Економічної безпеки підприємства
Стосовно специфіки підприємства, відповідно до фактичних і нормативних значень його техніко-економічних показників і величини їх відхилення від бар'єрних (порогових) значень індикаторів економічної безпеки, а також у співвідношенні з видом кризи стан підприємства можна характеризувати як:
а) нормальний, коли індикатори економічної безпеки знаходяться в межах порогових значень, а ступінь використання наявного потенціалу близький до технічно обгрунтованих нормативів завантаження устаткування і площ;
б) передкризовий, коли перевищує бар'єрне значення хоча б одного з індикаторів економічної безпеки, а інші наблизилися до деякої околиці своїх бар'єрних значень і не були при цьому втрачені технічні і технологічні можливості поліпшення умов і результатів виробництва шляхом ухвалення до загроз заходів попереджувального характеру;
в) кризовий, коли перевищує бар'єрне значення більшості основних (на думку експертів) індикаторів економічної безпеки і з'являються ознаки безповоротності спаду виробництва і часткової втрати потенціалу унаслідок вичерпання технічного ресурсу устаткування і площ, скорочення персоналу;
г) критичний, коли порушуються всі (або майже все) бар'єри, відділяючі нормальний і кризовий стани розвитку виробництва, а часткова втрата потенціалу стає неминучою і невідворотною.
Від точної ідентифікації загроз, від правильного вибору вимірників їх прояву, тобто системи показників для моніторингу (їх ще називають індикаторами), залежить ступінь адекватності оцінки економічної безпеки підприємства існуючої у виробництві реальності і комплекс необхідних заходів по попередженню і парируванню небезпеки, відповідних масштабу і характеру загроз.
Як одна з цілей моніторингу економічної безпеки підприємства є діагностика його стану за системою показників, що враховують специфічні галузеві особливості, найхарактерніших для даного підприємства і мають для останнього важливе стратегічне значення.
Якщо використовувати подібну методику для побудови системи кількісних і якісних показників економічної безпеки на рівні підприємства, то в неї необхідно включити наступні головні, на наш погляд, індикатори (природно, даний перелік вимагає його конкретизації для кожного виду виробництва, ранжирування показників на основні і другорядні) (табл. 27.1).
Спочатку оцінюються загрози економічної безпеки, які мають політико-правовий характер і включають:
внутрішні негативні дії (неефективне фінансове планування і управління активами; малоефективна ринкова стратегія; помилкова цінова і кадрова політика);
зовнішні негативні (спекулятивні операції на ринку цінних паперів; цінова і інші форми конкуренції; лобіювання конкурентами недостатньо продуманих рішень органів влади);
форс-мажорні обставини (стихійне лихо, страйки, військові конфлікти) і обставини, наближені до форс-мажорних (несприятливі законодавчі акти, ембарго, блокада, зміна курсу валют тощо).
Таблиця 27.1 – Система кількісних і якісних показників економічної безпеки на рівні підприємства
Індикатори виробництва |
Фінансові індикатори |
Соціальні індикатори |
|
|
|
В процесі оцінки поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки підлягають аналізу (рис. 27.4):
фінансова звітність і результати роботи підприємства – платоспроможність, фінансова незалежність, структура і використання капіталу і прибутку;
конкурентний стан підприємства на ринку – частка ринку, яким володіє суб'єкт господарювання; рівень вживаних технологій і менеджменту; ринок цінних паперів підприємства – оператори і інвестори цінних паперів, курс акцій і лістинг.
Важливою передумовою охорони фінансової складової економічної безпеки є планування (включаючи і бюджетне) комплексу необхідних заходів і оперативна реалізація запланованих дій в процесі здійснення тим або іншим суб'єктом господарювання фінансово-економічної діяльності.
Належний рівень економічної безпеки великою мірою залежить від складу кадрів, їх інтелекту і професіоналізму. Змістовна характеристика всього циклу охорони інтелектуальної і кадрової складової економічної безпеки приведена на рис. 27.5.
Рисунок 27.4 – Схема охорони фінансової складової
економічної безпеки
Охорона інтелектуальної і кадрової складових економічної безпеки охоплює взаємозв'язані і разом з тим самостійні напрями діяльності того або іншого суб'єкта господарювання:
перше – зорієнтовано на роботу з персоналом підприємства, на підвищення ефективності діяльності всіх категорій персоналу;
друге – спрямовано на збереження і розвиток інтелектуального потенціалу, тобто сукупності прав на інтелектуальну власність або на її використання (у тому числі патентів і ліцензій), і на поповнення знань і професійного досвіду працівників підприємства (організації).
Рисунок 27.5 – Послідовність впровадження заходів щодо збереження
інтелектуальної і кадрової складових економічної безпеки
На першій стадії процесу охорони цієї складової економічної безпеки здійснюється оцінка загроз негативних дій і можливої шкоди від таких дій. З основних негативних впливів на економічну безпеку підприємства виділяють недостатню кваліфікацію працівників тих або інших структурних підрозділів, їх небажання або нездатність приносити максимальну користь своїй фірмі.
