Тема 25 трансформація та реструктуризація підприємств

25.1 Сутність, види та форми трансформації підприємств в сучасних умовах

Трансформація підприємства – це спосіб зняття протиріч між вимогами ринку та застарілою логікою поведінки підприємства.

Також трансформація визначається як процес, що об'єднує усі етапи перетворень підприємства від поточного стану до бажаного, від моделювання майбутнього стану підприємства до впровадження цих моделей на практиці. Трансформація підприємств як економічна категорія характеризує процес перетворення однієї економічної структури на іншу і супроводжується зміною одних елементів, рис, властивостей на інші, що в широкому розумінні узагальнюють поняття «реорганізація», «реструктуризація».

Трансформація підприємств в економічній літературі часто розглядається як спосіб подолання кризових явищ. Слід зазначити, що поняття «трансформація» має досить широкий характер, адже характеризує перетворення будь-чого. Процес трансформації економіки країни в цілому включає трансформацію окремих підприємств або галузей. Зважаючи на ринкові тенденції розвитку економічних процесів, трансформація економіки, як правило, супроводжується приватизаційним процесом, результатом якого є створення значної кількості нових організаційних об'єднань – корпорацій, що функціонують переважно в організаційно-правовій формі акціонерного товариства.

Поняття «трансформація підприємств» передбачає будь-які перетворення, які здійснюються на підприємствах – від зміни окремих структурних елементів до повної зміни всіх юридичних, організаційних та економічних засад функціонування підприємства. Таким чином, створення корпорацій можна розглядати як через призму трансформації економіки в цілому, тобто на макрорівні, так і через призму трансформацій, які відбуваються на кожному окремому підприємстві (мікрорівень).

Поняття «реформування» передбачає зміну, перетворення форми процесів. По своєму значенню воно близьке до поняття «трансформація». Реформування підприємств пов’язують з істотними змінами стратегії, реорганізацією та створенням ефективної системи управління, активного розвитку персоналу, зміну структури (реструктуризацію) підприємства. Метою реформи підприємства являється сприяння змінам, необхідних для успішної роботи підприємства в умовах ринкової економіки, покращення управління на підприємствах, стимулювання їх діяльності по збільшенню ефективності виробництва, конкурентоспроможності, поліпшення фінансово-економічних результатів їх діяльності. Реструктуризація підприємства – система організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури, форми власності, організаційно-правової форми підприємства з метою підвищення ефективності виробництва, збільшення обсягу випуску конкурентоспроможної продукції, фінансового оздоровлення.

25.2 Реструктуризація як інструмент реформування підприємства

Реструктуризація є частиною загальної програми реформування підприємства, і її можна розглядати як один з ключових механізмів реформування, ведучих до підвищення ефективності діяльності підприємства. Зарубіжні дослідження показують, що при проведенні реструктуризації в окремих галузях господарювання досягається підвищення продуктивності на одного працюючого на 12-20 %, скорочується інвестиційний цикл реалізації проекту на 13-15 %, а весь цикл реалізації проекту на 7-9 %. У вітчизняних же умовах, коли період перебудови галузей ще далеко не був завершений і існують певні резерви вдосконалення технології виробництва, упровадження нової техніки, використання сучасних методів менеджменту для підвищення продуктивності праці, ефективність реформування може бути значно вищою. Так, зокрема, вітчизняний досвід показує, що кожна гривна, вкладена в реструктуризацію, може дати віддачу 5-6 гривень.

В цілому за рахунок реформування ефективність роботи підприємства без великих вкладень додаткових засобів може збільшитися за перший рік роботи в нових умовах на 30-60 % лише за рахунок активізації внутрішніх можливостей і серйозного обліку зовнішнього середовища. При цьому може бути використано декілька варіантів реформування, самих відповідних для кожного конкретного підприємства. В табл. 25.1 приводяться деякі можливі варіанти об'єднання і взаємодії підприємств.

Можливі форми реформування окремих підприємств (варіант 1) включають ряд послідовних дій від мотивації реформування і формування стратегії до реалізації конкретних планів і програм із забезпеченням відповідного контролю і коректування заходів, що проводяться.

