Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Rab_progr_kriminalny_protses_FZDN.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
02.09.2019
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

1. Особливості, що виявляються в стадії порушення кримінальної справи:

  1. наявність у особи психічної хвороби не є підставою до відмови в порушенні кримінальної справи;

  2. не може бути прийнято рішення про порушення кримінальної справи щодо особи, у якої в цій стадії встановлено психічну хворобу. В такому разі справу порушують за фактом вчинення суспільно небезпечного діяння.

2. Особливості, що виявляються в стадії досудового слідства:

  1. слідчі дії можуть проводитися без участі неосудної особи (якщо за висновком експерта або довідкою лікаря психічне захворювання особи перешкоджає її участі у слідчих діях);

  2. не складають постанову про притягнення як обвинуваченого щодо неосудного, бо він не є суб'єктом злочину. Щодо обмежено осудного таку постанову складають, йому пред'являється обвину­вачення (ст. 144 КПК), але з обов'язковою участю захисника;

  3. неосудного, який становить суспільну небезпеку, беруть під варту. Підставою до обрання цього запобіжного заходу є дані про те, що особа може продовжувати вчиняти суспільно небезпечні діян­ня. Інші запобіжні заходи щодо неосудного не обирають, бо особа, не усвідомлюючи свої дії, все одно їх порушуватиме. Щодо обме­жено осудного обирають будь-які запобіжні заходи;

  4. цивільний позов пред'являють до осіб, котрі несуть матеріаль­ну відповідальність за діяння опікуваних ними психічно хворих;

  5. неосудна особа може за рішенням слідчого не брати участі в ознайомленні з матеріалами досудового слідства (тоді з цими матеріалами ознайомлюється тільки захисник). Обмежено осудні та осудні особи, які брали участь у вчиненні забороненого кримінальним законом діяння разом із неосудною особою, озна­йомлюються із матеріалами справи у загальному порядку (ст. 218 КПК);

6) по закінченні досудового слідства складають не обвинуваль­ний висновок, а постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (форма постанови схожа із формою обвину­вального висновку). Додатки до постанови такі самі, як і до обви­нувального висновку.

Відповідаючи на п’яте навчальне запитання, необхідно вказати, що особливості судового провадження полягають у наступному:

1. У справах про застосування примусових заходів медичного характеру немає стадії попереднього розгляду справи суддею, тому:

  • справу суддя (якщо погодиться із постановою слідчого, за­твердженою прокурором) відразу вносить безпосередньо в судове засідання;

  • за позитивного вирішення питання про достатність доказів для вирішення справи про застосування заходів суддя складає поста­нову, а суд — ухвалу, в яких вирішуються й інші питання, пов'язані з підготовкою справи до слухання в судовому засіданні:

  • про список осіб, яких належить викликати в судове засідання;

  • про витребування додаткових доказів;

  • про клопотання, заявлені учасниками процесу;

  • інші питання, зазначені в ст. 253 КПК.

2. Участь особи, щодо якої розглядають кримінальну справу, не є обов'язковою і може мати місце лише в тому разі, якщо цьому не заважає характер її хвороби (в іншому випадку в судове засідання викликають законного представника неосудного, якому суд забез­печує можливість:

— ознайомитися з матеріалами кримінальної справи;

  • брати участь у судовому розгляді;

  • подавати докази;

  • заявляти відводи;

  • заявляти клопотання.

Суд може допитати законного представника як свідка.

  1. Особа, щодо якої розглядають справу, дає пояснення (а не показання), тому дані, що в них містяться, не є доказами; на них не можна посилатися у постанові чи ухвалі.

  2. Не провадять судові дебати; замість них суд заслуховує висно­вок прокурора і думку захисника.

  1. Психічно хворому не надають останнє слово.

  1. Суд виносить ухвалу (суддя — постанову), а не вирок.

7. Якщо суспільно небезпечне діяння вчинено осудною особою (підсудним) і неосудною (обмежено осудною), то справу можуть розглядати в одному судовому засіданні з дотриманням вимог КПК, що встановлюють порядок провадження у суді (судовий розгляд) щодо осудних і неосудних осіб. Вирок щодо підсудного та ухвалу (постанову) щодо неосудного чи обмежено осудного постановляють одночасно (постанова Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 1982 р. № 2 "Про судову практику по застосуванню приму­сових заходів медичного характеру").

  1. Цивільний позов у цих справах не розглядають. В ухвалі суду (постанові судді) зазначають, що питання про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної неосудною (обмежено осудною) особою, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

  2. Суд не повинен допускати ніякого спрощення під час розгляду справ про застосування примусових заходів медичного характеру.

Готуючись до останнього запитання, необхідно знати, що суд за результатами розгляду кримінальної справи щодо неосуд­ного або обмежено осудного може постановити такі рішення:

1. Про застосування примусових заходів медичного характеру (їх види регламентовано ст. 94 КК) із вказівкою, яких саме (термін застосування не вказують). Це рішення формулюється в ухвалі суду (постанові судді), в якому окрім відображення відповідей на питання, зазначені в ст. 420 КПК: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого порушено кримінальну справу; чи вчинене це діяння особою, щодо якої розглядалася справа; чи вчинила ця особа діяння в стані неосудності (обмеженої осудності); чи слід застосовувати до неї примусові заходи медичного характеру і які саме, має міс­титися:

  • формулювання суспільно небезпечного діяння, визнаного судом встановленим;

  • посилання на перевірені в судовому засіданні докази;

  • мотиви прийнятого рішення.

Призначаючи примусове лікування, суду необхідно винести ух­валу (судді — постанову) про скасування з часу доставлення не­осудного (обмежено осудного) до лікувального закладу запобіжного заходу, якщо його було застосовано.

2. Про закриття кримінальної справи, якщо:

  • суд визнає за непотрібне застосовувати згадані заходи у зв'язку з тим, що особа не є суспільно небезпечною (суд вправі передати особу на піклування родичам чи опікунам за обов'язкового лікар­ського нагляду);

  • не буде доказано вчинення суспільно небезпечного діяння цією особою.

3. Про направлення справи для досудового слідства в загальному порядку (якщо неосудність особи не встановлено в судовому за­сіданні).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]