16.4 Виробнича потужність підприємства: характеристика, види і фактори формування
Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (послуг, робіт) відповідно до встановленої номенклатури (асортименту) та її якості в умовах найбільш повного використання устаткування і виробничих площ, застосування прогресивної технології й організації виробництва. Виробнича потужність виміряється в тих одиницях, в яких вона планується і враховується. У більшості випадків це натуральні, умовно-натуральні і вартісні вимірники за видами продукції, що виготовляється.
Розрізняють три види виробничої потужності: проектну, фактично досягнуту, резервну. Виробничі потужності підприємства формуються під впливом безлічі факторів: номенклатури і якості продукції, кількості встановленого устаткування, розмірів і складу виробничих площ, можливого фонду часу роботи устаткування, трудомісткості продукції тощо.
Показниками ефективності використання виробничої потужності є:
1) коефіцієнт освоєння проектної потужності;
2) коефіцієнт використання фактично досягнутої потужності. Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства є ріст обсягів виробництва продукції.
Є два напрямки поліпшення використання виробничих потужностей.
1. Збільшення екстенсивного навантаження: скорочення простоїв устаткування і машин, підвищення змінності їхньої роботи, зниження питомої ваги непрацюючих машин і устаткування тощо.
2. Підвищення інтенсивного навантаження: технічне удосконалювання устаткування, підвищення якості вихідної сировини і матеріалів, впровадження нових технологій, використання прогресивних форм організації виробництва і праці.
При цьому необхідно враховувати дві важливі обставини: по-перше, використання факторів екстенсивного характеру не вимагає капіталовкладень, хоча має обмеження у вигляді календарного фонду часу; по-друге, використання факторів інтенсивного характеру вимагає значних капіталовкладень і практично не має обмежень за тимчасовим фактором.
Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників. Головним з них є:
номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;
кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;
прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється (послуг, що надаються).
Фактори, які впливають на величину виробничої потужностей. Процес формування і використання виробничої потужності складний і залежить від багатьох взаємопов’язаних факторів. Різниця між ними полягає у тому, що одні фактори впливають на збільшення виробничих потужностей, а інші дають змогу оцінити рівень її використання. Це зумовлює необхідність системного підходу до їх розгляду, що в кожному конкретному випадку визначив вплив на збільшення та використання виробничих потужностей і допоможе встановити між ними існуючі зв‘язки і джерела утворення резервів підвищення ефективності виробничих потужностей підприємств. Для вивчення факторів що впливають на величину виробничої потужності підприємства, необхідний аналіз і класифікація їх відповідно до оновлених елементів процесу виробництва – засобів праці, предметів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на дві групи: фактори які впливають на розширення фронту роботи, і фактори, які позначаються на підвищенні продуктивності технологічного устаткування і робочих місць.
Розширення фронту роботи залежить насамперед від кількості технологічного устаткування і робочих площ. Їх збільшення створює умови для розширення виробництва в просторі. Устаткування і робочі місця необхідно добирати так, щоб їхня структура відповідала структурі машиноміскості (трудомісткості) виробів, які виготовляються, тобто щоб був досягнутий максимальний рівень узгодженості продуктивності устаткування і пропускної здатності різних робочих місць. Певне співвідношення повинно існувати між виробничими потужностями дільниць і цехів підприємства.
Отже, виробнича потужність не відображає сумарної енергетичної потужності підприємства і не складається із сум потужностей окремих робочих машин. Вона залежить від рівня пропорційності який визначається відповідністю структури устаткування і робочих місць структурі машиномісткості (трудомісткості) виробів що виготовляються.
Однією із найважливіших умов виробництва, яке здійснюється системою машин, є дотримання норм і пропорцій між їх кількістю, розмірами і робочими швидкостями. Порушення принципу пропорційності в побудові системи машин призводить до зменшення масштабу виробництва порівняно з тим, який міг би бути при цій кількості машин і робочих місць, а також до зниження використання робочого апарату підприємства.
Вплив пропорційності на величину виробничої потужності підприємства зумовлюється і тим, що процес виготовлення продукції багатостадійний і здійснюється шляхом комбінування різнорідних машин, робочих міць, дільниць та цехів.
Визначаючи виробничу потужність, систему машин необхідно розглядати як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.
Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов‘язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування. Продуктивність машин і устаткування також залежить від якості предметів праці. Чим вища якість заготовок, напівфабрикатів, тим менше потрібно часу для їх обробки, тим більше підприємство зможе виготовити продукції, а отже, тим вища його виробнича потужність.
Значний вплив на збільшення продуктивності машин має удосконалення технологічного процесу. Впровадження прогресивної технології дає змогу інтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний, так і загальний час виготовлення виробу.
Кваліфікація працівників також впливає на продуктивність машин.
Систематичне підвищення загальної і технічної освіти, удосконалення виробничих навичок працівників підприємства і на цій основі підвищення рівня їхньої кваліфікації створює сприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці. Укомплектування підприємств кваліфікованими працівниками прискорює освоєння сучасної техніки, дає змогу максимально використовувати її потенційні можливості, ширше впроваджувати прогресивні технологічні процеси і тим самим систематично збільшувати виробничі потужності підприємств.
Отже, фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов’язані з усіма виробничими процесами виробничого процесу виробництва. Із засобами праці цей зв‘язок виявляється у кількісному і якісному аспектах, з предметами праці та самою працею - тільки в якісному.