Другий вид взаємодії (варіант 2) допускає участь у виробничо-господарській діяльності цілого ряду непрофільних для основної діяльності підприємств, таких як інвестиційні і пенсійні фонди, фінансово-банківські структури і т.д., які, не надаючи безпосередньої участі на виробничі процеси і на збут продукції, в той же час визначають загальну економіко-фінансову стратегію діяльності підприємств і контролюють остаточні господарські результати.

Непрофільні підприємства можуть визначати інвестиційну стратегію підприємства, що реформується, забезпечувати фінансування необхідних інноваційних і інвестиційних проектів, а також визначати цільові економічні критерії діяльності по розвитку бізнесу. Причому, дані об'єднання можуть формуватися як із створенням, так і без створення самостійної юридичної особи.

Третій вид взаємозв'язків виробництв (варіант 3) має на увазі здійснення спільної господарської діяльності на координаційних основах всіх зацікавлених учасників. При такій формі кожне підприємство самостійно здійснює свою виробничо-господарську діяльність, але погоджує її з іншими учасниками союзу або об'єднання (консорціуму). Таке узгодження не є обов'язковим для учасників, але при достатньо чіткій координації зусиль дозволяє понизити загальні витрати підприємства-учасника і підвищити його результативність.

Найактуальнішими видами взаємодії підприємств в сучасних вітчизняних ринкових умовах виступають різні корпоративні форми об'єднань (варіант 4). Особливістю даного підходу є те, що на відміну від окремого підприємства, де організація зв'язку із зовнішнім середовищем відбувається виключно тільки з позицій одного підприємства, а також на відміну від варіантів 2 і 3, де зовнішнє середовище сприймається необов'язковою умовою розвитку діяльності окремих учасників, при створенні вертикально-інтегрованих структур взаємовідношення між учасниками, а також між ними і зовнішнім середовищем, підкоряються загальнокорпоративним цілям і задачам.При цьому в окремі періоди часу конкретні учасники можуть навіть зазнавати збитки, але в рамках всього корпоративного об'єднання повинен досягатися економічний ефект, який надалі перерозподіляється пропорційно внескам кожного учасника і компенсує понесені раніше збитки окремим учасникам.

Світовий досвід показує, що необхідність і можливість становлення корпоративних відносин в суспільстві в різні періоди часу і в різних країнах мали свої особливості при збереженні єдиної цільової спрямованості на підвищення ефективності виробничих і комерційних процесів.

Сьогодні в Україні актуальними стають відносини, що виникають на базі проведення реструктуризації окремих виробництв за рахунок створення широкого спектру різних корпорацій і корпоративних об'єднань, які можуть стати основою стабільного відродження ключових галузей економіки країни.

Основними причинами, що вимушують підприємства до реформування господарської діяльності, є:

• посилення ринкової конкуренції;

• прагнення до зниження виробничих витрат;

• вимоги зниження ризиків, небезпек і загроз, у тому числі за рахунок диверсифікації діяльності;

• централізація виконання загальної збутової функції (маркетинг, закупівля, реклама, збут, отримання товарних знаків тощо);

• підвищення ефективності виробництва; розширення ринків збуту;

• залучення інвестицій; необхідність фінансового оздоровлення виробництва.

За цими критеріями підрозділи відносять до однієї з категорій підприємств, що реорганізуються або ліквідуються (рис. 25.1).

Рисунок 25.1 – Можливі варіанти проведення реструктуризації підприємства

Проект плану реструктуризації мас визначити:

• економічне обґрунтування її проведення;

• пропозиції щодо форм і методів реструктуризації;

• способи розв'язання фінансових, соціальних та інших проблем, пов'язаних із реструктуризацією;

• витрати на проведення реструктуризації та джерела їхнього фінансування;

• конкретні заходи, спрямовані на реалізацію проекту.

За проведення реструктуризації способом реорганізації державного підприємства та перетворення його структурних підрозділів на самостійні суб'єкти господарювання необхідно попередньо визначити умови функціонування підрозділу в складі підприємства, становище підприємства на ринку:

• підрозділ (одиниця) є технологічно відособленим;

• підрозділ (одиниця) є частиною цілісного майнового комплексу;

• підрозділи (одиниці) підприємства самостійно виробляють товари;

• підрозділи (одиниці) займаються діяльністю, яка є непрофільною для даного підприємства;

• підприємство займає монопольне становище на ринку.

