Розв’язання:

1. Структура стадій технологічних процесів за трудомісткістю визначається за допомогою питомої ваги (частки) окремих стадій у загальній чисельності сукупності (трудомісткості) за формулою:

.

Питома вага заготівельної стадії у структурі технологічного процесу підприємства А у 2008 році дорівнює:

.

Інші значення показника зведені до підсумкової таблиці.

2. Частка продукції, що виготовляється за допомогою нових технологічних процесів, розраховується аналогічно структурі стадій технологічних процесів за трудомісткістю. Формула має вигляд:

.

Частка продукції, що виготовляється за допомогою нових технологічних процесів на підприємстві А у 2008 році, дорівнює:

.

Інші значення показника зведені до підсумкової таблиці.

3. Коефіцієнт рівня прогресивності технології (k_пт) можна визначити, скориставшись формулою:

k_пт = q_вм×K_вм+q_зс×K_зс+q_нт× K_нт

де q_вм; K_вм – коефіцієнт вагомості й відносне значення коефіцієнта використання металу відповідно;

q_зс; K_зс – коефіцієнт вагомості й відносне значення частки заготівельної стадії технології відповідно;

q_нт;K_нт – коефіцієнт вагомості й відносне значення частки продукції, що виробляється за допомогою нової технології відповідно.

На підприємстві А у 2008 році цей показник дорівнює:

k_пт=0,45×0,68+0,35×0,28+0,2×0,2097=0,306+0,098+0,04194=0,44594~0,446

4. Індекс зростання обчислюється за формулою:

i= k^п_пт /k^б_пт

На підприємстві А у 2008 році цей показник дорівнює

i= 0,482 /0,446= 1,08

Інші значення показника зведені до підсумкової таблиці.

Таблиця – Рівень прогресивності технології на підприємствах

Показник	Підприємство А		Підприємство Б
	2008 р.	2010 р.	2008 р.	2010 р.
Структура стадій технології, %
– заготівельна	28,0	32,0	23,8	30,0
– механообробна	42,0	40,0	54,0	44,0
- складальна	30,0	28,0	22,2	25,8
Частка продукції, що виготовляється за допомогою нових технологічних процесів, %	20,97	25,00	16,00	19,80
Коефіцієнт рівня прогресивності технології	0,446	0,482	0,403	0,447
Індекс зростання інтегрального рівня технології	-	1,08	-	1,11

Тема 17 матеріально-технічне забезпечення і виробнича логістика

17.1 Змістовна характеристика матеріально-технічного забезпечення

У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси (сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо). Вони в процесі виробництва перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Для цього організується матеріально-технічне забезпечення, яке включає: визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, організацію доставки, зберігання й видачі окремим споживачам на підприємстві. Постачання матеріально-технічних ресурсів має бути своєчасним, комплектним і з мінімальними витратами. Виконує цю роботу відділ матеріально-технічного постачання.

Матеріально-технічне забезпечення с формою розподілу коштів виробництва на основі організаційних зв'язків та угод між постачальниками і споживачами безпосередньо або через посередника. Воно значною мірою визначає результативність виробництва, виявляючи безпосередній вплив на використання виробничих фондів, ритмічність виробництва, собівартість, продуктивність праці, тривалість виробництва та інші показники.

З переходом до ринкової економіки відбулися істотні зміни на ринку, були втрачені функції державного розподілу матеріальних ресурсів. З'явилася велика кількість дрібних посередницьких структур, що функціонують в обмежених секторах ринку і беруть на себе певну частину обороту ресурсів, а, отже, становлять конкуренцію не тільки собі подібним, але й великим оптовим посередникам (принаймні, в частині одержання замовлень). Нині оборот продукції виробничо-технічного призначення базується на ринковому співвідношенні платоспроможного попиту та пропозиції, набуваючи рис ринкового розподілу.

Функції служб постачання підприємств включають:

а) планування матеріально-технічного постачання (МТП) на основі балансу обґрунтованої сукупної потреби і покриття її ресурсами з різних джерел;

б) встановлення раціональних господарських зв'язків по поставках продукції на підприємство;

в) організацію і планування постачання підприємства, цехів, дільниць продукцією;

г) оперативне регулювання руху матеріальних ресурсів на основі обліку і контролю;

ґ)контроль за використання матеріальних ресурсів і розробка заходів по підвищенню ефективності цього процесу;

д) удосконалення організації матеріально-технічного постачання.