Зростання виробничих потужностей підприємства, зумовлене дією факторів, що впливають на підвищення продуктивності технологічного устаткування робочих місць, знаходить своє відображення у величині машиномісткості (трудомісткості ) продукції, яка виготовляється. Знаючи величину і структуру машиномісткості (трудомісткості ) продукції, а також ступінь відповідності її структурі парку устаткування і робочих місць, можна визначити можливий приріст випуску продукції за рахунок використання резервів збільшення виробничої потужності окремих підрозділів і підприємства в цілому.
У загальному вигляді класифікація факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, зображена на рис. 16.3. Особливістю цих факторів є те, що для здійснення заходів, пов‘язаних з ними, потрібні капітальні вкладення.
Цілком іншу природу мають фактори, які впливають на використання виробничої потужностей. Заходи, пов‘язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають організаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. Ці фактори можна розділити на соціально-економічні і організаційно-технічні.
Кількісний вираз факторів які впливають на поліпшення використання виробничих потужностей, виявляється у співвідношенні часу роботи і часу втрат у плановому періоді. Ці фактори діють у сфері організації функціонування засобів праці в часі. Більш повному використанню виробничих потужностей сприяє скорочення часу непродуктивної роботи обладнання.
Втрати часу поділяються на регламентовані та не регламентовані. Регламентовані втрати часу (підготовчо-завершальні роботи, ремонт устаткування, обідні перерви, неробочі зміни і дні, а також вихідні дні) передбачені діючим нормативами.
Нерегламентовані втрати часу – цілозмінні та внутрішньозмінні простої устаткування. Цілозмінні простої, як правило, зумовлюються впливом соціально економічних факторів. Внутрішньозмінні простої залежать в основному від організаційно технічних факторів.
Аналіз суті й особливостей вияву факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей підприємства дає змогу дає змогу функціонально їх класифікувати на внутрішні і зовнішні.
Така класифікація може бути застосована при оцінці внутрішньо заводських резервів використання виробничих потужностей. Керуючись нею можна виявити резерви в їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їм кількісну оцінку.
Аналіз і класифікація факторів дають змогу чітко розмежувати такі поняття як «випуск продукції», «використання виробничої потужності», «розвиток виробничої потужності», а також сформулювати більш досконалі методологічні принципи обґрунтування виробничої потужності. Закономірність дії і впливу факторів, що впливають на величину і використання виробничих потужностей підприємств, не зазнає змін у зв‘язку з переходом до ринкових умов. Більше того, вони є методологічною передумовою виявлення ефективного використання наявних резервів в обох аспектах (величини і рівня використання), оскільки саме в ринкових умовах мобілізація внутрішніх резервів збільшення і поліпшення використання виробничих потужностей підприємства виступає важливим фактором підвищення ефективності їх роботи.
Рисунок 16.3 – Класифікація факторів, що визначають величину
виробничої потужності підприємства
Широке розгортання ринкових відносин, підвищення рівня інтенсифікації виробництва зумовлюють необхідність більш повного й оперативного залучення до господарського обігу резервів виробничих потужностей. Це вимагає розробки ефективних заходів і методів їх виявлення на всіх стадіях виробничого процесу з врахуванням використання величини виробничої потужності підприємства і його підрозділів.
При обчисленні потужності важливо враховувати якісні характеристики потужнісних ресурсів. З цією метою мають бути створенні два класифікатори: устаткування і робочих місць.
Важливим моментом в удосконаленні методів визначення виробничих потужностей є отримання вихідної інформації шляхом застосування уніфікованих форм. Уніфікація форм охоплює два напрямки:
встановлюються єдині форми, в яких представленні розрахунки виробничих потужностей усіх видів виробництв;
виділяється строго визначена сукупність форм, в яких представленні розрахунки виробничих потужностей підрозділів різних видів ієрархії: низького рівня і високого рівня.
Виробнича потужність підприємства є величиною змінною. Вона залежить від умов діяльності підприємства і встановлюється тільки на певний момент.
Основним завданням розрахунку виробничої потужності підприємства є визначення потенціальної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, а також виявлення і використання резервів пов’язаних з технічним прогресом і удосконаленням організації виробництва з метою збільшення випуску продукції.
Це завдання може бути забезпечене шляхом впровадження в практику якісно нових методів обчислення виробничих потужностей із застосуванням сучасної електронно-обчислювальної техніки.
Своєю чергою використання електронно-обчислювальних машин і нових методів обчислення виробничих потужностей зумовлюють необхідність розв'язання комплексу задач, пов'язаних з формуванням вхідної і вихідної інформації, введення в обіг нових понять. Серед них треба виділити такі: потужнісні ресурси підприємства, форми виробничо-технологічної організації потужнісних ресурсів, централізація інформації.
У широкому розумінні основу потужнісних ресурсів становлять робочі місця, на яких виконуються роботи при допомозі машин і механізмів або ручним способом з використанням механізованого інструменту та інших нескладних знарядь праці. У першому випадку потенційна можливість робочого місця визначається пропускною здатністю устаткування, а в другому – обсягом робіт, які виконує робітник. Отже, потужнісні ресурси – це сукупність устаткування і робочих місць, які організовано функціонують у процесі виробництва продукції в тому чи іншому виробничому підрозділі. При такому трактуванні суті потужнісних ресурсів устаткування і робочі місця різною мірою беруть участь у формуванні величини виробничої потужності.