Це може бути обумовлено низьким рівнем управління персоналом, недоліком засобів на оплату роботи окремих категорій персоналу підприємства (організації) чи нераціональним їх використанням.
Процес планування і управління персоналом, який спрямовано на збереження належного рівня економічної безпеки, може охоплювати організацію системи підбору, найму, навчання і мотивації праці необхідних працівників, включаючи матеріальні і моральні стимули, престижність професії, свободу творчості, забезпечення соціальними благами.
Важливою ланкою встановлення нормального рівня економічної безпеки є оцінка ефективності заходів, яка здійснюється через зіставлення загальної величини витрат на запобіжні засоби і втрат, яких могло б одержати підприємство.
Процес забезпечення техніко-технологічної складової економічної безпеки, як правило, передбачає здійснення декількох послідовних етапів. Перший етап охоплює аналіз ринку технологій щодо виробництва продукції, аналогічної профілю даного підприємства або організації-проектувальника.
Другий етап – це аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення технологій, що використовуються.
На третьому етапі здійснюється аналіз товарних ринків за профілем продукції, яка виготовляється підприємством, і ринків товарів-замінників; оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємства; прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентноздатних товарів.
Четвертий етап присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку підприємства (виробника продукції), що може включати виявлення перспективних товарів з групи (номенклатури, асортименту), яке виготовляється підприємством; планування комплексу технологій для виробництва перспективних товарних позицій; бюджетування технологічного розвитку підприємства на основі оптимізації витрат за програмою технологічного розвитку, для вибору альтернатив, обробка власних розробок або придбання патентів і необхідного обладнання на ринку; розробку загального плану технологічного розвитку підприємства; складання плану власних корпоративних відповідно до плану технологічного розвитку підприємства.
На п'ятому етапі оперативно реалізуються плани технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо-господарської діяльності.
Шостий етап є завершальним, на якому аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів.
Як надбавка до плану охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки треба розробити планову карту розрахунку ефективності заходів з виділенням прогнозованих необхідних показників. В такій карті, як правило, відзначають: розмір можливих збитків від негативних впливів; витрати на реалізацію заходів по відгортанню очікуваної шкоди і охорони техніко-технологічної безпеки підприємства; можливе значення окремого функціонального критерію ефективності заходів, які здійснюються для охорони цієї складової економічної безпеки; функціональні підрозділи підприємства, які є відповідальному за реалізацію пропонованого комплексу заходів.
Загальний процес охорони політико-правової складової економічної безпеки здійснюється по типовій схемі, яка охоплює такі елементи організаційно-економічного напряму:
аналіз загроз негативних впливів;
оцінка поточного рівня забезпечення;
планування комплексу заходів, направлених на підвищення цього рівня;
здійснення ресурсного планування;
планування роботи відповідних функціональних підрозділів підприємства;
оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів щодо організації належного рівня безпеки.
Перш за все, детально аналізують загрози внутрішніх і зовнішніх негативних впливів на політико-правову складову економічної безпеки і причини їх виникнення.
Причини виникнення зовнішніх негативних впливів переважно мають подвійний характер:
1) політичний;
2) законодавчо-правовий.
До першої групи причин можна віднести:
зіткнення інтересів суспільних груп населення з економічних, національних, релігійних і інших мотивів;
військові конфлікти (дії);
економічна і політична блокада, ембарго;
фінансові і політичні кризи світового (міжнародного) характеру.
В другій групі причин звичайно виділяють:
здійснення власних політичних і інших цілей партіями (суспільними рухами), які знаходяться при владі;
зміна положень чинного законодавства з питань власності, господарського і трудового права, оподаткування і т.п.
Оцінка реального стану політико-правової безпеки підприємства ведеться по декількох напрямах:
1) рівень організації і якості робіт щодо охорони цієї складової загального рівня економічної безпеки;
2) бюджетно-ресурсне забезпечення робіт;
3) ефективність діяльності відповідних підрозділів суб'єктів господарювання.
Належні служби підприємства виконують певні функції, які в сукупності характеризують процес створення і захисту інформаційної складової економічної безпеки.
На підприємство постійно поступають потоки інформації, які розрізняються за джерелами їх формування (виникнення). Виділяють:
відкриту офіційну інформацію;
можливу нетаємну інформацію, отриману через неформальні контакти працівників підприємства з носіями такої інформації;
конфіденційну інформацію, отриману способом несанкціонованого доступу до неї.
Оперативна реалізація заходів з розробки і охорони інформаційної складової економічної безпеки здійснюється послідовним виконанням певного комплексу робіт, а саме:
а) збирання різних видів необхідної інформації, яка здійснюється через офіційні контакти з різноманітними джерелами відкритої інформації, неофіційні контакти з носіями закритої інформації, а також за допомогою спеціальних технічних засобів.
