3.3.3 Загальний підхід до управління дебіторською заборгованістю і відображення її в балансі

Під дебіторською заборгованістю розуміють зобов’язання покупців перед компанією. Вона поділяється на поточну (погашену протягом року) та не поточну.

Управління дебіторською заборгованістю відноситься до компетенції фінансового менеджера компанії. Дебіторська заборгованість становить 1/3 величини оборотних активів. Великий вплив на її величину має головний бухгалтер. Можна виділити 5 моментів в управлінні дебіторською заборгованістю.

1. Визнання умов надання кредиту при продажу товарів (його терміну та системи скидок).

2. Визначення гарантій, під які надається кредит. Найпростіший спосіб продажу товарів – це відкриття рахунку, коли за умовами контракту покупцю виставляють рахунок, який він визнає. В балансі це відображається у рядку “Рахунки до отримання ”. Складніший спосіб продажу товарів – це письмове зобов’язання клієнта заплатити гроші, тобто розрахунок векселями. Векселі є звичайні, коли покупець письмово визнає свою заборгованість і зобов’язується заплатити певну суму у визначений час. Перевідні векселі (комерційні) застосовуються в міжнародній торгівлі, коли продавець вимагає від покупця виплатити визначену суму.

3. Визнання надійності покупця чи ймовірності оплати товарів. Це здійснюється на основі опублікованих рейтингів компаній (на основі проведеного аналізу фінансової звітності покупця).

4. Визначення суми кредиту проводиться на основі розрахунків і можливості повторних замовлень.

5. Визначення політики “збору ” дебіторської заборгованості. За визначену плату компанія може передати право на отримання дебіторської заборгованості спеціальній фірмі, яка цим займається. Ця фірма або забезпечить отримання дебіторської заборгованості, або надасть допомогу в страхуванні сумнівних боргів.

Розглянута дебіторська заборгованість поділяється на дві групи: рахунки до отримання та векселі до отримання. Але існує ще дебіторська заборгованість, не пов’язана з реалізацією: аванси службовцям чи філіалам, дивіденди та проценти до отримання, претензії до державних організацій щодо повернення податків, депозити як гарантії платежів.

Основними правилами класифікації дебіторської заборгованості в балансі є:

1. Розмежування різних видів дебіторської заборгованості.

2. Відображення дебіторської заборгованості в розділі “Поточні оборотні активи ”.

3. Розкриття суми збитків, що пов’язані з дебіторською заборгованістю.

4. Визнання суми дебіторської заборгованості, право на яку передано іншій фірмі.

3.3.4 Облік рахунків до отримання

Рахунки та векселі до отримання є однією з важливих частин ліквідних активів.

Рахунки до отримання – це короткотермінові ліквідні активи, які виникають при продажу товарів у кредит за оптовою чи роздрібною торгівлею.

Їх часто називають комерційним кредитом. Проведення в обліку цих активів відображають так:

1. При пред’явленні покупцям рахунків за відвантажену їм продукцію Д-т Рахунок до отримання К-т Продаж.

2. При поступленні платежів за реалізовану продукцію Д-т Рахунок у банку К-т Рахунок до отримання.

За нормальних умов гроші на рахунки повинні надійти протягом 30–60 днів; це є короткотерміновий кредит.

Існує три проблеми, що пов’язані з рахунками до отримання:

– визнання дебіторської заборгованості за рахунками;

– оцінка дебіторської заборгованості (облік сумнівних (безнадійних) боргів;

– політика ліквідації дебіторської заборгованості.

Визнання дебіторської заборгованості за рахунками. На Заході дебіторська заборгованість широко застосовується як результат існування гнучкої системи скидок. Останні поділяються на торгові скидки та скидки за оплату в зазначений термін.

Торгові скидки – це процентні скидки від базової ціни. Фірми торгують за каталогами і мають загальний список цін. Щоби під час сезонних розпродаж не міняти ціни при продажу товарів постійним клієнтам використовують торгові скидки як процент від основної ціни. При цьому рахунок виставляють на чисту суму, тобто базова ціна – скидка. Тоді дебіторську заборгованість визначають як чисту суму.

Скидка за оплату в зазначений термін залежить від терміну оплати. Ці скидки пропонуються з метою отримання оплати до встановленого терміну.

