Тема 7. Цивільний позов у кримінальному процесі

Завдання до самостійної роботи

Час – 6 годин.

Мета заняття: довести доцільність розгляду цивільного позову разом з кримінальною справою; набути навичок обчислення розміру заподіяної шкоди та її відшкодування

Опорні поняття: цивільний позов, цивільний позивач, цивільний відповідач, шкода, потерпіла особа

Питання, які необхідно проробити під час самостійної роботи:

1. Поняття та значення цивільного позову в кримінальному процесі.

2. Підстави, предмет і особливості доказування цивільного позову в кримінальній справі.

3. Кримінально-процесуальні засоби забезпечення цивільного позову.

Методичні рекомендації

Готуючись до першого питання, слухачі повинні усвідомити, що завдання кримінального процесу полягають не лише у призна­ченні покарання особі, котра вчинила злочин, але й в усуненні наслідків злочину, зокрема пов'язаних з порушенням майнових прав громадян, підприємств, установ, що потерпіли від вчинення злочину. Одним із засобів, що спрямовані на усунення злочин­них наслідків у вигляді майнової шкоди, є цивільний позов (ст. 28 КПК).

Цивільний позов у кримінальному процесі - це вимога потерпі­лої особи, котра зазнала матеріальної (майнової) шкоди від злочину, уповноваженого нею представника чи в її інтересах прокурора до підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного або осіб, які несуть майнову відповідальність за його дії, про відшкодування цієї шкоди, що заявлена органу дізнання, слідчому, прокурору, судді (суду) у кримінальній справі до початку судового слідства.

Сумісний розгляд судом кримінальної справи та цивільного позову про відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином, створює низку переваг, а саме:

• сприяє повноті, всебічності та об'єктивності дослідження обставин кримінальної справи;

• прискорює процес відновлення порушених злочином майно­вих прав;

• сприяє більш повному та швидкому здійсненню доказування позову й встановленню осіб, котрі зобов'язані нести цивільно-правову відповідальність за його заподіяння;

• створює оптимальний процесуальний режим для суду і сторін;

• звільняє цивільного позивача та цивільного відповідача від сплати державного мита.

Для відповіді на друге запитання слід знати, що цивільний позов у кримінальній справі має два елементи: предмет та підстави.

Предметом цивільного позову (перший елемент) у криміналь­ній справі може бути вимога щодо відшкодування збитків, завданих майну, і матеріальних збитків, що виникли через завдання шкоди особі.

Підстава позову - це сукуп­ність фактичних юридично значущих обставин (юридичних фактів), з котрими матеріальний закон пов'язує виникнення право­відносин між посадовими особами та особами, зобов'язаними його відшкодувати (обвинуваченим, цивільним відповідачем), і з яких позивач пред'являє свою матеріальну-правову вимогу. За загальним визнанням, підставою цивільного позову в криміналь­ній справі є такі фактичні дані та юридичні факти:

а) підстави цивільного позову;

б) розмір цивільного позову;

в) особа, якій злочином завдано матеріальних збитків;

г) особа, яку може бути визнано цивільним позивачем;

ґ) особа, що несе матеріальну відповідальність відповідно до позову;

д) вина цивільного відповідача;

є) вина потерпілого у сприянні виникненню чи збільшенню матеріальної шкоди;

є) матеріальне становище обвинуваченого;

ж) матеріальне становище цивільного відповідача.

Доказування цивільного позову, який був заявлений у криміналь­ній справі, відбувається за правилами, встановленими кримінально-процесуальним законом. Це означає, що обов'язок доказування характеру та розміру шкоди, заподіяної злочином, покладається на орган, який провадить розслідування в кримінальній справі.

Для відповіді на третє запитання плану слід звернути увагу на те, що слідчий за клопотанням цивільного позивача або за власною ініціативою зобов'язаний вжити заходів стосовно забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можли­вого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постано­ву (ч. 1 ст. 125 КПК України).

Забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться накладенням арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не містилося, а також через вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на вклади зазначених осіб провадиться тільки за рішенням суду.

Майно, на яке накладено арешт, описується й може бути передано на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам до набрання вироком законної сили. Особи, котрим передано майно, попереджуються під розписку про кримінальну відповідальність за його незбереження.

Відповідно до частин 1 та 4 ст. 29 КПК України, вжиття заходів щодо забезпечення цивільного позову, а також можли­вої конфіскації майна обвинуваченого - це не право, а обов'язок органу дізнання, слідчого та прокурора.