б) обробка і систематизація отриманої інформації, яка ведеться відповідною службою підприємства з метою впорядкування для наступного більш глибокого аналізу. Для цього створюються класифікатори інформації і досьє, внутрішні бази даних і каталоги.
в) аналіз отриманої інформації, який включає всебічну обробку отриманих даних з використанням різних технічних засобів і методів аналізу. В процесі здійснення аналітичних робіт виконуються прогнозні розрахунки по всіх аспектах інформаційної діяльності і можливих варіантах поведінки середовища бізнесу за допомогою різних методів моделювання.
Захист інформаційного середовища підприємства, яке традиційно охоплює:
заходи по захисту суб'єкта господарювання від промислового шпигунства з боку конкурентів або інших юридичних і фізичних осіб;
технічний захист приміщень, транспорту, кореспонденції, переговорів, різної документації від несанкціонованого доступу зацікавлених юридичних і фізичних осіб до закритої інформації;
збір інформації про потенційних ініціаторів промислового шпигунства і проведення необхідних попереджувальних дій з метою припинення таких спроб.
Зовнішня інформаційна діяльність, яку направляють на створення в очах громадськості сприятливого іміджу підприємства і протидію спробам завдати збитку репутації даної підприємства через розповсюдження про неї помилкової інформації.
Проблему охорони екологічної безпеки суспільства від суб'єктів господарювання, які здійснюють виробничо-комерційну діяльність, можна вирішити тільки через розробку і ретельне дотримання національних (міжнародних) норм мінімально допустимого вмісту шкідливих речовин, які потрапляють в оточуючу середовище, а також дотримання екологічних параметрів продукції, яка виготовляється. Підприємства-продуценти добровільно не будуть цього робити, оскільки такі заходи вимагають додаткових витрат на очисні споруди і на відповідні ефективні екологічно чисті технології. Єдиним чинником, який спонукає підприємства до належної екологізації виробництва, є вживання відчутних штрафів за порушення національного екологічного законодавства.
При цьому індикаторами екологічної складової економічної безпеки є, з одного боку, нормативи гранично допустимої концентрації шкідливих речовин, встановлені національним законодавством, а з іншою – аналіз ефективності заходів по забезпеченню такої екологічної складової.
На підставі загальних стратегічних рекомендацій, оброблених за наслідками аналізу карти розрахунку ефективності здійснюваних заходів, планується комплекс заходів по розробці екологічної складової економічної безпеки в майбутньому. План забезпечення екологічної складової є частиною загального плану (програми) для досягнення належного рівня економічної безпеки в цілому. Він має вид логічного сценарію здійснення необхідного комплексу заходів в календарній послідовності з додаванням розрахунку ефективності практичної реалізації цих заходів.
Алгоритм процесу охорони екологічної складової економічної безпеки полягає в проведенні таких послідовних дій:
1) розрахунок карти ефективності здійснюваних заходів по охороні екологічної складової економічної безпеки на підставі звітних даних про фінансово-господарську діяльність підприємства (організації);
2) аналіз виконаних розрахунків і розробка рекомендацій для підвищення ефективності здійснюваних заходів;
3) розробка альтернативних сценаріїв реалізації запланованих заходів;
4) вибір пріоритетного сценарію на основі порівняння розрахунків ефективності запланованих заходів;
5) передача вибраного планового сценарію у складі загального плану охорони економічної безпеки в підрозділи, які здійснюють функціональне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації);
6) практичне здійснення запланованих заходів в процесі діяльності відповідного суб'єкта господарювання.
Явища, які негативно впливають на рівень силової складової економічної безпеки, зумовлюються декількома причинами. Основними з них є:
нездатність підприємств-конкурентів досягти переваг коректними методами ринкового характеру, тобто за рахунок підвищення якості власної продукції, зниження поточних витрат на виробництво (діяльність), удосконалення маркетингових досліджень ринку і т.п.;
кримінальні мотиви отримання злочинними юридичними (фізичними) особами доходів через шантаж, шахрайство або крадіжки;
некомерційні мотиви посягань на життя і здоров'я керівників і працівників підприємства (організації), а також на майно підприємства.
Названі спонукальні мотиви можуть зумовити спроби негативного впливу (фізичного і морального характеру) на працівників підприємства. Спроби фізичного усунення керівників, вищих менеджерів і головних фахівців трапляються переважно унаслідок зіткнення комерційних інтересів підприємств (організацій)-конкурентів, конфліктами керівництва підприємства (організації) з кримінальними організаціями (обличчями), а також політичними мотивами. Спроби морального тиску на працівників тієї або іншої підприємства, як правило, робляться з метою примусити їх вчинити дії, які завдаватимуть збитку економічної безпеки і ефективному функціонуванню підприємства. Виконавцями таких дій можуть бути представники криміналітету, корумповані урядовці служб безпеки і податкових служб або спеціально найняті для цього люди і організації. Основні види діяльності з метою організації силової складової економічної безпеки наведено в табл. 27.2.