Наприклад, продавець дозволяє провести оплату протягом 60 днів, а при оплаті протягом 10 днів йому надається скидка 5%.

Скидки за оплату в зазначений термін створюють проблему визнання дебіторської заборгованості. Існує два методи відображення цих скидок у бухгалтерському обліку.

1) Валовий метод. Він є найпоширенішим. У бухгалтерському обліку відображається так:

1. Компанія продає товари на суму 10000 дол. за умови 2/10, n/30

Д-т Рахунок до отримання – 10000 дол.

К-т Продаж – 10000 дол.

2. Покупець оплачує 4000 дол. у період дії скидки (4000 х 2% = 80 дол., які віднімаються із суми 4000 дол.). Ця операція буде відображена

Д-т Рахунок у банку (Грошові кошти) – 3920 дол.

Д-т Скидки – 80 дол.

К-т Рахунок до отримання – 4000 дол.

3. Покупець оплачує решту 6000 дол. після дії скидки, що відображається

Д-т Рахунок у банку (Грошові кошти) – 6000 дол.

К-т Рахунок до отримання – 6000 дол.

2) Чистий метод. При використанні цього методу скидки трактуються дещо по-іншому. Вважають, якщо покупець не скористався скидками, то він несе покарання у вигляді штрафу за отримання товару в кредит, а не за готівку.

Наприклад, компанія продає товари на суму 10000 дол. за умови 2/10, n/30. При цьому скидка розраховується як 10000 х 2% = 200 дол., які віднімають від суми 10000 дол., що відображають так:

1. Компанія продає товари на суму 10 тис. дол. за умови 2/10, n/30 Д-т Рахунок до отримання – 9800 дол.

К-т Продаж – 9800 дол.

2. Покупець оплачує товари на суму 4000 дол. у період дії скидки (4000 х 2% = 80 дол., які віднімаються із суми 4000 дол.). Ця операція буде відображена Д-т Рахунок у банку (Грошові кошти) – 3920 дол.

К-т Рахунок до отримання – 3920 дол.

3. Покупець оплачує решту 6000 дол. після терміну дії скидки. Втрачена скидка визначається 120 дол. (6000 х 2% = 120), що відображається Д-т Рахунок у банку (Грошові кошти) – 6000 дол.

К-т Рахунок до отримання – 6000 дол.

Величину втраченої скидки відображають Д-т Рахунок до отримання – 120 дол.

К-т Втрачені скидки – 120 дол.

Оцінка дебіторської заборгованості (облік сумнівних (безнадійних) боргів).

Проблема оцінки виникає в момент складання звітності. У фінансовому обліку США моментом реалізації продукції вважається її відвантаження, тобто виписка покупцям рахунків.

Рахунки, що не оплачені покупцями в зазначений термін, називаються сумнівними боргами. Їх визначення, як правило, проводять у кінці звітного періоду, перед складанням звіту про прибутки та збитки, і відображають бухгалтерським записом

Д-т Видатки зі сумнівних боргів

К-т Поправка на сумнівні борги.

Рахунок “Поправка на сумнівні борги (Резерв на покриття сумнівних боргів)” і його суму визначають із вартості рахунків до отримання.

В обліковій практиці застосовують два методи підрахунку величини видатків за сумнівні борги.

Перший метод – прямого списання; застосовується рідко, оскільки неможливо визначити відразу, коли заборгованість є безнадійною.

Другий метод – метод нарахування резерву; поділяється на:

а) метод у процентах від нетто-реалізації;

б) метод, де ведеться облік рахунків за термінами їх сплати.

Метод у процентах від нетто-реалізації полягає в тому, що визначається середній процент втрат за сумнівними боргами за три попередні роки. Наприклад, нетто-реалізація за цей строк становила 100000 дол., втрати за сумнівними боргами – 8000 дол., тоді процент втрат за сумнівні борги складатиме 8000 : 100000 х 100 = 8%. Реалізація за звітний період становила 30000 дол., повернення й уцінка – 2800 дол., а скидки від продажу – 200 дол.

Тоді сума сумнівних боргів за звітний період становитиме (30000 – 2800 – 200) х 8% = 2160 дол.

Метод, за яким ведеться облік рахунків за термінами їх сплати, є аналітичнішим і зводиться до розбиття сумнівних боргів.