Тема 19 системи забезпечення конкурентоспроможності продукції

19.1 Економічна сутність конкурентоспроможності

Конкурентоспроможність – багатобічна економічна категорія, що може розглядатися на декількох рівнях: конкурентоспроможність товару, товаровиробника, галузей, країн. Між усіма цими рівнями існує досить тісна внутрішня і зовнішня взаємозалежність.

У широкому значенні конкурентоспроможність – це обумовлені економічними, соціальними й політичними факторами позиції країни чи товаровиробника на внутрішньому й зовнішньому ринках. В умовах відкритої економіки вона може визначатися і як здатність країни (підприємства) протистояти міжнародної конкуренції на власному ринку та ринках інших країн. Конкурентоспроможність продукції і конкурентоспроможність підприємства-товаровиробника співвідносяться між собою як частина і ціле. Можливість підприємства конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару та сукупності економічних методів діяльності підприємства, що впливають на результати конкурентної боротьби.

Таким чином, конкурентоспроможність підприємства являє собою відносну характеристику, що відображає відмінності процесу розвитку даного виробника від виробника-конкурента як за ступенем задоволення своїми товарами чи послугами конкретної суспільної потреби, так і за ефективністю виробничої діяльності.

З погляду системного підходу конкурентоспроможність може бути представлена у вигляді властивості виробничо-економічних систем (якими є підприємства) змінювати траєкторію руху чи намічений режим функціонування в процесі збереження, розвитку вже наявних чи створення нових конкурентних переваг. Конкурентоспроможність підприємства являє собою самостійну системну категорію, що відображає ступінь реалізації цілей підприємства в його взаємодії з навколишнім середовищем.

Для оцінки конкурентноздатності галузі вітчизняні фахівці використовують показники: чистий експорт; частка імпортованої продукції на зовнішньому ринку; обсяг продажів; частки у світовому виробництві даного виду продукції; ресурсний потенціал; чистий дохід на одного працівника.

Реальні можливості регулювання конкурентноздатності підприємства знаходяться в сфері факторів внутрішнього середовища. Як підкреслюють фахівці й підтверджує практика, у сучасних умовах конкурентоспроможність підприємства на ринку є головним критерієм ефективності виробництва, оцінки ефективності системи менеджменту.

Характеризуючи поняття конкурентноздатності підприємства, М. Портер підкреслює, що підприємства обходять своїх суперників, якщо мають міцну конкурентну перевагу. Конкурентна перевага поділяється на два основних види: більш низькі витрати й диференціація товарів. Низькі витрати, – пише він, – відображають здатність підприємства розробляти, випускати й продавати товар, що порівнюється з меншими витратами, ніж конкуренти. Продаючи товар за саме такою (чи приблизно такий же) ціною, що й конкуренти, фірма в цьому випадку одержує великий прибуток.

Конкурентна перевага підприємства – перевага, висока компетентність підприємства в якій-небудь сфері чи діяльності у випуску товару в порівнянні з конкуруючими фірмами. Фактор конкурентної переваги – конкретний компонент (фактор) зовнішнього чи внутрішнього середовища підприємства, за яким вона перевершує конкуруючі підприємства. Ці фактори можуть бути тактичними і стратегічними (рис. 19.1).

Тактичний фактор конкурентної переваги підприємства – конкретний компонент (фактор) зовнішнього чи внутрішнього середовища підприємства, за яким вона перевершує чи буде перевершувати в найближчий період (не більш року) конкуруючі підприємства.

Стратегічний фактор конкурентної переваги підприємства – конкретний фактор зовнішнього чи внутрішнього середовища підприємства, за яким вона може перевершити конкуруючі підприємства після виконання в перспективі конкретних умов, що сприяють перевазі аналізованого підприємства в порівнянні з конкуруючими фірмами. Термін реалізації стратегічного фактора конкурентної переваги підприємства може бути не менш двох років. Конкретний термін визначається ієрархічним рівнем фактора, складністю об'єкта й актуальністю проблеми. Стратегічні фактори конкурентної переваги підприємства можна розподілити на фактори макросередовища, інфраструктури регіону та мікросередовища підприємства.

До найважливіших факторів забезпечення конкурентноздатності підприємства належать:

• підвищення рентабельності виробництва;

• характер інноваційної політики,

• продуктивність праці;

• ефективність стратегічного планування й менеджменту;

• адаптивність функціонування підприємства.

Перелічені фактори безпосередньо впливають на якість і ціну продукції, а через них – на конкурентоспроможність.

Таким чином, сьогодні на перший план у світовій конкурентноздатності виходять якісно-цінові фактори, з яких найважливішими стають високий технічний рівень, новизна, наукоємність виробів, що випускаються, низькі витрати на їхнє виробництва. Тому підвищення ефективності управління якістю продукції та витратами, а отже, і управління конкурентноздатністю є на сучасному етапі економічного розвитку об'єктивною необхідністю.

Рисунок 19.1 – Основні чинники конкурентних переваг продукції

підприємства

Останнім часом уряд України став приділяти значно більше уваги проблемі підвищення конкурентноздатності національного товаровиробника, збільшення випуску конкурентноздатної продукції. Такі заходи заплановано в Програмі діяльності Кабінету міністрів, проектах програм структурної перебудови економіки й розвитку експортного потенціалу України. Однак слід погодитися, що в цих документах намічено лише загальні орієнтири вирішення даної проблеми. Державної стратегії й організаційних структур для відродження конкурентноздатного вітчизняного товаровиробника поки що немає, здійснюються лише окремі фрагменти цієї багатогранної роботи.

У сучасній конкурентній боротьбі, зважаючи на всю масштабність, динамізм і гостроту, виграє той, хто постійно аналізує та захищає свої конкурентні позиції, забезпечує системний підхід до розробки технічних й організаційно-економічних заходів, спрямованих на досягнення таких параметрів, що створювали би пріоритетність продукції, що випускається, на зовнішніх і внутрішніх ринках збуту. Для збереження конкурентноздатності потрібні подальше вдосконалювання виробничих процесів і впровадження нововведень з метою розширення й зміцнення її джерел шляхом поліпшення якості продукту, виробничих процесів, методів маркетингу та сервісу.

Найбільш визначним фактором конкурентноздатності підприємства виступає конкурентноздатність продукції, що виготовляється на даному підприємстві. Конкурентоспроможність окремого товару (послуги) визначається як його перевага в порівнянні з яким-небудь іншим товаром (аналогічним по призначенню чи його замінником). Тобто це ступінь відповідності товару на визначений момент вимогам цільових груп чи споживачів обраного ринку по найважливіших характеристиках: технічним, економічним, екологічним тощо.

Кожен продукт чи послуга коштовні настільки, наскільки вони можуть задовольняти потреби споживача, тому у всіх показниках, що характеризують той чи інший продукт чи послугу, будуть використовуватися об'єктивні і суб'єктивні, кількісні і якісні параметри і показники, що більшою чи меншою мірою відбивають рівень задоволення потреб. Чим вищий цей рівень, тим більш конкурентноздатний продукт випускає підприємство.