Як показала практика, вітчизняним промисловим підприємствам потрібні майнова реструктуризація і функціональні зміни, оскільки дуже часто вони страждають від поганого планування будівель і негнучкості виробництва через звичку до великосерійного випуску продукції. Практика свідчить, що реальні результати по поліпшенню діяльності підприємства можна отримати протягом одного року за рахунок поліпшення планування виробничих приміщень, ліквідації позаексплуатаційних активів (соціальна сфера, ремонтні активи), модифікації виробничих операцій з метою скорочення тимчасових нормативів на зміну інструментів, підвищення якості контролю.

На другому етапі реструктуризації, коли були створені певні умови для діяльності підприємства в короткостроковому періоді, основна увага звертається на створення умов для фінансової реструктуризації, яка життєво необхідна для підприємств, переобтяжених боргами, але кредитори на неї без реального плану загальної реструктуризації і оновлення фінансової стійкості підприємства.

Важливою умовою успішної реструктуризації є залучення капіталовкладень в нове устаткування. Ці інвестиції можуть фінансуватися з різних джерел, таких як випуск боргових зобов'язань (облігацій), залучення порочних кредитів, емісія нових акцій. Проте кредити часто важко отримати при нестійкому фінансовому положенні підприємств і високих ризиках, пов'язаних з нестабільною ситуацією на макрорівні.

Важливою умовою успішної реструктуризації є і залучення інвестицій в трудові ресурси, особливо в області маркетингу, стратегічного управління фірмою або управління фінансами.

Комплексна програма реструктуризації припускає розробку оперативних заходів по зниженню витрат, збільшенню обороту і поліпшенню ліквідності.

На етапі стратегічної переорієнтації розробляються: можливі варіанти реструктуризації стратегічних напрямів діяльності підприємства; концепція продуктів і ринків; концепція створення вартісного розриву в поточній вартості майбутніх грошових доходів; концепція оптимальних виробничих потужностей; бізнес-план як комплекс взаємозв'язаних заходів щодо реструктуризації; організаційна структура підприємства.

Таблиця 25.2 – Загальновживана категорійність підприємств, що реорганізуються або ліквідуються

Категорія підприємств	Характеристика; умови та критерії оцінки підприємств
Підприємство, яке легко реорганізується	Підрозділ швидко входить на нові ринки (легко збуває свою продукцію). Частка специфічних виробничих знань мала. Ці умови полегшують реорганізацію, і підрозділ можна швидко перетворити на самостійне підприємство
Підприємства, які потенційно піддаються реорганізації	Підрозділ з великою можливістю освоєння нових ринків, але рівень специфічних виробничих знань і технологій, для самостійного існування досить значний, що утруднює зміну асортименту продукції та відповідно виробничого процесу
Підприємство, яке важко піддається реорганізації	Підрозділ, для якого освоєння нових ринків є важким, але котрий ми високий рівень специфічних виробничих знань і технологій, що без них неможлива структура кооперації та збуту в межах об'єднання
Підприємство, яке підлягає ліквідації	. Підрозділ з малою можливістю, освоєння нових; ринків і малим рівнем специфічних виробничих знань та технологій

Другий ступінь – оптимізація бізнес-процесів (менеджмент заходів) припускає оптимізацію основних процесів і деталізацію стратегії довгострокового розвитку підприємств поліпшення ключових процесів і систем, деталізацію концепції стратегічної переорієнтації.

Враховуючи реальне положення, що створилося на вітчизняних підприємствах, і реальну макроекономічну ситуацію, процедуру реструктуризації доцільно підрозділити на два етапи за принципом різних джерел фінансових ресурсів. На етапі оперативної реструктуризації не притягуються додаткові вкладення капіталу, оскільки в збиткові підприємства капітал неможливо привернути, і вона проводиться власними засобами. На етапі стратегічної реструктуризації, коли підприємство працює рентабельно, подальший її розвиток відбувається за рахунок інвестицій і залучення довгострокових кредитів. В цілому оперативна і стратегічна реструктуризація направлена на подальше підвищення інвестиційної привабливості підприємств.