Однією з найважливіших функцій відділу матеріально-технічного постачання є планування постачання за всіма видами продукції. Для розробки плану МТП необхідні:

• виробнича програма і об'єм поставок продукції;

• норми витрат і запасів матеріалів, строки зносу інструменту, запасних частин та інших ресурсів, завдання по економи матеріалів;

• заявки і розрахунки потреб підрозділів у різних допоміжних матеріалах;

• дані про залишки матеріалів в цехах, в незавершеному виробництві на початок і кінець планового періоду;

• дані про ціни, тарифи на перевезення, умови поставки, інші нормативні документи;

• номенклатура продукції;

• дані про фактичні залишки матеріалів на складах про витрати їх в минулому періоді та інші дані про стан МТП.

Далі при плануванні МТП виконуються розрахунки потреби в матеріальних ресурсах. При цьому розрізняють потребу до видатку й потребу до завезення. Потреба до видатку показує кількість матеріалів, яка необхідна підприємству для виконання виробничої програми та інших робіт (будівництво, ремонти).

Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями й постачальниками є безпосередньо підприємства-виробники або організації-посередники. Купівля матеріально-технічних ресурсів безпосередньо у виробників, тобто організація постачання за прямими зв’язками, має ті переваги, що вона забезпечує можливість оперативного врахування спеціальних вимог покупця до продукції, конкретних побажань щодо її складу, конструкції, оформлення, планування тощо. За прямими зв’язками поставляються передусім ті матеріально-технічні ресурси, які потрібні постійно та у великій кількості, а також вироби за індивідуальними замовленнями, та складне устаткування. Проте вся номенклатура матеріально-технічних ресурсів, потрібних у виробництві, яка сягає іноді десятків тисяч найменувань і типорозмірів, не може поставлятися за прямими зв’язками. Ті ресурси, які потрібні у невеликій кількості, періодично або нерегулярно, економніше буває купувати в посередників – оптових фірм і магазинів. Вони комплектують певний асортимент товарів для продажу і територіально розміщуються неподалік від підприємств та організацій споживачів.

Нерегулярна або періодична купівля матеріально-технічних ресурсів, передовсім з однорідними стандартизованими властивостями, може здійснюватися на товарних біржах, де концентрується інформація про продаж продукції та рівень поточних цін.

Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним, особливо за умов масового та серійного виробництва, коли існує постійна потреба у великій кількості тих самих матеріалів. Але періодично виникають нові завдання, які потребують нових матеріально-технічних ресурсів і нових постачальників (освоєння нової продукції, заміна та вдосконалення технологічних систем, нове будівництво тощо). Проте і без цього може виявитися потреба замінити окремих постачальників, розширити їхнє коло. Тому важливою є проблема вибору постачальників.

Вибираючи постачальників матеріально-технічних ресурсів, слід ураховувати низку чинників, у тім числі: відповідність виробничої потужності постачальників потребі підприємства в матеріалах, якість і ціну останніх, репутацію постачальника, його територіальну віддаленість та оперативність поставок, швидкість реакції на потреби покупця, умови розрахунків, можливість надання кредиту тощо. Ці характеристики постачальників ретельно аналізуються й вибирається той партнер, який забезпечує найліпші умови постачання за мінімальних витрат.

Між постачальником і споживачем матеріально-технічних ресурсів укладається договір, що регламентує всі умови постачання: кількість, якість, ціну товарів, термін доставки, форму розрахунків, відповідальність за порушення договору. Матеріально-технічні ресурси поступають на склад підприємства, з якого далі подаються в цехи й на робочі місця.

Об’єкти техніки (машини, устаткування, пристрої тощо), які потрібні епізодично, зберігаються на складі підприємства до моменту введення в експлуатацію. Щодо матеріалів, то постачання таких на робочі місця є регулярним і вважається завершальним етапом матеріально-технічного забезпечення. Воно здійснюється за певною системою. Для кожного цеху чи іншого підрозділу службою матеріально-технічного забезпечення встановлюється ліміт витрат матеріалів на підставі норм витрат і планового обсягу робіт. У межах ліміту матеріали видаються зі складу цехам.