Тема 21. Провадження в суді апеляційної інстанції

Завдання для самостійної роботи

Час – 6 годин.

Опорні поняття: апеляція, апеляційна інстанція, перевірка рішень суду

Оскільки вказана робоча навчальна програма розрахована на підготовку спеціалістів для органів досудового слідства та оперативних підрозділів, то за темами, які присвячені судовим стадіям кримінального процесу передбачена одне лише аудиторне лекційне заняття. Однак, рід навчальних питань цих тем виносяться на іспит. Тому вкрай важливо їх вивчити під час самостійної підготовки..

Теоретичні питання:

1. Поняття, значення та загальні положення стадії апеля­ційного провадження.

2. Характеристика стадії апеляційного провадження.

1. Завдання стадії.

2. Учасники стадії.

3. Процесуальні засоби діяльності в стадії.

4. Етапи стадії.

5. Кінцеві рішення стадії.

Методичні рекомендації

Апеляційне провадження — це стадія кримінального процесу, змістом якої є перегляд за апеляціями сторін рішень місцевих судів, що не набрали чинності.

Апеляційне провадження не є обов'язковою стадією криміналь­ного процесу. Вона має місце, тільки якщо хтось із представників сторін реалізує своє диспозитивне право на оскарження рішення суду першої інстанції.

Стадія апеляційного провадження має таке значення:

1. апеляційне провадження є додатковою гарантією справедли­вості рішення місцевого суду;

2. провадження в апеляційній інстанції є гарантією від неза­конного і необґрунтованого засудження підсудного або, навпаки, від залишення непокараними осіб, які вчинили злочини;

3. є гарантією прав і законних інтересів не тільки підсудного, а й потерпілого, цивільного позивача та інших учасників криміналь­ного процесу;

4. є формою судового контролю за діяльністю судів нижчого рівня;

1. формує єдину судову політику, сприяючи підвищенню якості досудового провадження і судового розгляду кримінальної справи. Таке функціональне призначення буде реалізовано тоді, коли в державі діятиме Апеляційний суд України. Створення цього суду передбачено ч. 6 ст. 25 Закону України "Про судоустрій України";

2. запобігає зверненню до виконання незаконних і необґрунтованих вироків;

3. забезпечує виправлення помилок, яких припустився суд першої інстанції.

Процесуальна діяльність у стадії апеляційного провадження від­повідає таким загальним положенням.

1. Свобода оскарження судових рішень. Зміст цього положення полягає в тому, що право на оскарження рішення суду першої інстанції є диспозитивним правом учасників (сторін), яким вони можуть вільно скористатися. Причому свобода учасників передба­чає самостійне вирішення питання як/про подання апеляції, її зміну та доповнення, так і про її відкликання.

2. Перевірка як законності, так і обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції перевіряє:

• правильність встановлення фактичних обставин справи;

• правильність застосування кримінального закону;

• дотримання норм кримінально-процесуального закону.

3. Перевірка законності та обґрунтованості судового рішення тіль­ки в межах поданої апеляції. Це загальне положення має винятки:

• не перевіряють висновки суду першої інстанції щодо фактич­них обставин кримінальної справи, які ніхто в судовому засіданні не оспорював і стосовно яких докази не досліджували (згідно з ч. 3 ст. 299 КПК сторони в судовому засіданні про це було поперед­жено);

• якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення.

4. Активна позиція апеляційного суду в доказуванні:

• проведення цим судом судового слідства (п. 1 ч. 1 ст. 358 КПК);

• можливість витребування додаткових доказів (п. 2 ч. 1 ст. 358 КПК);

• можливість давання доручень суду першої інстанції (п. 4 ч. 1 ст. 358 КПК).

5. Заборона погіршення — це недопустимість погіршення становища засудженого, виправданого порівняно із положенням, вста­новленим вироком.

Винятки із цього загального положення встановлено у:

• ч. 1 ст. 378 КПК, згідно з якою суд апеляційної інстанції, скасувавши вирок суду першої інстанції, вправі постановити свій вирок і:

• застосувати закон про більш тяжкий злочин, збільшити обсяг обвинувачення (за умови, що засудженому було пред'явлено об­винувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції);

• застосувати більш суворе покарання;

• скасувати необґрунтований виправдувальний вирок суду першої інстанції;

• скасувати рішення суду першої інстанції про звільнення за­судженого від відбуття покарання;

Такі рішення суд апеляційної інстанції може прийняти тільки за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представ­ника було поставлено питання про скасування вироку саме з цих підстав.

6. Короткостроковість термінів подання апеляції. Апеляцію пода­ють протягом 15 діб із моменту проголошення рішення суду першої інстанції, а засуджений, який перебуває під вартою, — в той самий строк із моменту вручення йому копії вироку.

7. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції відбувається у відкри­тому засіданні (за винятком випадків, передбачених ст. 20 КПК).