16.5 Методичні принципи розрахунку виробничих потужностей підприємства

Виробнича потужність розраховується відповідно до галузевих особливостей. Разом з тим, діють загальні методичні принципи її розрахунку для більшості галузей промисловості:

1. Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливі «звуження» номенклатури шляхом об'єднання окремих виробів у групи відповідно до конструкторсько-технологічної єдності і виділення для них базового представника.

2. Виробнича потужність підприємства встановлюється виходячи з потужності головних цехів основного виробництва, з урахуванням ліквідації вузьких місць і можливої внутрішньозаводської кооперації. Головними є ті виробничі підрозділи, що виконують головні технологічні процеси, які мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільної продукції. У машинобудуванні такими цехами є механообробні, ливарні і ковальсько-пресові цехи. У розрахунки виробничої потужності підприємства включається все діюче і недіюче устаткування (недіюче через несправність, ремонт або модернізацію; через перебування на складі, але підлягає введенню в експлуатацію в плановому періоді; через його перебування в наднормативних резервах).

3. Виробнича потужність підприємства розраховується за технічними і проектними нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами випуску продукції з сировини, з урахуванням прогресивності технології і досконалості організації виробництва.

4. Для розрахунку виробничої потужності підприємства приймається максимально можливий фонд часу (кількість годин). На підприємствах з безперервним процесом виробництва таким фондом є календарний фонд (8760 годин = 365*24) за винятком часу, який необхідний для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування. Для підприємств з дискретним виробництвом цей фонд часу визначають виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів і встановленої тривалості робочих змін у годинах, з урахуванням часу на проведення ремонту устаткування.

5. У найбільш загальному вигляді виробнича потужність головного цеху, ділянки або групи однакового устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з формул:

або , (16.1)

де – потужність i-го виробничого підрозділу підприємства;

– продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру i-ої продукції в годину;

– річний фонд часу роботи устаткування;

m – середньорічна кількість устаткування;

– трудомісткість виготовлення одиниці продукції, год.

6. Визначення виробничої потужності підприємства завершують складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує в остаточному підсумку вихідну потужність:

, (16.2)

де – вхідна потужність;

– збільшення потужності в зв'язку з виконанням плану організаційно-технічних заходів;

– нарощування потужності шляхом реконструкції;

– зміна (збільшення або зменшення) потужності в зв'язку зі зміною номенклатури продукції;

– зменшення виробничої потужності в зв'язку з її вибуттям.

Ефективна виробнича діяльність підприємства потребує стабільної роботи виробничих потужностей, запобігання виникнення кризових ситуацій, що є можливим за умови створення резервних виробничих потужностей. Результатом вивчення методологічних засад формування та регулювання виробничої потужності підприємства мають бути знання і вміння встановлення резервних потужностей на промисловому підприємстві, ефективного і динамічного регулювання змін у резервах виробничих потужностей підприємств різних галузей економіки України.

Прибуткова діяльність підприємства передбачає постійне підвищення ефективності використання виробничих потужностей. Визначення характерних ознак динаміки виробничих потужностей підприємства можливе на основі відповідних показників.

У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:

1. коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношенням величин поточної і проектної потужності);

2. коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношенням річного випуску продукції і середньорічної її величини).

На сьогодні в Україні рівень використання виробничих потужностей підприємства в більшості галузей економіки, насамперед у промисловості, складає менше 50 %, а проектні потужності, як правило, вчасно (у нормативні терміни) не освоюються.

Способи більш ефективного використання виробничих потужностей ті самі, що й основних фондів підприємства. Варто лише підкреслити, що для корінного поліпшення рівня використання наявних потужностей більшості підприємств, необхідно якнайшвидше адаптувати й оновити техніко-технологічну базу виробництва, перебороти його спад, стабілізувати і поступово нарощувати обсяги конкурентоспроможної продукції, що користується попитом на вітчизняному і світовому ринках (рис. 16.4).

Рисунок 16.4 – Фактори, що визначають ступінь використання

виробничої потужності підприємства