16.3 Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва

Лізинг – це підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних або позичених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем (юридичною особою чи індивідуальним підприємцем, який здійснює лізингову діяльність) у виключне користування на певний термін лізингоодержувачу майно за умови здійснення періодичних лізингових платежів.

Об'єкти лізингу: будь-яке нерухоме та рухоме майно, що належить до основних фондів, у тому числі машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, система телекомунікацій тощо. Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти (мисливські угіддя, ліс, водосховища тощо).

Загальновживана класифікація видів лізингу здійснюється за наступними ознаками:

• строком використання об'єкта лізингу – оперативний (з неповною окупністю) і фінансовий (з повною окупністю);

• масштабом поширення лізингових відносин – внутрішній (загальнодержавний) і міжнародний;

• характером лізингових операцій – сервісний і зворотний.

Оперативний лізинг (з неповною окупністю орендованого майна) здійснюється за договором лізингу, згідно з яким лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця відповідне майно на термін, що є меншим за період, протягом якого амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу на день укладання договору. За умови такого лізингу (оренди) лізингодавець надає майно в тимчасове користування кілька разів. У цьому разі обов'язки з технічного обслуговування та ремонту орендованих засобів праці бере на собі лізингодавець.

Фінансовий лізинг (з повною окупністю орендованого майна) набуває найбільшого поширення. Він здійснюється за договором, відповідно до якого лізингодавець надає лізингоодержувачу майно на час, не менший за строк, протягом якого нараховується 60 % амортизаційних відрахувань (від дати укладання договору лізингу). Після закінчення терміну дії договору фінансового лізингу орендоване майно переходить у власність лізингоодержувача чи викуповується їм за залишковою вартістю. За умовами фінансового лізингу ризик втрати майна, а також його технічне обслуговування і ремонт, бере на себе лізингоодержувач.

Внутрішній лізинг за своєю сутністю і масштабами поширення може бути суб'єктивним або загальнодержавним. Вітчизняні суб'єкти лізингу можуть практично здійснювати дві його форми – зворотну та пайову. Зворотний лізинг передбачає придбання лізингодавцем майна у власника (виробника) і передачу цього майна йому ж у лізинг. За пайовим лізингом оренда засобів праці здійснюється за участю суб'єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору та залучення одного чи кількох кредиторів. При цьому всі інвестовані кредиторами кошти не можуть перевищувати 80 % вартості придбаного для лізингу майна.

Міжнародний лізинг реалізується суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав (майно і платежі перетинають державні кордони). Суб'єктами міжнародного лізингу завжди є інвестори інших країн. Це дає змогу вітчизняним підприємствам (організаціям) оновлювати власну технічну базу за рахунок конкурентоспроможності устаткування, транспортних та інших засобів праці зарубіжного походження.

Сервісний лізинг, як правило, звичайно застосовується за умови придбання на лізингових засадах складної техніки, що швидко технічно та економічно застаріває (наприклад, комп'ютерно-обчислювальної і розмножувальної техніки, транспортних засобів тощо).

Зворотний лізинг, який вище розглянуто як форму внутрішнього лізингу (відповідно до чинного законодавства України), з наукового погляду (за характером лізингових операцій) правомірніше буде вважати одним з видів лізингу операцій.

Організаційно-правові основи лізингу базуються на чинному законодавстві тієї чи іншої країни та укладених договорах. При цьому основною правовою формою регулювання взаємовідносин між суб'єктами лізингу служить укладений у встановленому порядку договір (угода).

Для організації лізингової діяльності всіх суб'єктів важливого значення набувають певні умови договору лізингу.

Типові умови договору лізингу:

1. Учасники лізингових операцій.

2. Об'єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його постачання.

3. Термін, на який укладається договір лізингу.

4. Розмір, склад і графік здійснення лізингових платежів, умови їх перегляду.

5. Умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно з чинним законодавством країни.

6. Умови повернення об'єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача.

7. Умови страхування об'єкта лізингу та його реєстрація.

8. Умови експлуатації та технічного обслуговування, ремонту та модернізації об'єкта лізингу, а також надання інформації про його технічний стан.

9. Умови повернення об'єкта лізингу або його викупу після закінчення строку дії договору і дострокового розірвання договору лізингу.