенням

суду. За допомогою цієї правової норми рішенню суду лшлюб ро-

зірватиы надано такої правової ваги, яка відповідає його назві.

Отже, набрання чинності рішенням суду про розірвання

шлюбу є самодостатньою підставою для припинення шлюбу.

Це нововведення сприятиме більш виваженому підходу щодо

звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Стаття 115. Реєстрація розірвання шлюбу

1. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бу-

ти зареєстроване в державному органі реєстрації актів ци-

вільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка.

2. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про ро-

зірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Мініст-

рів України.

1. У статті 115 СК продовжена законодавча традиція щодо

обов'язкової державної реєстрації розірвання шлюбу, здійс-

Ромовская 3. В. Загцита в советском семейном праве.

1985. - С. 81.

- Львов,

РОЗДІЛ II